Яскравий промінь надії в сірій буденності сьогодення

Цього тижня справжнє свято вітчизняним футбольним уболівальникам подарували гравці нашої найголовнішої команди – національної збірної України, перемігши за сумою двох «стикових» поєдинків досить непоступливу збірну Словенії. У першому поєдинку, який відбувся минулої п’ятниці на стадіоні «Львів-Арена», наші улюбленці здолали непростих балканців з рахунком 2:0 (голи на рахунку Євгена Селезньова та Андрія Ярмоленка), а в матчі-відповіді, що грався на стадіоні «Людски врт» в Мариборі, зуміли вистояти проти шаленого тиску відверто грубої і хамовитої команди господарів, які, очевидно, сподівалися своє відставання в майстерності компенсувати шляхом психологічного тиску на наших футболістів. І, певне, багатьом з нас здалося, що така тактика принесла словенцям свої плоди, коли вже на одинадцятій хвилині зустрічі вони зуміли вразити ворота Андрія П’ятова. І все ж маємо віддати належне нашим хлопцям, які «не попливли» після стартової невдачі, а зуміли вирівняти гру і далі навіть гостріше й цікавіше діяли на усіх ділянках футбольного поля, намагаючись при цьому не ув’язуватися в сутички, які постійно провокували гравці господарів. А коли вже збігали додані арбітром хвилини, пара наших нападників – Артем Кравець і той же Ярмоленко – скористалися помилкою словенців у центрі поля і, перехопивши м’яч, зрівняли рахунок, цим самим вивівши нашу команду до фінальної частини «Євро-2016», що розпочнеться влітку наступного року у Франції. Для нас ця подія стала надзвичайною ще й тому, що перед цим збірна п’ять разів отримувала нагоду поборотися за путівку на європейські та світові футбольні форуми у стикових матчах, але жодна з цих попередніх спроб для нас не була вдалою. А особливо прикрою стала поразка від тих же словенців у начебто й далекому вже 1999 році, але водночас такому пам’ятному для нас, адже тоді, здавалося, ми також нічим не поступалися балканцям, однак долю збірної вирішив курйозний гол, забитий господарями ледь не з центра поля у ворота, необачно полишені Олександром Шовковським. І все ж прокляття непроходження стикових матчів колись таки мало бути подолане, і, очевидно, цілком логічно, що це сталося саме зараз, у такі складні й трагічні для нашої держави часи. Адже суцільний негатив, яким позначені для наших людей щоденні новини зі Сходу, та й, говоритимемо відверто – те, що відбувається сьогодні з нашою економікою також особливого натхнення не викликає – просто вже вкрай потребувало якогось позитивного емоційного імпульсу. І ми щиро вдячні нашим футболістам, за те, що вони нам подарували можливість бодай на місяць забути про «непідйомні» платіжки за житлово-комунальні послуги, про те, що боротьба з корупцією в нашій країні, схоже, ще досить довго так на рівні розмов і залишатиметься, а наш «європейський вибір» все більше стає схожим на відому східну притчу про віслюка та морквинку…

Уже дванадцятого грудня має відбутися жеребкування, в ході якого ми дізнаємося, хто ж стане нашими опонентами по фінальній групі. Поки що усі 24 країни-учасниці Євро розділені на 4 кошики посіву, а потім (за підсумками жеребкування) з них буде сформовано 6 груп, в кожній з яких внаслідок очних поєдинків команд визначаться учасники 1/8 фіналу. До цієї стадії потраплять по дві кращі команди з кожної групи, а також (вже у заочному змаганні) чотири команди, що посядуть треті місця в своїх групах з кращими показниками.

Наша команда потрапила до другого кошика посіву разом зі збірними Італії, Росії, Швейцарії, Австрії та Хорватії. Це означає, що з жодною з цих команд на попередньому етапі ми не зустрінемося, адже кожну групу формуватимуть по одному представнику з кожного кошика. Кошики ж мають наступний формат:

1 кошик

Франція

Іспанія

Німеччина

Англія

Португалія

Бельгія

2 кошик

Італія

Росія

Швейцарія

Австрія

Хорватія

Україна

3 кошик

Чехія

Швеція

Польща

Румунія

Словаччина

Угорщина

4 кошик

Туреччина

Ірландія

Ісландія

Уельс

Албанія

Північна Ірландія

Таким чином на усіх футбольних уболівальників Петрівщини чекає доволі захоплюючий сезон: спочатку, починаючи з кінця березня, ми підтримуватимемо футболістів нашого «Інгульця», сподіваючись, що їм вдасться таки виконати поставлене завдання – вибороти одну з путівок до першої ліги, а трохи більше як за тиждень по завершенні чемпіонату України в другій лізі – вболіватимемо за нашу збірну. Отож з нетерпінням чекаємо весни.

Володимир Кіфенко