Згідно розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України Олександрійський об’єднаний міський військовий комісаріат проводить роботу щодо створення і комплектування роти охорони та загонів оборони. Комплектування роти охорони та загонів оборони здійснюється громадянами України віком від 18 до 60 років переважно на добровільній основі.
Для залучення громадян призовного віку від 18 до 25 років, які не проходили військову службу, на комплектування роти охорони та загонів оборони в мирний час укладаються контракти на проходження служби у військовому резерві.
З оголошенням мобілізації (під час відкритої агресії) та отримання директиви на формування роти охорони та загонів оборони приписаний особовий склад (резервісти) приймаються на військову службу:
У нашому районі діє цільова соціальна програма оздоровлення та відпочинку дітей на 2014-2017 роки. Нещодавно в районному управлінні соціального захисту населення відбулася зустріч дітей пільгових категорій з працівниками соцзахисту. Начальник управління соціального захисту В.Г.Сибіра привітала наших гостей з початком нового навчального року і побажала їм успіхів у навчанні та попросила поділитися враженнями про відпочинок в оздоровчих таборах. Діалог виявився цікавим і корисним. За минулі літні канікули оздоровленням було охоплено майже 80% від загальної кількості дітей віком від з 6 до 16 років та 100% дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і дітей-інвалідів, 75% з числа дітей багатодітних та малозабезпечених сімей, вони мали можливість провести відпочинок в оздоровчих таборах Кіровоградщини. У 2014 році на базі загальноосвітніх закладів району діяло 15 оздоровчих таборів. Всього на оздоровчу компанію з районного бюджету було виділено 415,5 тисяч гривен. Окрім цієї суми додатково було ще залучено 215 тисяч гривень: це кошти установ, підприємств, організацій, фонду соціального страхування та власні кошти батьків. Таким чином у поточному році вдалося оздоровити 1830 дітей. Під час спілкування Валентина Григорівна зазначила, що їхні побажання та пропозиції будуть враховані у наступному році під час підготовки до оздоровчої компанії.
Під час передвиборної кампанії суспільно-політичне життя в країні починає вирувати та набирати обертів. Кандидати пропонують зміни політичних, економічних й соціальних процесів у державі, а громадськість – бажає знати, яких змін чекати в майбутньому, чим цікавляться та живуть кандидати.
Упевнений старт
Серед претендентів у депутати Верховної Ради нового скликання з’явилася людина нової формації, талановитий організатор, ефективний менеджер. Це олександрієць, кандидат по №103 виборчому округу - Анатолій Юрійович Дорофеєв.
Народився Анатолій Дорофеєв у 1974 році в сім’ї трудівників, які все життя пропрацювали у будівельній галузі. Свого часу його батько очолював «Трест «Олександріярозрізбуд». Дякуючи саме Юрію Сергійовичу, в Олександрії побудовано велику кількість будинків. Батько став для Анатолія Дорофеєва гідним прикладом для наслідування, людиною, чиї трудові досягнення та особисті риси характеру стали прикладом і підґрунтям успіху. У нього син навчився завзяттю і цілеспрямованості в досягненні цілей, відповідальності перед людьми, упевненості у своїх силах, коли робиш потрібну і корисну справу.
Уродженець невеличкого, але перспективного шахтарського містечка, юний Анатолій Дорофеєв іде навчатися до Дніпропетровського гірничого інституту. По закінчені якого два роки працює дільничним маркшейдером на розрізі «Морозівський». Але пертурбації в країні, економічні негаразди на підприємстві змушують його змінити професійну діяльність.
Стартували вибори у Верховну Раду
І за бюлетенем свербить моя рука,
Бо вперше віддаю я голос радо,
За свого, із Петрівщини земляка.
Немало ми уже обрали депутатів,
Та кожен з них був, мов той пустодзвін,
Який умів лиш щедро обіцяти,
Але в житті так і не бачили ми змін.
Тож, може, вперше оберемо петрівчанина,
Який свій шлях почав з землі?
Вже має він повагу, й нашу шану,
Про Жилку знають і дорослі, і малі.
Тут народились дід його і батько,
Пройшли в Петрово молоді роки.
З села поїхати не має він і гадки,
Тут житимуть і діти - на віки!
Він чесно дослуживсь до генерала,
Боліючи душею за народ,
Злочинці прокурора добре знали.
Такі як він - надійний наш оплот.
Побудував в районі він дзвіницю,
Й багато залишилось добрих справ.
Болить душа за нас: йому не спиться,
Щоб кожен швидше європейцем став.
Тож оберімо свого земляка,
Щоб щось зробив хороше для району.
