Шановні ветерани війни, учасники антитерористичної операції, дорогі земляки!
Прийміть сердечні вітання з нагоди Дня пам’яті і примирення та Великої Перемоги над нацизмом у Європі!
Вшановуючи ветеранів війни, безумовно, усвідомлюєш, що без їхнього подвигу не було б ні сучасної Європи, ні нашої України.
Подвиг переможців у Другій світовій війні гідно продовжують українські воїни, які ціною власного життя захищають незалежність та територіальну цілісність України на її східних рубежах. Завойована старшим поколінням Перемога сьогодні надихає на нові звершення, зміцнює дух, допомагає долати труднощі та йти вперед.
Дорогі ветерани, захисники Вітчизни, висловлюю вам слова глибокої вдячності за патріотизм, героїзм і мужність, виявлені у грізні часи.
Здоров’я вам, благополуччя, родинного тепла і довгих мирних років життя у квітучій Україні!
З повагою Олександр Чорноіваненко
* * *
Шановні воїни-визволителі, учасники Другої світової війни, дорогі земляки!
Щиро вітаю вас із Днем пам’яті та примирення, з Днем Перемоги!
Цей день – символ гордості за тих, хто відстояв свободу нашої Батьківщини.
Ми високо цінуємо і шануємо наших героїв, які дали гідний приклад народу України, з вірою у перемогу і незалежність нашої країни, стати на захист своєї Вітчизни в період агресії.
Низький уклін, вічна пам’ять і слава визволителям, які із зброєю в руках захищали і захищають свободу та незалежність нашої країни.
Нехай світло Великої Перемоги додає нам усім сил та наснаги для добрих справ в ім’я щасливого майбутнього рідного краю, а червоні маки пам’яті ніколи не покидають наших сердець.
З глибокою повагою народний депутат Анатолій Кузьменко
Шановні наші читачі!
Ми започатковуємо нову рубрику – «Сторінками старих підшивок» і сподіваємося, що вона стане регулярною. В ній будемо повертатися до публікацій на сторінках районки, які були актуальними кілька років, а то і десятиліть тому. Людям, які були свідками тих подій, буде цікаво їх згадати, зустрітися на сторінках газети зі своєю молодістю, а молоді – дізнатися про те, як жили, чим переймалися їхні батьки і діди.
Сьогодні ми згадаємо про те, як відзначали День перемоги 40 років тому – у 1976 році, і як висвітлювала ці події наша газета, а також подаємо невеличку фотозамальовку про ветерана Михайла Крупенка з номера за 1991 рік.
Номер районки за 8 травня був прикрашений зображенням плаката художника Г.Юги (фотохроніка РАТАУ) та «шапкою» «9 травня – свято Перемоги». Цьому святу присвячена стаття «Спадкоємці бойової слави» за підписом підполковника А.Іванова. Ця стаття на, так би мовити, загальну тему боротьби радянського народу і його Збройних Сил з загарбниками, подвигів, здійснених на фронті, а також спадкоємцям бойових традицій.
Спливатимуть роки, але ніколи події страшної жорстокої ІІ світової війни не перестануть нас вражати самовідданістю, сміливістю, навіть жертовністю людей, які подарували нам ПЕРЕМОГУ над фашизмом, ПЕРЕМОГУ життя над смертю; мир, спокій, радість, впевненість у щасливому завтрашньому дні. Цими героями були звичайні, на перший погляд, люди, наші прабабусі та прадідусі, які жили і працювали, відпочивали й раділи, виховували дітей і прагнули щастя, але … Сьогодні ми знаємо, пам’ятаємо і шануємо пам’ять про таких близьких нам людей. Про них ми знаємо від наших мам і тат, бабусь і дідусів. Хочемо поділитися з вами, нашими земляками, історіями, що залишила в нашій пам’яті ІІ світова війна. Щиро відчиняємо для вас скриньку наших родинних спогадів…
Сердечно поздравляем дорого отца, дедушку, прадедушку Ивана Павловича Заудальского с праздником Победы!
Желаем крепкого здоровья, бодрости, счастливых и долгих лет жизни.
Дети, внуки, правнучка Аня.
Ветеран
Посвящается отцу -
Заудальскому Ивану Павловичу.
71-й год Победы празднует страна,
И в этот день никто не безучастен.
Но ветерану греет душу больше всех она.
Он к подвигу великому непосредственно причастен.
