Дорогі земляки!
Щиро вітаю вас зі святом!
Події, які відбулися в українському суспільстві на зламі 2013/2014 років, засвідчили: українці заслуговують на повагу світової спільноти. Ми продемонстрували своє прагнення жити у вільній державі з верховенством права та європейськими цінностями – свободою слова, соціальною справедливістю й гідним рівнем життя.
Проте життя не покращується за один день, місяць чи навіть рік. Основна складність сьогодні полягає в тому, що ми повинні продовжувати боротися не лише з імперськими зазіханнями сусідів, а й з нашими внутрішніми ворогами: корупцією та тіньовою економікою.
Ми не маємо права забувати всіх тих, хто віддав за наше вільне європейське майбутнє найцінніше – життя. Маємо довести, що їхні жертви не були марними, маємо збудувати процвітаючу, багату і по-справжньому демократичну державу. Переконаний, щоб досягти всього цього, нам потрібно змінити не тільки систему, а й змінитись кожному з нас. Лише в єдності ми досягнемо величної мети.
Слава Україні!
З повагою голова обласної ради Олександр Чорноіваненко
* * *
Шановні жителі району!
Президент України Петро Порошенко підписав Указ про щорічне відзначення 21 листопада Дня Гідності і Свободи.
Це свято демократії, торжество всіх ідеалів патріотизму та почуття національної гідності. Для кожного громадянина настав час усвідомити себе повноцінним господарем цієї держави – вимогливим до влади, не пасивним у своїх очікуваннях, а діяльним для власного добробуту, наведення елементарного порядку у своєму сусідському середовищі і для плекання доброго ставлення до кожної людини.
У цей знаменний і величний день з гордістю можна говорити, що українці – це народ, який заслуговує поваги світової спільноти. Адже ми разом довели, що українці – це народ глибоко патріотичний, з високим почуттям гідності і непереборним духом свободи!
Тож Петрівська районна державна адміністрація щиро вітає всіх з Днем гідності і свободи.
Бажаємо, щоб здійснилася закладена славетними історичними подіями велична мета сучасності – успішна розбудова економічної, духовно багатої, вільної і демократичної України! Будьмо гідними нащадками борців за свободу України і пам’ятаймо слова Великого сина українського Василя Симоненка: «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!»
Голова районної державної адміністрації Сергій Завалій
Українці з давніх-давен славилися своєю непокірністю, незламним духом свободи і волелюбства. Іноді здається, що цього бунтарського духу в нашому менталітеті аж занадто багато, можливо, цим пояснюється і особливість нації, втілена у приказці: «Де два українці, там три гетьмани». Бо чим же ще пояснити найбільш трагічні сторінки нашої історії, як не тим, що внаслідок кривавого протистояння між гетьманами, які постійно чубилися між собою за булаву, Україну топтали різні зайди, і вона, зрештою, на кілька століть виявилася поневоленою Московією?
Майже 100 років тому, коли на геополітичній карті Європи відбувалися докорінні зміни, українці, на відміну від поляків та фінів, не змогли відстояти своєї незалежності. Одним з факторів поразки була недалекоглядність її тодішніх очільників, зокрема Грушевського і Винниченка, які сповідували ідеї соціалізму та сліпо вірили в те, що «брати по класу» - російські більшовики не образять «братів-українців», шануватимуть їхнє прагнення мати власну державу (Ленін же проголошував, що кожна нація має право на самовизначення!). Тому вирішили, що Україні не потрібна власна армія, бо, у разі необхідності, «брати-росіяни» їх захистять від агресії.
Зріз життя Червонокостянтинівської сільської громади
Червонокостянтинівська сільська рада вважається таким собі середнячком серед територіальних громад району. Адже через відсутність таких потужних сільгосппідприємств, як на території, скажімо, Ганнівської, чи Новостародубської сільрад, вона є дотаційною, отже з коштами на вирішення місцевих проблем сутужно. Тому, вирушаючи з редакційним завданням до Червонокостянтинівки, було побоювання побачити не зовсім веселу картину.
З сільським головою через об’єктивні форс-мажорні обставини поспілкуватися не вдалося, однак це не завадило нам досить детально ознайомитися зі станом справ у громаді.
Росія почала в Україні «компроматну війну»
А російський олігарх Григоришин та Саакашвілі сформували альянс проти Прем’єра і Президента, кажуть експерти.
Останнім часом завдано відчутних медійних ударів по впливових людях в оточенні вищого керівництва держави. Ложкін, Кононенко, Іванчук, Мартиненко. Хто наступний? Чи не сам Порошенко?
