Своєрідною сумною символікою позначено, що саме в ці дні, коли в Україні відзначають День партизанської слави, Петрівщина прощається одразу з двома своїми героїнями, безпосередньо причетними до цього свята – одними з останніх уже представниць того славного покоління, хто на своїх тендітних дівочих плечах виніс усі поневіряння воєнного лихоліття, і хто, як ще не так давно нам здавалося, назавжди виборов для нас мирне небо над головою – Ганною Іванівною Марченко та Марією Іванівною Кульшенко.
Ганна Іванівна Марченко
Народилася 15 серпня 1921 року в с. Чечеліївці на Петрівщині.
До початку Великої Вітчизняної війни працювала в колгоспі.
Після звільнення Петрового в жовтні 1943 року була призвана Петрівським військкоматом та направлена для проходження служби санітаркою в окремий батальйон 1039 стрілецького полку 223 стрілецької дивізії. Неможливо перелічити, скільки поранених винесла з поля бою ця мужня жінка на своїх ніжних дівочих плечах. У важких боях, при переправі через річку Дністер, в березні 1944 року зазнала поранення і після тривалого лікування в госпіталях в липні 1944 року була комісована. Проте уже в серпні приступила до роботи в Петрівському вузлі зв’язку на посаді телеграфістки, де пропрацювала до 1964 року, після чого перейшла на роботу в дорожній відділ, де вже трудилася аж до виходу на заслужений відпочинок у 1975році. Втім, звикла до праці, сидіти без діла не змогла, відтак ще тривалий час і після виходу на пенсію продовжувала працювати охоронцем газової дільниці.
Батьківщина високо оцінила заслуги Ганни Іванівни. За мужність та героїзм, проявлені в боях у роки Великої Вітчизняної війни, вона була нагороджена Орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня: медалями «Захиснику Вітчизни», «За победу над Германией» та багатьма іншими медалями.
Неодноразово відзначалася грамотами та подяками районного та обласного рівнів.
Після створення районної організації ветеранів війни (згодом ветеранів України) активно включилася в її роботу і стала активним її членом. ЇЇ часто можна було бачити на зустрічах з молоддю.
Разом з чоловіком Ганна Іванівна виховали двох дітей - Володимира та Тетяну, котрі, в свою чергу, подарували їй трьох онуків та двох правнуків.
Невблаганна хвороба зробила свою чорну справу: 18 вересня 2014 року перестало битися серце цієї мужньої та доброї жінки.
Члени Петрівської районної організації ветеранів України глибоко сумують з приводу смерті Ганни Іванівни та висловлюють щире співчуття близьким, рідним та друзям покійної.
Світла пам’ять про Ганну Іванівну назавжди збережеться в серцях всіх, хто її знав.
Марія Іванівна Кульшенко
На 88-му році пішла з життя активний член районної організації ветеранів України і громади села, учасниця бойових дій у Великій Вітчизняній війні МАРІЯ ІВАНІВНА КУЛЬШЕНКО.
Народилася Марія Іванівна в місті Керч Кримської області 7 грудня 1926 року. Кажуть, що у війни не жіноче обличчя, але такі жінки, як Марія Іванівна, не стояли осторонь боротьби з загарбниками, внесли свій вклад в перемогу над ворогом. Батьківщина високо оцінила бойову звитягу цієї мужньої жінки, нагородивши її орденами «За мужність» і «Вітчизняної війни», знаком «Кримський партизан», кількома медалями.
Після війни Марія Іванівна працювала на Керченському суднобудівному заводі, а в 1950-му році переїхала на Петрівщину - батьківщину свого чоловіка Миколи Кириловича. А з 1954 по 1981 рік працювала в колгоспі імені ХХ з’їзду КПРС с. Іскрівка на посаді робочої, з 1963 і до виходу на пенсію – бухгалтером.
Марія Іванівна була активним членом громади села, як привітна, добра, скромна і порядна людина користувалася повагою односельців, брала активну участь у патріотичному вихованні молоді.
Члени районної організації ветеранів України, односельці сумують з приводу смерті цієї хорошої і світлої людини, висловлюють глибоке співчуття рідним, близьким та друзям покійної.
Світла пам’ять про Марію Іванівну Кульшенко назавжди збережеться у наших серцях.