Епізоди другої світової війни
«Цю історію хочеться казати найдорожчими словами, що даються родині в рідкі неповторні години».
О.Довженко «Незабутнє».
Життя – прекрасне, ніжне, тихе, але яке воно, насправді, тернисте, водночас - радісне і сумне.
Я, Лідія Іванівна Семенко (у дівоцтві Кравець), прожила його і тепер можу сміливо давати оцінку пережитому.
Невже мені уже вісімдесят один рік? А здається, наче ще вчора я була молодою. Насправді ж, уже давно на моїх скронях посивіле волосся. Маю трьох діток – Семенків Леоніда Вікторовича і Миколу Вікторовича, які трудяться на Петрівському руднику ПАТ «ЦГЗК», а донечка Світлана Вікторівна працює бухгалтером в СФГ «Роксолана». У мене вже є шестеро онучат і ще й правнучка, усіх їх дуже люблю. Це щастя, коли в тебе така велика родина!
Роки та постаті
На знімках: гість Петрівщини Герой Радянського Союзу Іван Гриб з учнями Петрівської середньої школи; наш земляк Герой Радянського Союзу Василь Дригін з учнями Петрівської середньої школи (обидва знімки зроблені в жовтні 1973 року під час святкових урочистостей з нагоди 30-річчя звільнення району); повний кавалер трьох орденів Слави Віктор Косолапов з с. Чечеліївки і учасник другої світової війни, Герой Соціалістичної Праці Микита Матяш з Нового Стародуба (фото середини 70-х років); учасники Великої Вітчизняної війни смт Петрового на демонстрації з нагоди 30-річчя Великої Перемоги - на передньому плані Микола Терещенко, Михайло Волощук, Микола Ковтун та Іван Щербина (травень, 1975 р.); ветеран війни Мотрона Крива з с. Петрівське; бойові побратими Леонід Коротков, Василь Гречаний, Олексій Свинострига та Павло Копійка з смт Петрового; подружжя фронтовиків Микола та Марія Кульшенки з с. Іскрівки; учасники бойових дій Володимир Лазоренко, Іван Тиндюк та Олександр Болгарин; Іван Заудальський, Олексій Свинострига, Марія Бурдикіна, Ганна Марченко та Олександр Бобох - мешканці смт Петрового; Микола Заворітній та Георгій Максімов з Червокостянтинівки (фото 2000-2013 років).
Фото Сергія Андрусенка.
Йде сімдесят перша весна після Перемоги у Великій Вітчизняній війні над фашистською Німеччиною. Все менше стає тих, хто пам’ятає її події. Виросло вже не одне покоління нащадків тих, хто віддав своє життя за рідну землю, за Батьківщину, хто не повернувся до рідних порогів.
І хоч життя продовжується, та гіркота і біль втрати рідних на тій страшній війні не меншає, і наша пам’ять про них та вдячність їм вічна.
До волонтерського загону «Милосердя» Іскрівської ЗШ І-ІІІ ступенів. надійшов лист від вчителя Олени Яківни Кайрханової (на даний час проживає в селі Вільному, Апостолівського району Дніпропетровської області). У листі Олена Яківна пише: «Мій дідусь Дем’ян Васильович Клименко 1905 року народження, перед війною виховував сам своїх чотирьох синів, оскільки моя бабуся, Євдокія еменівна Клименко, померла від тяжкої хвороби у голодному 1937 році.
Що робити людині, яка вийшла на пенсію? Кожен самостійно шукає відповідь на це питання та намагається знайти заняття для душі, або ж зовсім не займається такими пошуками. Це також право кожної людини. Але більшість людей все-таки не заспокоюються на досягнутому і підкорюють нові вершини. Університет третього віку – перший в районі безкоштовний навчальний заклад для людей поважного віку, який діє у Петрівському територіальному центрі вже третій рік. Адже саме участь в учбовому процесі допомагає людині крокувати в ногу з часом, тренувати пам’ять, розвивати інтелект.
20 квітня 2016 року відбулося чергове заняття юридичного факультету Університету третього віку. На зібрання завітали голова Петрівської районної ради Тамара Сакара, голова Петрівської районної державної адміністрації Сергій Завалій та заступник голови районної державної адміністрації Тетяна Панета.