Це перша в нас можливість ось така:
Своїй людині доручить писать Закони.
Володимир Паладько.
Своєрідною сумною символікою позначено, що саме в ці дні, коли в Україні відзначають День партизанської слави, Петрівщина прощається одразу з двома своїми героїнями, безпосередньо причетними до цього свята – одними з останніх уже представниць того славного покоління, хто на своїх тендітних дівочих плечах виніс усі поневіряння воєнного лихоліття, і хто, як ще не так давно нам здавалося, назавжди виборов для нас мирне небо над головою – Ганною Іванівною Марченко та Марією Іванівною Кульшенко.
Ганна Іванівна Марченко
Народилася 15 серпня 1921 року в с. Чечеліївці на Петрівщині.
До початку Великої Вітчизняної війни працювала в колгоспі.
Після звільнення Петрового в жовтні 1943 року була призвана Петрівським військкоматом та направлена для проходження служби санітаркою в окремий батальйон 1039 стрілецького полку 223 стрілецької дивізії. Неможливо перелічити, скільки поранених винесла з поля бою ця мужня жінка на своїх ніжних дівочих плечах. У важких боях, при переправі через річку Дністер, в березні 1944 року зазнала поранення і після тривалого лікування в госпіталях в липні 1944 року була комісована. Проте уже в серпні приступила до роботи в Петрівському вузлі зв’язку на посаді телеграфістки, де пропрацювала до 1964 року, після чого перейшла на роботу в дорожній відділ, де вже трудилася аж до виходу на заслужений відпочинок у 1975році. Втім, звикла до праці, сидіти без діла не змогла, відтак ще тривалий час і після виходу на пенсію продовжувала працювати охоронцем газової дільниці.
Батьківщина високо оцінила заслуги Ганни Іванівни. За мужність та героїзм, проявлені в боях у роки Великої Вітчизняної війни, вона була нагороджена Орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня: медалями «Захиснику Вітчизни», «За победу над Германией» та багатьма іншими медалями.
Детальніше: Ганна Іванівна Марченко та Марія Іванівна Кульшенко
(пам’яті Марії Іванівни Кульшенко)
Її знають у селі як дбайливу господарку і матір, чуйну дружину. Знають і про те, що М.І Кульшенко воювала, пройшла важкий шлях у роки Великої Вітчизняної війни. Сьогодні Марію Іванівну члени історико-краєзнавчого гуртка запросили провести урок мужності.
...Гітлерівці увірвались до Керчі, перетворивши красиве місто над морем у руїни. Грабували, вбивали. Та не скорити наш гордий і волелюбний народ. Злітали у повітря казарми німецького гарнізону, склади зброї, зникали солдати. Вдень і вночі не давали ворогові спокою підпільники і партизани з Аджимушкайських каменоломень.
Марусі йшов сімнадцятий рік. Неодноразово виконувала доручення підпільників, пробираючись до катакомб. В умовленому місці зустрічалась з командиром партизанського загону, з рук в руки передавала накази підпільного міськкому партії, важливі документи, зведення. Того вечора пішла на завдання - в місто не повернулась. Фашисти заблокували всі підходи до підземелля, замінували входи і виходи.
Хтось порахував, що в різних куточках України є аж одинадцять сіл, які звуться Малинівка. Впевнений, що там живуть такі ж хазяйновиті господарі та господині, які у Малинівці, що в нашому районі. Але не лише на працю і пісню багате це село. У тяжкі для рідної землі часи малинівці дружньо ставали на її захист, бо чиї тільки чоботи не крокували її дорогами, чиї тільки загребущі руки не тяглись до цих родючих ланів! Вже минуло більше сімдесяти років, як прогнали німецьких загарбників з України. Люди звикли жити в мирі, спокійно працювати та ростити дітей. І ось нова загроза нависла над нашою Вітчизною, прийшовши звідтіля, звідки її і не чекали. Вже півроку на Україні тривають бойові дії, які з антитерористичної операції перейшли до повномасштабної війни і не лише з терористичними угрупуваннями, а й з російським агресором. Знову, як і раніше, за свободу та незалежність нашої держави гинуть наші співвітчизники. У цей тяжкий період люди все частіше звертаються з молитвами про захист до Бога.
