Фантастика, що може стати реальністю

Мабуть, не помилюся, якщо зазначу, що одним з найголовніших елементів Великодніх і Першотравневих свят для любителів спорту Петрівщини став черговий футбольний поєдинок серед команд другої ліги, в якому на стадіоні «Інгулець» наші футболісти приймали гостей з Білої Церкви – команду «Арсенал-Київщина».

І хоча сьогодні перед обома цими клубами стоять абсолютно різні турнірні завдання: «Інгулець», як відомо, бореться за підвищення в класі, тоді як футболісти з Київщини за те, щоб не потрапити на останній рядок турнірної таблиці, однак «легкої прогулянки» звітна зустріч не обіцяла. По-перше, футболістам «Арсеналу», як мовиться, втрачати вже було нічого, тож вони боролися, в першу чергу, за престиж свого клубу. Тим більше, що до Петрового в цей день завітав десант білоцерківських ультрас – зо три десятки дуже гарячих і експресивних прихильників команди, тож заради них гості, здавалося, ладні створити справжнє диво. По-друге в одному з недавніх турів гравці «Арсеналу» довели, що можуть успішно попсувати нерви і турнірне становище будь-кому, в тому числі й команді, що входить до лідируючої групи. Нагадаємо, що саме після поразки від «Арсенала-Київщини» трохи менше місяця тому втратив свою посаду головний тренер рівненського «Вереса», добре знайомий нам Віктор Богатир. І, до речі, початок зустрічі в Петровому змусив багатьох з нас пригадати цю цікаву обставину.

Говоритимемо відверто: в першому таймі зустрічі наш «Інгулець» був не схожий сам на себе. Особливо, якщо порівнювати з грою тижневої давності у Володимирівці, де наші футболісти не залишили жодних шансів лідерові чемпіонату – ковалівському «Колосу». Здавалося, що цього разу на поле вийшла команда, яка нагадувала той нестримний і потужний «Інгулець» лише кольором форми. Звичайно, відчутно послабила гру наших улюбленців відсутність відразу двох ключових футболістів, що виконують диспетчерські функції - змушені були пропустити гру через перебір жовтих карток Артем Прошенко та Євген Запорожець. І все ж відчувалося, що це не єдина причина, через яку в багатьох епізодах дії наших футболістів не виглядали такими рішучими і злагодженими, як це мало місце у Володимирівці. Можливо, далася взнаки потреба адаптуватися до трав’яного газону після тренувального циклу та кількох поспіль офіційних матчів на штучному полі, а ще, не виключено, мали місце проблеми з психологічною налаштованістю на гру. Очевидно, відмобілізувати усі свої внутрішні резерви гравцям виявилося простіше перед грою з лідером - явним фаворитом чемпіонату, аніж з командою, що посідає передостанню сходинку. Принаймні, попри територіальну ініціативу, якою з перших же хвилин гри заволоділи наші хлопці, акцентованих осмислених атак ми не побачили, більше того – в одній з небагатьох контратак рахунок відкрили гості: півзахисник білоцерківців на фланзі переграв нашого захисника і здійснив точний простріл в штрафний майданчик, де Олександр Боровик в один дотик перевів його в сітку воріт. Говоритимемо відверто: такий початок гри на певний час приголомшив як уболівальників «Інгульця», так і самих гравців. І все ж, після кількахвилинної паузи, отямившись, наші футболісти прискорили темп, змусивши гостей все частіше порушувати правила. Особливо «затерзав» захисників «Арсеналу» Джаба Фхакадзе, за порушення проти якого впродовж менше, ніж десяти хвилин, двічі поспіль отримав картки-попередження через зрив атаки капітан білоцерківців Вадим Гетьман. Друга картка, зрозуміло, автоматично «почервоніла», внаслідок чого гості, певний час попротестувавши, таки залишилися в меншості. І все ж до кінця першої половини гри їм вдавалося стримати атакувальний порив «Інгульця». Особливо ефективними, як на мене, були   дії темношкірого легіонера «Арсеналу», нігерійця Гаррісона Омоко. Цей захисник привернув до себе увагу не лише екзотичною як для Петрівщини зовнішністю, але й досить майстерними і професійними діями в обороні, неодноразово ліквідуючи загрозу біля власних воріт та успішно керуючи захисними діями своїх партнерів. Хоча, мабуть, це й не дивно, адже своє професійне становлення в Україні він проходив в командах найвищого дивізіону, погравши за такі відомі клуби, як полтавська «Ворскла», луцька «Волинь», сімферопольська «Таврія» та луганська «Зоря».