Нещодавно в Кіровограді відбулося Свято хорової музики на підтримку миру «Молитва вустами дітей!», у якому, серед інших, взяли участь і вихованці Петрівської дитячої музичної школи. Започаткувало цей новий проект Кіровоградське музичне училище. Зокрема, захід ініційовано викладачами відділу хорового диригування Кіровоградського музичного училища, Кіровоградським відділенням Національної музичної спілки за підтримки хорової асоціації Кіровограда, Храму Благовіщення Пресвятої Богородиці та департаменту культури, туризму та культурної спадщини Кіровоградської обласної державної адміністрації. Він проходив за духовного сприяння праправнука геніального українського композитора, художнього керівника та диригента Державного Академічного естрадно-симфонічного оркестру Миколи Віталійовича Лисенка.
Головною метою свята стала популяризація надбань українського і світового хорового мистецтва та духовної музики.
Знаковою подією свята стала реконструкція духовного гімну України «Боже великий, єдиний» в авторській версії для дитячого хору 1885 року основоположника української класичної музики Миколи Лисенка на вірші Олександра Кониського, що виконувався зведеним хором учасників на відкритті в храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці, а наостанок - на закритті заходу в концертній залі Кіровоградського музичного училища. Копія оригінального рукопису композитора була надана Музеєм Миколи Лисенка (м. Київ).
Минуло понад сімдесят свят,
Як ми святкуєм Перемогу.
Так постарів вже той солдат,
Як ще живий - то дяка Богу.
Не раз дивився смерті в очі,
Коли в страшні атаки йшов,
А зараз ноги йти не хочуть,
Хоч сниться бій той знов і знов.
Скільки робіт перелопатив
Після минулої війни!
Ростив дітей та зводив хату,
В житті не рвався за чини.
Хоч має ордени, медалі,
Почесні грамоти висять,
Та пишних статків не зібрали,
Бідненько жив старий солдат.
На день святої Перемоги,
Наллють терпкого їм вина,
Згадають пройдені дороги,
Кого забрала в них війна.
Якби ж держава їх згадала,
Та всі борги їм віддала,
Від злиднів справді захищала,
Життєвий рівень підняла...
Тож хай їм Бог дає всім сили
Зустріти ще одну весну,
Щоб переможців цих любили,
І знали справжню їм ціну.
Володимир Паладько смт Петрове.
Фантастика, що може стати реальністю
Мабуть, не помилюся, якщо зазначу, що одним з найголовніших елементів Великодніх і Першотравневих свят для любителів спорту Петрівщини став черговий футбольний поєдинок серед команд другої ліги, в якому на стадіоні «Інгулець» наші футболісти приймали гостей з Білої Церкви – команду «Арсенал-Київщина».
І хоча сьогодні перед обома цими клубами стоять абсолютно різні турнірні завдання: «Інгулець», як відомо, бореться за підвищення в класі, тоді як футболісти з Київщини за те, щоб не потрапити на останній рядок турнірної таблиці, однак «легкої прогулянки» звітна зустріч не обіцяла. По-перше, футболістам «Арсеналу», як мовиться, втрачати вже було нічого, тож вони боролися, в першу чергу, за престиж свого клубу. Тим більше, що до Петрового в цей день завітав десант білоцерківських ультрас – зо три десятки дуже гарячих і експресивних прихильників команди, тож заради них гості, здавалося, ладні створити справжнє диво. По-друге в одному з недавніх турів гравці «Арсеналу» довели, що можуть успішно попсувати нерви і турнірне становище будь-кому, в тому числі й команді, що входить до лідируючої групи. Нагадаємо, що саме після поразки від «Арсенала-Київщини» трохи менше місяця тому втратив свою посаду головний тренер рівненського «Вереса», добре знайомий нам Віктор Богатир. І, до речі, початок зустрічі в Петровому змусив багатьох з нас пригадати цю цікаву обставину.
шанованого, доброго, щирого голову Петрівського ВАТ «Райагрохімія», який очолював наше підприємство з 1979 по 1994 рр., Володимира Романовича Горбенка з 80-річчям!
Бажаємо Вам міцного здоров’я, щастя, натхнення, успіхів.
Не будем підраховувать літа,
Полічим краще добрі справи Ваші,
Хай Вам в житті лиш радість розквіта,
І кожен хай приємне слово скаже.
Ну, а роки пливуть удалину,
Нехай пливуть,
Ви їх не помічайте.
А щирих друзів і колег
У доброму здоров’ї зустрічайте!
З щирою повагою до Вас великий колектив «Райагрохімії»