За підсумками серпня місяця 2014 року завдяки наполегливій роботі та взаємодії усіх підрозділів відділу, слідчим відділенням до Петрівського районного суду направлено 10 кримінальних проваджень. Працівниками міліції були розкриті злочини як невеликої тяжкості, так і середньої, а також тяжкі злочини. Зокрема, на своє покарання нині очікують:
1. Гр-н М., 1977 року народження, який13.03.2014 року з залізничного перегону Петрове-Іскрівка шляхом вільного доступу таємно скоїв крадіжку рейки, загальною вагою близько 800 кг. Такими своїми діями він вчинив злочин середньої тяжкості, передбачений ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України;
2. Молодий хлопець, 1988 року народження, який незаконно заволодів автомобілем ВАЗ, що належить гр-ну М., мешканцю м. Смоліно Кіровоградської області, за що йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої;
Детальніше: Результати роботи працівників міліції за серпень 2014 року
Щорічно українські рятувальники відзначають своє професійне свято 17 вересня.
Завдання, які стоять перед національними службами цивільної оборони більшості країн світу, пов’язані сьогодні, в основному, з проблемами мирного часу, що дозволяє говорити саме про цивільний захист населення, а не про цивільну оборону.
Відбулася об’єктивна переорієнтація більшості національних та міжнародних організацій від завдань військового характеру до реагування на надзвичайні ситуації мирного часу в разі їх виникнення.
Відзначення професійного свята рятувальника є державним визнанням неоціненного внеску людей мужніх професій - людей сильних духом, котрі з честю забезпечують надійний захист національного багатства, життя людей від вогню та стихії. Це саме вони цілодобово підтримують постійну бойову готовність до боротьби з незваним лихом і завжди готові якнайшвидше допомогти тим, хто найбільше потребує невідкладної допомоги.
Детальніше: Під захистом «Неопалимої купини» та повагою від людей
Рік тому - 24 вересня 2013 року, на 97-му році життя, перестало битися серце Почесного громадянина Петрового, полум’яного патріота своєї Вітчизни, люблячого чоловіка і батька, підполковника артилерії у запасі – ОЛЕКСІЯ МИРОНОВИЧА СЕРДЮКА.
У ці скорботні дні: як для селища в цілому, так і для сім’ї ветеранської організації району, хочеться вернутися спогадами у ті роки, коли проходило становлення Олексія Мироновича як патріота, захисника Вітчизни і щиросердечної, добропорядної людини.
Народився Олексій Миронович у багатодітній сім’ї: він був другою дитиною серед вісьмох братів і сестер. Йому випала нелегка доля - спочатку допомагати мамі у догляді за малечею, а потім передавати їм досвід роботи у домашньому господарстві, що Альоша робив залюбки. Саме з дитячих років у Олексія Мироновича сформувалося почуття відповідальності за доручену справу. Він з дитинства звик приходити на допомогу, вчасно підставляти дружнє плече.
Після закінчення семи класів Петрівської середньої школи у 1933 році батьки, бачачи потяг хлопця до науки, «прилаштували» його через знайомих до редакції П’ятихатської районної газети «Колективіст» працівником по збору матеріалів. Саме тут у Альоші розвинувся дар детально і правдиво описувати події і факти, що стало йому у пригоді протягом усього життя. Під час роботи у редакції у нього виробився девіз: «Ні дня без рядка», і тому згодом став регулярним дописувачем протягом 60-х – 80-х років ХХ століття до Петрівської районки «Трудова слава», був головним редактором «Голубих вогників», присвячених різним урочистостям і будучи редактором Петрівської районної організації ветеранів, робив життя ветеранів цікавим і змістовним.
Станом на 01 вересня 2014 року в районному центрі зайнятості статус безробітного мали 263 громадян, з них 162 жінок, 112 осіб - молодь у віці до 35 років.
У базі даних центру зареєстровано 14 вакантних місць.
За сприяння центру зайнятості з початку року працевлаштовано 282 особи.
Центр зайнятості продовжує реалізовувати активні програми сприяння зайнятості населення району.
Детальніше: Заходи соціального захисту населення у січні - серпні 2014 року
Професійне навчання безробітних організовується на замовлення роботодавця або для самозайнятості, провадження підприємницької діяльності, поточної та перспективної потреби ринку праці з урахуванням побажань безробітних і здійснюється у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах Державної служби зайнятості України, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання (далі – навчальні заклади) або безпосередньо у роботодавців – замовників кадрів за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Професійне навчання безробітних із числа інвалідів орга-нізовується згідно з рекомендаціями медико-соціальної експертної комісії. У разі, якщо такі безробітні потребують особливих умов для професійного навчання з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, адаптованих навчальних місць, їх професійне навчання організовується у навчальних закладах, де створені для цього відповідні умови.
Детальніше: Професійне навчання за сприяння державної служби зайнятості
Забезпечення прав людей з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі в умовах виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до Державної служби зайнятості.
Відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, а також спеціальні робочі місця, у тому числі за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.