І все ж, коли розпочався другий тайм, вже й Омоко зі своїми партнерами не зуміли зупинити атакувальний порив «Інгульця». А уболівальники на стадіоні, нарешті, побачили той самий «Інгулець», яким він був тиждень тому у Володимирівці – швидкий, потужний, нестримний, видовищний врешті-решт. І вже, судячи з дій наших футболістів, стало відчутним, що вони цього дня програти не повинні. Власне, так і сталося: на 56-й хвилині після подачі кутового першим біля м’яча опинився Олександр Мішуренко, який, в падінні, перевів його головою в правий від голкіпера кут воріт. А через десять хвилин нашу команду вже вивів уперед Леван Махарадзе: зробивши діагональний простріл в район воротарського майданчика наш захисник, очевидно, розраховував, що м’яч головою хтось із гравців лінії атаки підправить у ворота. Проте цього не знадобилося: м’яч, пролетівши по високій траєкторії та описавши дугу, опустився якраз у верхній лівій від голкіпера «дев’ятці». Причому так сталося, що цього разу на нашому боці виявилися й сили природи, адже змінити траєкторію польоту спортивного снаряда у такий приємний для нас спосіб допоміг сильний порив вітру, який «зніс» м’яч у ворота, хоча багато кому, в тому числі й голкіперові, здалося, що він летить повз рамку воріт. Вже наступне взяття воріт «Арсеналу» арбітр не зарахував, адже перед ударом наш захисник Іван Мучак опинився в положенні поза грою. Та все ж чергового, вже «правильного» голу чекати довго не довелося: щойно вийшовши на заміну, у воротах білоцерківців відзначився Роман Фатій, реалізувавши вихід сам на сам з воротарем. А жирну переможну крапку точним ударом з одинадцятиметрової позначки поставив Антон Шарко, реалізувавши пенальті за порушення, скоєне проти нього ж самого.

Таким чином, підсумковий результат зустрічі 4:1 на користь нашої команди. Втім втішний для нас результат поки що не дозволив нам поліпшити своє турнірне становище: ось уже два тури поспіль максимум очок набирають і всі, без винятку, наші головні конкуренти - «Скала», «Верес» та «Буковина». Схоже, що й в наступному турі особливих несподіванок не станеться, тож нам в поєдинку з херсонським «Кристалом» очки втрачати не бажано в жодному разі. Хоча, не можна виключати й можливості деяких сенсаційних результатів. Скажімо, «Колос» прийматиме одеську «Реал Фарму», яка перед цим здобула три перемоги поспіль, причому в останньому турі розбивши з рахунком 3:0 зовсім не слабкий «Кремінь». Та й «Буковині» доведеться здійснити доволі нелегкий виїзд: в с.Щасливому, що під Києвом, здолати київський «Арсенал» - завдання з не найпростіших. Втім, як воно буде – дізнаємося вже за лічені дні. А поки що ж – побажаємо успіху нашим хлопцям вже цієї суботи, а всіх любителів спорту Пет-рівщини запрошуємо на стадіон підтримати їх у двобої з «Кристалом», адже сьогодні підопічні Олександра Поворознюка можуть розпочати літопис нової сторінки в спортивній історії Петрівського краю, сторінки, яка ще кілька років тому виглядала б цілковитою фантастикою.

На жаль, не радує останнім часом нас наша друга команда: в рамках чемпіонату України серед аматорів у третьому турі футболісти «Інгульця-2» на Миколаївщині потупилися тамтешньому ФК «Врадіївка» з рахунком 2:4, причому, виграючи по ходу гри з рахунком 2:0 примудрилися розгубити перевагу. Наступну гру «Інгулець-2» проведе знову на виїзді, зустрівшись на Запоріжжі з лідером своєї групи «Таврією-Скіф». Схоже, що цей поєдинок стане визначальним в питанні, чи зможуть наші хлопці продовжити боротьбу за нагороди першості, чи вийдуть з неї вже на груповому етапі. Що ж, побажаємо їм успіху, хоча над рівнем і якістю гри другій команді потрібно ще дуже багато і наполегливо працювати.

Володимир Кіфенко.

На знімках: атаку «Інгульця» розпочинає Сергій Алексанов; аби не впевнена і на-дійна гра Гаррісона Омоко (на знімку в центрі) розгром «Арсеналу» міг би бути ще більшим.

Чемпіонат другої ліги

Турнiрне становище команд на 2 травня 2016 року