На Петрівщині урочисто відзначили 72-у річницю Перемоги
У той час, як Росією прокотилася чергова хвиля «побєдобєсія», в Україні під гаслом «Пам’ятаємо! Перемагаємо!» намагалися достойно відзначити 72-у річницю перемоги у Другій світовій війні. На жаль, як і в попередні роки, не обійшлося без провокацій і протистояння між політичними опонентами.
На щастя, в Петровому все пройшло без ексцесів, День Перемоги відзначили на належному рівні як справжнє свято.
Над святково прикрашеним селищем з самого ранку лунали мелодії патріотичних пісень та пісень, присвячених Перемозі, у запису, марші й інші музичні твори у виконанні духового оркестру.
Допоки шикувалися учасники урочистої ходи, під звуки загону барабанщиць до площі підійшла колона Петрівського НВО «ЗШ І-ІІІ ступенів-гімназія», учні якого підготували флешмоб «Україна – це ми!». Завершився він тим, що в небо здійнялася ціла хмара різнокольорових повітряних кульок.
Нашим спецпризначенцям необхідна допомога обласної ради
Відкласти політику і виділити кошти, необхідні для того, щоб поставити крапку в питанні побутових умов наших спецпризначенців, закликав депутатів обласної ради голова Кіровоградської ОДА Сергій Кузьменко. Парадокс, але в країні, яка четвертий рік чинить опір військовій агресії, військовослужбовці елітного підрозділу – уже легендарного 3 полку спе-ціального призначення, як і раніше повертаються на ротації в малопридатне для проживання приміщення.
Від 2014 року частина бійців полку розквартирована в приміщенні колишньої драгунської казарми, збудованої в ХІХ столітті. Ця споруда – пам’ятка архітектури державного значення і перебуває на балансі Держслужби з надзвичайних ситуацій. Востаннє її ремонтували ще за радянських часів, близько півстоліття тому. Нині ремонтні роботи здійснює київський підрядник – компаній, сертифікованих проводити роботи на пам’ятках архітектури, досить мало.
Весняно – зимовий етюд
Прокинулась я вранці 21 квітня від шаленого пориву вітру. Миттю – до вікна і нічого не збагну: все навкруги у білому кольорі. Квітучу мою красуню-вишеньку і все навколо засипає хуртовиною сніг, як взимку. Тож мені спало на думку потурбувати знаного в районі фотомайстра Сергія Андрусенка, аби він встиг зафіксувати цей весняно-зимовий етюд, про який співається у відомій пісні: «Сніг, як сміх, на зеленому листі…».
Всяке буває у природі, і цьому ніхто не може завадити, ніхто не може заборонити йти дощу чи снігу у будь-яку пору року. Отож і з’явилася у мене розвага – стояти біля вікна і спостерігати за тим, що робиться на подвір’ї під час негоди.
Вже й курей господарі випустили і півень, як голова сімейства, кружляє навколо, охороняючи своїх «дівчат». А безпритульний собака копошиться біля смітника і скавучить, немов скаржиться на те, що знову похолодало, а він не має кубла. А ось і мама з двома діточками поспішає до дитсадка, а потім на роботу. А вітер свистить, і лапатий сніг прилипає до шибок.
Шановна редакціє! Останнім часом на ваших сторінках з’являлося чимало публікацій із добрими і теплими словами на адресу керівників району та селища, сільських рад, окремих структурних підрозділів райдержадміністрації. І я також хотів би доєднатися до цих теплих слів, адже для цього маю свою особисту причину.