Незабаром, а саме 2-4 жовтня, у Кіровограді вдруге відбудеться подія національного масштабу - відкриється величезна агропромислова виставка, куди з’їдуться аграрії з усієї України. Організатори обіцяють: «АгроЕкспо 2014» здивує відвідувачів рекордною площею, демонстрацією різноманітної сільгосптехніки та яскравим «Покровським ярмарком».
Про підготовку до цього, безумовно важливого для області заходу йшлося під час прес-конференції у Кіровоградській обласній державній адміністрації, де представники організаторів: перший заступник голови Кіровоградської ОДА Віктор Серпокрилов, голова ради Асоціації підприємств-виробників техніки та обладнання для АПК «Украгромаш» Павло Штутман та президент Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати Ірина Саєнко розповіли про цьогорічні нововведення.
До слова, організаторами «АгроЕкспо» є Міністерство аграрної політики і продовольства, Кіровоградська обласна державна адміністрація, Асоціація виробників сільськогосподарської техніки «Украгромаш», Торгово-промислова палата України, Федерація роботодавців України і Асоціація аграрних інженерів України.
Швидко, мов одна мить, пролетіло чудове футбольне дійство під назвою «Фінальна частина Чемпіонату України з футболу серед аматорів», подібних якому в історії нашого району ще не було за всю його спортивну історію і за що, безперечно, любителі «гри мільйонів» мають завдячувати своєму землякові – палко закоханому в цей прекрасний вид спорту Олександру Поворознюкові, котрий зумів за останні роки не лише повернути нове життя, здавалося б, уже назавжди занедбаному стадіону «Інгулець», але й створити чудову футбольну команду, про силу й майстерність якої відтепер уже добре знають далеко за межами не лише Петрівщини, а й усієї Кіровоградщини. Приємно, що й у звітному фінальному турнірі гравці ФК «АФ «П’ятихатська» підтвердили своє високе реноме, показавши гру дуже високої якості і ставши переможцем групи, хоча протистояти довелося не абикому, а минулорічному чемпіону України серед аматорів – команді «ОДЕК» з міста Оржів, що на Рівненщині, та команді «Зоря» (Білозір’я, Черкаської області), яку багато хто з фахових футбольних аналітиків вважав фаворитом звітного турніру. Але вже вкотре гравці «П’ятихатської» продемонстрували, що не мають жодної ніяковості перед авторитетами, швидше всього, зараз уже все відбувається навпаки – саме визнані авторитети налаштовуються на матчі з «П’ятихатською» як на «последний и решительный бой». Хоча, як бачимо, і це зараз їм вже не дуже допомагає.
Оголошується конкурс на заміщення вакантних посад інспекторів (3 чол.) Петрівської кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області.
Освіта - вища юридична.
Довідки за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Пролетарська, 18, тел. 05235-4-30-23; моб. тел. 095-710-40-63; 096-239-13-04.
Оголошено конкурс з відбору адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги. Заяви для проходження конкурсу приймаються Головним управлінням юстиції у Кіровоградській області, а також всіма районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними управліннями юстиції до 15 жовтня 2014 року.
З повним текстом оголошення можна ознайомитися на офіційному веб-сайті Головного управління юстиції у Кіровоградській області.
Ты одна стояла молча у вокзала,
Нас в вагон грузили с первого пути
Наконец, чтоб все услышали, сказала:
«Сколько нужно буду ждать, милый, не грусти».
И умчался поезд, где бушуют вьюги,
Где бураны воют, где косая тень,
А в ушах мне голос трепетной подруги
Слышен бесконечно вот уж сотый день.
Раньше-то я думал, милая Полина,
Что вдвоём мы будем счастливы вполне,
А, как оказалось, жизнь не так и длинна:
И теперь обидно и досадно мне.
И нельзя никак, в холодном этом мире
Обойти бочком проклятую беду,
Как нельзя никак при строгом конвоире
Взять да из колоны выйти на ходу.
Я стоял за правду, за святое дело,
А определили, будто я бандит,
И пошло-поехало, застряло и заело,
И сидеть до срока мне закон велит.
Честно отсижу положенные годы
Ни за что, буквально, просто «на быка»
Для меня они не делают погоду,
Ладно, отсижу, печаль невелика.
А когда вернусь в родимый свой посёлок
Встану на колени и скажу: «Прости»
И пойдём по парку, меж берёз и ёлок,
Нынче же прошу: «Не плач и не грусти».
Радость отыщу я в ЗИЛовском моторе,
Снова буду ездить, точно как тогда,
А вдвоём с тобой - и горе нам не горе,
И беда с тобой нам - вовсе не беда.
Леонід Меделян.
