Весняно – зимовий етюд
Прокинулась я вранці 21 квітня від шаленого пориву вітру. Миттю – до вікна і нічого не збагну: все навкруги у білому кольорі. Квітучу мою красуню-вишеньку і все навколо засипає хуртовиною сніг, як взимку. Тож мені спало на думку потурбувати знаного в районі фотомайстра Сергія Андрусенка, аби він встиг зафіксувати цей весняно-зимовий етюд, про який співається у відомій пісні: «Сніг, як сміх, на зеленому листі…».
Всяке буває у природі, і цьому ніхто не може завадити, ніхто не може заборонити йти дощу чи снігу у будь-яку пору року. Отож і з’явилася у мене розвага – стояти біля вікна і спостерігати за тим, що робиться на подвір’ї під час негоди.
Вже й курей господарі випустили і півень, як голова сімейства, кружляє навколо, охороняючи своїх «дівчат». А безпритульний собака копошиться біля смітника і скавучить, немов скаржиться на те, що знову похолодало, а він не має кубла. А ось і мама з двома діточками поспішає до дитсадка, а потім на роботу. А вітер свистить, і лапатий сніг прилипає до шибок.
Аж ось і Маринка Бєлікова з територіального центру, яка мене обслуговує, вся обліплена снігом, тягне сумку, більшу за себе. Зайшла в домівку, руки заклякли від холоду, хоч відтирай від зашпорів. Оце так весна!
Я дуже вдячна Марині, бо вона навіть краще за мене орієнтується – коли мені що потрібно, бо я сама вже часто і не пам’ятаю. Колись принесла мені дуже смачну мариновану капусту, яку купила в «Оптовичку», то я й замовила, щоб і наступного разу принесла. А вона натомість запропонувала навчити мене квасити ще смачнішу. І, дійсно, вийшла така, що пальчики оближеш. Виходить так, що інколи молоді знають і вміють більше за нас, старих.
Робить Марина все, що мені потрібно, я ніколи не контролюю її працю, бо знаю, що все виконає бездоганно. Навіть її зовнішній вигляд мене приваблює, бо завжди охайно одягнена, вродлива. А оті її очі – ох і очі! Напевне, не одному запали в душу.
А ще було дуже приємно, коли мені вручали диплом за перемогу в літературному конкурсі до дня 8 Березня працівники територіального центру, со-ціальний педагог Тетяна Гирик і завідуюча відділенням Світлана Фесенко – чемні, виховані дівчата, яких прикрашають чарівні посмішки. Щоправда, на фото я серед них, як відгомін давно згаслої юності і привабливості – то відображення мого життєвого шляху. Тож дай, Боже, прожити стільки кожному.
Багато послуг надає територіальний центр пенсіонерам майже безкоштовно. Варто було мені тільки зателефонувати, як відразу прийшла медична сестричка, визначила вміст цукру в крові. Тому директору установи Інні Лук’яновій можна тільки позаздрити і висловити подяку за те, що вміло підібрала колектив, бо у неї працюють такі уважні і хороші молоді люди. А нам, людям похилого віку, приємно і затишно відчувати вашу турботу в цей складний час, коли йде війна, в країні багато горя. Ваша робота не з простих, адже потрібно обережно і тактовно знаходити шлях до кожної людини, яка пройшла складний життєвий шлях, має чимало хвороб і проблем.
Отож бажаю вам, шановні працівники територіального центру, гарного весняного настрою, родинного затишку і благополуччя, успіхів у вашій благородній і нелегкій праці. Нехай ніколи чорна смуга не перекреслить ваші мрії.
Спешите делать добрые дела,
Вам это обязательно зачтётся
И, словно отразившись от стекла,
К вам ваша доброта вернётся.
Раїса Філіпенко, смт. Петрове.