Як відомо, в попередні роки в Петровому щомісячно, за заздалегідь складеним графіком, працювали представники МРЕО з м.Олександрії. Це було дуже зручно для власників авто- і мототранспортних засобів, адже саме тут можна було вирішити такі питання, як реєстрація транспортного засобу, постановка на облік чи зняття з обліку, інші питання, що належать до компетенції цієї структури. Але сьогодні таку практику чомусь припинено, і якщо в когось із жителів району виникне необхідність здійснити якусь із вищезазначених операцій, то доведеться їхати до Олександрії. Колись для мене проїхати сорок кілометрів в одну та іншу сторону було дрібницею – з величезним задоволенням я долав і значно більші відстані. Але вік, як мовиться, - бере своє. Сьогодні до тієї ж Олександрії мені важко до-їхати уже не лише в якості водія, але і в якості пасажира. А оформити довіреність на авто було вкрай необхідно: по багатьох життєвих питаннях сьогодні без транспорту – як без рук! Що робити? Вирішив спробувати звернутися до райдерж-адміністрації, можливо, тут щось допоможуть? І, знаєте, вже з самого початку спілкування я був приємно вражений теплим і щирим прийомом, востаннє таку уважність з боку представників влади відчував хіба що в радянські часи. Коли ж розповів про свою проблему, мені пообіцяли допомогти її вирішити в най-ближчий період. І справді, на протязі чотирьох днів до Петрового прибув представник з МРЕО, і моє питання було вирішене позитивно. Щоправда, він злегка дорікнув, що за той час, який витратив на одного мене, на місці, в Олександрії, він встиг би обслужити десятки клієнтів. Що ж, мабуть, це так. Але чому ж тоді не відновити практику виїзного обслуговування жителів усього району? Якщо раз на місяць це вбачається недоцільним, то нехай би було раз на два місяці або навіть на три. Але ж однак якась регулярна схема обслуговування мала б бути, адже у нас вистачає і автовласників-інвалідів, і таких, як я, - громадян похилого віку. Та й решта водіїв, у разі такої потреби, мали б нагоду зекономити свій час і пальне. Тим не менш, я дуже вдячний керівництву райдержадміністрації за допомогу, а крім них хотілося б теплим словом згадати і начальника управління соцзахисту населення райдержадміністрації Валентину Сибіру, яка чимало посприяла в тому, щоб цей приїзд відбувся, координувала і узгоджувала всі його деталі.
Детальніше: Дріб’язкові проблеми, що завдають великих неприємностей
11 травня 2017 року на центральній площі райцентру, біля будівлі районної ради відбувся мітинг з нагоди підняття прапора Європейського Союзу.
Учасників урочистостей привітали голова РДА Сергій Завалій та голова районної ради Тамара Сакара.
- Україна йде шляхом євроінтеграції, через місяць ми з вами отримаємо безвізовий режим. Та головне – не формальне членство в ЄС, а якість і рівень життя, гідні людини: достойний рівень освітянських і медичних послуг, дороги і екологія. Тож потрібно дбати про те, щоб будувати Європу в своїй державі, на своїй маленькій Батьківщині – Петрівщині, - наголосив у своєму виступі Сергій Завалій.
- Географічно Україна споконвіку є Європою, її захисницею. Тож я приєднуюся до слів Сергія Володимировича про те, що слід зосередитися на тому, щоб підняти рівень життя наших людей до європейського, бо за нас це ніхто не зробить, - відзначила Тамара Вікторівна.
Про зміни до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» щодо забезпечення права на отримання комунальних послуг (від 23 березня 2017 року № 1972-VIII)
Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
Держава гарантує зареєстрованим внутрішньо переміщеним особам право на отримання комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення (містечках із збірних модулів, гуртожитках, оздоровчих таборах, Будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях тощо) за відповідними тарифами, встановленими на такі послуги та товари для населення.
Детальніше: Управління соціального захисту населення інформує
14 травня - День Матері
Ось уже кілька років поспіль другої неділі травня в Україні відзначають День матері. Це свято, яке є поширеним в багатьох країнах планети, не є новим і для українців: колись, близько майже сотні років тому, його відзначали й на значній території нашої нинішньої держави. Затим – чи то з ідеологічних, чи то з якихось громадсько-політичних міркувань на багато десятиліть воно було скасоване. І лише в 1990-му, а офіційно - в 2000-му році воно знову повернулося до нас.
Хтось його шанує як одне з найголовніших, комусь для того, щоб звикнути до нього – потрібен ще певний час. А от для учнів 4-В класу Петрівського НВК (підопічних Т.О.Лютої) це свято – одне з найулюбленіших, адже юні вихованці добре розуміють, що усім хорошим, що є в житті, вони зобов’язані своїм мамам – власне, як і самим життям. Тож про своє ставлення до мам, про свою любов до них повідомляють у тематичних шкільних творах, написаних спеціально до свята. Кілька з цих творів ми пропонуємо й вашій увазі.
Спортивні новини
Виступи обох наших команд у 29-му турі чемпіонату України з футболу в Першій і Другій лігах, очевидно, будемо вважати вдалими, адже маємо в підсумку домашню перемогу та гостьову нічию з командою, що перебуває на п’ять рядків вище за нас у турнірній таблиці.