Бойовики на Донбасі знову гатять по наших позиціях у зоні АТО, через що світ укотре заговорив про «смерть» Мінських угод. Було б надто просто пояснювати ескалацію конфлікту на сході черговим запамороченням у голові Путіна, який нічого не досягнув у Сирії і тепер знов береться за своє в Україні.
Дуже схоже, що поновлення боїв на Донбасі Росія поєднує з «компроматною війною», яка не без допомоги з країни-агресора охопила український політичний клас. Це новий виток «гібридної війни». Задуми кремлівських стратегів прорахувати неважко: там сподіваються на невдоволення зростанням тарифів, поновленням військових дій та на скандали у владній верхівці. Війну забезпечують сепаратисти і російські найманці, а «тарифними майданами» та зливом компромату займаються наші політики і медійники.
Такими словами з пісні можна почати розповідь про наше мальовниче село Сергіївку, яке дуже маленьке, але скільки енергії мають місцеві жителі, скільки ентузіазму! І все це завдяки нашому сільському голові Ніні Степанівні Цапенко та генеральному директору ТОВ «АФ «П’ятихатська» Олександрові Григоровичу Поворознюку.
Наші «тато» і «мама» (саме так ми їх уже давно між собою називаємо) працюють дружним тандемом ось уже п’ять років, але зроблено за цей час стільки, скільки не було зроблено за останні десятиліття. Адже таких керівників, які б створили міцне ядро із поєднання бізнесу, влади і громади, у нас ще не було жодного разу.
Ідеї, які виникають у Ніни Степанівни, інколи здаються настільки приголомшливими та сміливими, що, виникають сумніви щодо їх здійснення. Але всі її найсміливіші проекти, згодом стають об”єктивною реальністю.
15 листопада 2015 року з благословення Преосвященнійшого єпископа Олександрійського і Світловодського Боголєпа староста Православної церкви Сергій здійснив молебень із засудженими Петрівської виправної колонії №49, які долучилися до акції пам’яті «Молимося за Париж» внаслідок подій, що сталися 13 листопада у столиці Франції.
«Ми усі шоковані новинами з Франції. А сьогодні прийшли сюди, щоб вшанувати пам’ять невинно загиблих людей, бо ніколи не знаєш, де це може статися наступного разу - у Парижі, в Лондоні чи ще деінде» - звернувся до присутніх староста Православної церкви Сергій. – «Тож давайте побажаємо миру і любові людям у Франції. Закликаю вас завжди зберігати в серцях духовність, бути добрими, справедливими, милосердними, готовими завжди прийти на поміч ближньому у лиху годину. Адже слід пам’ятати божі заповіді і намагатися максимально дотримуватися їх».
Після проповіді всі присутні запалили свічки, й поки йшла служба - весь час тримали їх у руках. Жалобний захід з нагоди цієї сумної дати справив на присутніх велике враження.
Катерина Ляшевич Петрівська виправна колонія управління ДПтС України в Кіровоградській області (№49)
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 105 «Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період», відповідно до пункту 3 Порядку визначено, що бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку мобілізованим працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до пункту 2 статті 39 Закону України „Про військовий обов’язок і військову службу”, за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності.
Детальніше: Ще раз про соціальні гарантії військовослужбовцям
Любіть українське, дізнавайтесь про українське
25 років тому завдяки лише одній пісні весь світ дізнався про українську музику. Тоді, у 1989 році, відкрився фестиваль «Червона Рута», який стартував 17 вересня у місті Чернівці. «Українці! Ми врятовані!», - вигукнув член суддівської ради фестивалю «Червона Рута» Іван Малкович, коли прослухав конкурсантів. Цей епізод добре пам’ятає інший суддя конкурсу Анатолій Кальниченко. Каже, що до того взагалі не було молодіжної української музики, звідти й така реакція Малковича - теперішнього засновника і директора видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Звісно до цього дня існував лише вузький сегмент висококласних виконавців Яремчук, Зінкевич, Ротару, що й робило відчуття нестачі сучасної української музики ще гострішим. Розробити цілий фестиваль, знайти справжні українські молодіжні голоси та записати їх взялися лише три людини: Тарас Мельник, Анатолій Кальниченко та Іван Малкович.
Ідея відкриття мережі навчальних закладів для жінок виникла у дружини імператора Павла І Марії Федорівни. На облаштування Інституту шляхетних дівчат у Києві (теперішній Міжнародний центр культури і мистецтв по вул. Інститутській) цар виділив 500 тисяч карбованців.
