Любіть українське, дізнавайтесь про українське
25 років тому завдяки лише одній пісні весь світ дізнався про українську музику. Тоді, у 1989 році, відкрився фестиваль «Червона Рута», який стартував 17 вересня у місті Чернівці. «Українці! Ми врятовані!», - вигукнув член суддівської ради фестивалю «Червона Рута» Іван Малкович, коли прослухав конкурсантів. Цей епізод добре пам’ятає інший суддя конкурсу Анатолій Кальниченко. Каже, що до того взагалі не було молодіжної української музики, звідти й така реакція Малковича - теперішнього засновника і директора видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Звісно до цього дня існував лише вузький сегмент висококласних виконавців Яремчук, Зінкевич, Ротару, що й робило відчуття нестачі сучасної української музики ще гострішим. Розробити цілий фестиваль, знайти справжні українські молодіжні голоси та записати їх взялися лише три людини: Тарас Мельник, Анатолій Кальниченко та Іван Малкович.
Багато труднощів виникало на шляху цього фестивалю, важкі відбори учасників, пошук яких займав багато часу, побоювання людей щодо молодіжної музики, адже в ці роки вона вважалася мало не дисидентською, та й більшість нових співаків ніколи не бачили мікрофону і сцени. Незважаючи на все це, зробивши колосальну працю та зруйнувавши стіну недовіри до цієї музики – фестиваль було відкрито. Фестиваль тривав 7 днів. Режисери вигадали на кожен день, згідно з українським звичаєвим календарем, масу супутніх заходів. Від виставок і копань криниць до концертів майстрів. Та те, що цей фестиваль став найкращим для людей, стало зрозуміло, коли зі сцени заграли «Ще не вмерла» - і всі піднялися. Вперше гімн прозвучав так масово, так емоційно і допоміг фестивалю стати незабутнім.
«Червона Рута» в 90-х вже успішно пройшла в Запоріжжі, Донецьку, Севастополі, Харкові та Дніпропетровську. В ті часи пісень українською мовою було більше на телебаченні, ніж зараз. Людей формує масова культура, без неї держава - фікція. У другій половині 90-х російська ФСБ зрозуміла, наскільки важливою є ідеологічна зброя, і почала працювати на викорінення усього українського. Пісні українською мовою поступово стали не потрапляти в ротації. А з розвитком медіабізнесу, в якому власників-українців майже не було, в ефірах почалося дуже примітивне заробляння грошей. Спершу в Москві. Оскільки заробляти на квитках через стрімку інфляцію й загальну бідноту було складно, багаті люди взялися створювати гастрольні фірми, які з будь-кого роблять «зірок».
Коли був останній концерт, на стадіоні згасло світло і з’явилися міліціонери з собаками. Пустили якусь музику в гучномовці. Артисти стали в центрі сцени, тоді «горіло» імпровізоване «вогнище», адже, за сценарієм, люди мали взяти жарину з вогнища «Червоної Рути». Міліціонери вчинили повне свавілля і навіть вдарили трьох співаків дубинками. Так на очах у глядачів та поціновувачів української музики було зруйновано самий патріотичний фестиваль, понівечено морально і фізично. Але він встиг залишити свій вічний слід в історії України!
