Шановна редакціє! Останнім часом на ваших сторінках з’являлося чимало публікацій із добрими і теплими словами на адресу керівників району та селища, сільських рад, окремих структурних підрозділів райдержадміністрації. І я також хотів би доєднатися до цих теплих слів, адже для цього маю свою особисту причину.
Як відомо, в попередні роки в Петровому щомісячно, за заздалегідь складеним графіком, працювали представники МРЕО з м.Олександрії. Це було дуже зручно для власників авто- і мототранспортних засобів, адже саме тут можна було вирішити такі питання, як реєстрація транспортного засобу, постановка на облік чи зняття з обліку, інші питання, що належать до компетенції цієї структури. Але сьогодні таку практику чомусь припинено, і якщо в когось із жителів району виникне необхідність здійснити якусь із вищезазначених операцій, то доведеться їхати до Олександрії. Колись для мене проїхати сорок кілометрів в одну та іншу сторону було дрібницею – з величезним задоволенням я долав і значно більші відстані. Але вік, як мовиться, - бере своє. Сьогодні до тієї ж Олександрії мені важко до-їхати уже не лише в якості водія, але і в якості пасажира. А оформити довіреність на авто було вкрай необхідно: по багатьох життєвих питаннях сьогодні без транспорту – як без рук! Що робити? Вирішив спробувати звернутися до райдерж-адміністрації, можливо, тут щось допоможуть? І, знаєте, вже з самого початку спілкування я був приємно вражений теплим і щирим прийомом, востаннє таку уважність з боку представників влади відчував хіба що в радянські часи. Коли ж розповів про свою проблему, мені пообіцяли допомогти її вирішити в най-ближчий період. І справді, на протязі чотирьох днів до Петрового прибув представник з МРЕО, і моє питання було вирішене позитивно. Щоправда, він злегка дорікнув, що за той час, який витратив на одного мене, на місці, в Олександрії, він встиг би обслужити десятки клієнтів. Що ж, мабуть, це так. Але чому ж тоді не відновити практику виїзного обслуговування жителів усього району? Якщо раз на місяць це вбачається недоцільним, то нехай би було раз на два місяці або навіть на три. Але ж однак якась регулярна схема обслуговування мала б бути, адже у нас вистачає і автовласників-інвалідів, і таких, як я, - громадян похилого віку. Та й решта водіїв, у разі такої потреби, мали б нагоду зекономити свій час і пальне. Тим не менш, я дуже вдячний керівництву райдержадміністрації за допомогу, а крім них хотілося б теплим словом згадати і начальника управління соцзахисту населення райдержадміністрації Валентину Сибіру, яка чимало посприяла в тому, щоб цей приїзд відбувся, координувала і узгоджувала всі його деталі.
А зараз хотів би порушити через газету ще одну проблему, можливо, хтось також допоможе чи підкаже, як би можна було її розв’язати. Не секрет, що в багатьох з нас – пенсіонерів чи навіть працюючих громадян, які мають не надто великий рівень доходів, незамінними помічниками в побуті є старі пральні машинки ще радянського зразка. Техніка надійна і довговічна, але усе колись вичерпує свій ресурс. Зараз зіштовхнувся з проблемою, а поспілкувавшись зі зна-йомими, дізнався, що вона для багатьох є актуальною: машина ще працює добре, але починає підтікати вода з пральної камери (активатора). Усі з наявних ремонтних майстерень з такими поломками машини в ремонт не беруть, пояснюючи це тим, що зараз в продажу відсутні сальники-прокладки маховика. Натомість я, пропрацювавши усе життя з технікою, розумію, що складність виготовлення таких прокладок – мінімальна, їх легко могли б виробляти в будь-якому з криворізьких ремонтних управлінь, наприклад, РУ-1, РУ-2, чи РУ-3 ПівнГЗК. Та навіть приватна особа, яка мала б для цього нескладне обладнання. Однак братися за це ніхто не хоче, вважаючи, що прибуток від такої продукції – копійчаний, то й голову з ним морочити не варто. А от як бути нам, споживачам? Невже доведеться через брак такої мізерної деталі відмовитися від наших надійних помічниць?
Іларіон Глущенко, ветеран праці Петрівського кар’єру.