У цьому закладі мали змогу отримати безкоштовну освіту діти з бідних дворянських родин і, за невелику платню, дівчата з заможних сімей. До «пансіону» брали зі своїм «приданим», зокрема, сорочками, хустками, панчохами, простирадлами і навіть серветками. Однак найголовнішими у цьому списку були 2 срібні ложки (столова і чайна), срібний ніж і виделка та довідка про щеплення від віспи. Навчання тривало 6 років (три класи по два роки), одинадцять місяців на рік суворого режиму (канікули один місяць у липні). Дівчата вивчали: Закон Божий, російську, польську, німецьку та французьку мови, російську літературу, географію, історію, фізику та математику (спрощено), малювання, музику, церковний спів, домогосподарство та рукоділля. Що цікаво, Закон Божий подавався залежно від віросповідання учениці, з точок зору православ’я, католицизму та лютеранства.
Яскравий промінь надії в сірій буденності сьогодення
Цього тижня справжнє свято вітчизняним футбольним уболівальникам подарували гравці нашої найголовнішої команди – національної збірної України, перемігши за сумою двох «стикових» поєдинків досить непоступливу збірну Словенії. У першому поєдинку, який відбувся минулої п’ятниці на стадіоні «Львів-Арена», наші улюбленці здолали непростих балканців з рахунком 2:0 (голи на рахунку Євгена Селезньова та Андрія Ярмоленка), а в матчі-відповіді, що грався на стадіоні «Людски врт» в Мариборі, зуміли вистояти проти шаленого тиску відверто грубої і хамовитої команди господарів, які, очевидно, сподівалися своє відставання в майстерності компенсувати шляхом психологічного тиску на наших футболістів. І, певне, багатьом з нас здалося, що така тактика принесла словенцям свої плоди, коли вже на одинадцятій хвилині зустрічі вони зуміли вразити ворота Андрія П’ятова. І все ж маємо віддати належне нашим хлопцям, які «не попливли» після стартової невдачі, а зуміли вирівняти гру і далі навіть гостріше й цікавіше діяли на усіх ділянках футбольного поля, намагаючись при цьому не ув’язуватися в сутички, які постійно провокували гравці господарів. А коли вже збігали додані арбітром хвилини, пара наших нападників – Артем Кравець і той же Ярмоленко – скористалися помилкою словенців у центрі поля і, перехопивши м’яч, зрівняли рахунок, цим самим вивівши нашу команду до фінальної частини «Євро-2016», що розпочнеться влітку наступного року у Франції. Для нас ця подія стала надзвичайною ще й тому, що перед цим збірна п’ять разів отримувала нагоду поборотися за путівку на європейські та світові футбольні форуми у стикових матчах, але жодна з цих попередніх спроб для нас не була вдалою. А особливо прикрою стала поразка від тих же словенців у начебто й далекому вже 1999 році, але водночас такому пам’ятному для нас, адже тоді, здавалося, ми також нічим не поступалися балканцям, однак долю збірної вирішив курйозний гол, забитий господарями ледь не з центра поля у ворота, необачно полишені Олександром Шовковським. І все ж прокляття непроходження стикових матчів колись таки мало бути подолане, і, очевидно, цілком логічно, що це сталося саме зараз, у такі складні й трагічні для нашої держави часи. Адже суцільний негатив, яким позначені для наших людей щоденні новини зі Сходу, та й, говоритимемо відверто – те, що відбувається сьогодні з нашою економікою також особливого натхнення не викликає – просто вже вкрай потребувало якогось позитивного емоційного імпульсу. І ми щиро вдячні нашим футболістам, за те, що вони нам подарували можливість бодай на місяць забути про «непідйомні» платіжки за житлово-комунальні послуги, про те, що боротьба з корупцією в нашій країні, схоже, ще досить довго так на рівні розмов і залишатиметься, а наш «європейський вибір» все більше стає схожим на відому східну притчу про віслюка та морквинку…
За даними обласної служби зайнятості на обліку цієї установи на кінець жовтня 2015р. перебувало 16,1 тис. безробітних громадян області, що на 0,2% менше ніж на кінець вересня. Статус безробітного протягом місяця отримали 2,8 тис. осіб, повідомляє Головне управління статистики в Кіровоградській області.
Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по області на кінець жовтня 2015р. склав 2,74% населення працездатного віку.
Кількість вільних робочих місць (вакантних посад), заявлених роботодавцями до державної служби зайнятості, на кінець жовтня 2015р. становила 972 місця.
Навантаження зареєстрованих безробітних на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) в цілому по області на кінець жовтня 2015р. склало 17 осіб проти 16 осіб на кінець вересня.
За сприяння державної служби зайнятості у жовтні 2015р. було працевлаштовано 1,4 тис. осіб.
Середньооблікова кількість безробітних, які отримували допомогу по безробіттю, у жовтні 2015р. становила 11,3 тис. осіб, середній розмір допомоги склав 1205 грн.