Втім, перемога другого «Інгульця» над хмельницьким «По-діллям», мабуть, для більшості з нас була подією очікуваною, адже хоч наша друга команда після зимового міжсезоння помітно втратила свій бойовий потенціал, однак все ж залишається досить грізною і потужною принаймні щодо тих команд, які замикають турнірну таблицю. Зокрема й щодо «По-ділля», яке перебуває зараз на останній сходинці. Тож не дивно, що саме наша команда з самого початку прибрала до своїх рук й ігрову, й територіальну ініціативу, відкривши рахунок вже на 11-й хвилині. Після подачі кутового удару та кількох відскоків найспритнішим на добиванні виявився наш захисник Дмитро Сидоренко, пробивши низом по воротах суперників з близької відстані. Голкіпер, закритий своїми ж власними гравцями, навіть не зреагував на удар. Здавалося, що швидко забитий м’яч має додати нашим футболістам ще більше наснаги і натхнення. Однак, як не дивно, після швидкого голу наша команда чомусь заспокоїлася, а згодом і взагалі дозволила гостям перехопити ініціативу, пробуючи грати на контратаках. Але і з цим компонентом гри не все виглядало досить добре: в багатьох ігрових епізодах футболістам «Інгульця-2» не вистачало ні свіжості, ні зіграності. Скориставшись цим, гості навіть провели кілька небезпечних атак на ворота «Інгульця-2», проте, на щастя, в окремих епізодах в завершальний момент атаки їм не вистачило влучності, а ще в деяких – нашу команду виручав Максим Гурідов, який уже вкотре проводить свою гру безпомилково. Ніби схаменулися наші хлопці лише по перерві, певне, зрозумівши, що нічиєї, а тим більше поразки з аутсайдером на власному полі їм убо-лівальники не простять. Тож «Інгулець-2» знову заволодів й ігровою, і територіальною перевагою, що дозволило на 60-й хвилині подвоїти рахунок: після бездоганної націленої передачі Валерія Коверника знову в потрібному місці в потрібний момент опинився той же Дмитро Сидоренко, забивши другий гол цього разу вже влучним ударом головою. Взагалі, окрім названих Гурідова і Сидоренка, в нашій команді хотілося б відмітити гру саме Коверника, гострі проходи якого лівим флангом ще кілька разів становили реальну небезпеку лінії захисту «Поділля». Втім, на жаль, націленими передачами, якими Валерій виводив своїх партнерів на зручну для взяття воріт позицію, не зуміли скористатися ні Віталій Колесніков, ні Владислав Тимошевський. Тож зустріч у Володимирівці так і завершилася з рахунком 2:0, що дозволило «Інгульцеві-2» хоч на нетривалий час повернутися на четверту сходинку. Чому на нетривалий час? Та тому, що вже в наступному турі нас, напевне, знову обійде «Реал-Фарма» (якій автоматично зарахуються три очки за гру з «Кристалом», що уже знявся зі змагань) і, скоріше за все, й «Балкани», які гратимуть ще з одним із аутсайдерів – запорізьким «Металургом». Нам же, щоб утриматися на 4-й позиції, потрібно на виїзді (у Винниках) перегравати місцевий «Рух». Завдання, говоритимемо відверто, для нинішнього складу «Інгульця-2» важко здійсненне. Хоча, знову ж таки: футбол – гра непередбачувана, тож, можливо, цього разу фортуна буде на нашому боці? Та гаразд, побачимо це вже цієї суботи.
26 квітня 2017 року працівниками Петрівського РВ пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України на базі Петрівського навчально-виховного комплексу, за участю підоблікових неповнолітніх осіб, проведено захід до Міжнародного дня пам’яті Чорнобиля. Дітям розповідалося та було продемонстровано документальний фільм «Чорнобиль – за секунду до катастрофи» про найбільшу в історії людства техногенну трагедію. Як відомо, саме 26 квітня 1986 р. о 1:23:44 за київським часом, із інтервалом у дві секунди сталося два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської атомної електростанції.
Внаслідок вибуху та під час гасіння пожежі, що тривала 10 днів, загинула 31 людина, понад 200 було госпіталізовано. 28 героїв-пожежників на чолі з 23-річним лейтенантом Володимиром Правиком вже в першу годину після вибуху працювали на місці аварії. Більшість із цих молодих звитяжців загинули у вогні або невдовзі померли внаслідок отримання високої дози опромінення.
