Нашим спецпризначенцям необхідна допомога обласної ради
Відкласти політику і виділити кошти, необхідні для того, щоб поставити крапку в питанні побутових умов наших спецпризначенців, закликав депутатів обласної ради голова Кіровоградської ОДА Сергій Кузьменко. Парадокс, але в країні, яка четвертий рік чинить опір військовій агресії, військовослужбовці елітного підрозділу – уже легендарного 3 полку спе-ціального призначення, як і раніше повертаються на ротації в малопридатне для проживання приміщення.
Від 2014 року частина бійців полку розквартирована в приміщенні колишньої драгунської казарми, збудованої в ХІХ столітті. Ця споруда – пам’ятка архітектури державного значення і перебуває на балансі Держслужби з надзвичайних ситуацій. Востаннє її ремонтували ще за радянських часів, близько півстоліття тому. Нині ремонтні роботи здійснює київський підрядник – компаній, сертифікованих проводити роботи на пам’ятках архітектури, досить мало.
– Казарму передали полку у стані, непридатному для того, щоб там перебували військові, – відзначає Сергій Кузьменко. – На початку 2015 року до мене звернувся командир частини з проханням знайти можливість, щоб зробити ці приміщення житловими. Ми знайшли меценатів, знайшли власні кошти і зробили там косметичний ремонт, щоб військові, які повертаються із зони бойових дій, мали елементарні умови. Але коли розпочали цю роботу, зрозуміли, що казарма потребує більш серйозної уваги. Усі ремонти, які робили, після чергової зливи зводилися нанівець. У 2016 році ми спромоглися повністю замінити дах, а це величезний об’єм робіт, і зроблені вони з урахуванням тих вимог, які застосовуються до пам’яток архітектури. Наступне питання – внутрішні мережі, починаючи від проведення електромереж, сантехніки. Минулого року один із поверхів відремонтували. Поставили мету - цього року завершити ці роботи. Але взимку 2016-2017 року зрозуміли, що система опалення, яка там є на сьогодні, стала непридатною – порив за поривом. Треба, нарешті, поставити крапку, щоб кілька сотень військовослужбовців перебували в нормальних умовах, і щоб ми щороку не поверталися знову до цього питання. Порадившись із командиром частини, Героєм України Олександром Трепаком, ми зійшлися на думці: треба раз і назавжди зробити так, щоб ця історична будівля стала придатною до експлуатації. Тому я буду підтримувати ініціативу військових, щоб депутати обласної ради знайшли можливість і виділили додаткові кошти.
Після одного із поривів батарей цієї зими в казармі затопило третій поверх, а на другому внаслідок цього почала обвалюватися стеля. Якраз на тому поверсі, що був затоплений, нині триває ремонт, який планують завершити до серпня. На все про все – роботи з проектування, заміну покрівлі, утеплення, протипожежні заходи, металопластикові двері, облаштування сучасного санвузла на другому поверсі казарми та інше з 2015 року область уже виділила загалом близько 7 мільйонів гривень.
– Кошти, що не ввійшли до зведеного кошторису, це близько 1,4 мільйона на додаткові роботи, а саме – ремонт підлоги на третьому поверсі, заміна електро-проводки, встановлення душових кабін, санвузла третього поверху, – уточнює підполковник служби ци-вільного захисту Сергій Кондрат, представник балансоутримувача приміщення. – Хочемо, звичайно, за-мінити систему опалення в усьому приміщенні, але на це потрібно близько 2,16 мільйона гривень, на заміну вікон на металопластикові – близько 2,28 мільйона гривень. Це ті суми, які підрахувала підрядна орга-нізація. Нині це треба терміново зробити, оскільки ми вже робимо косметичний ремонт, а пізніша заміна труб і вікон призведе до нового руйнування стелі, стін та іншого.
За словами Сергія Францишкевича, заступника командира 3 полку спеціального призначення, узимку температура в казармі – 14-16 градусів. Із скрутного становища виходили по-різному, найчастіше – власними силами. Загалом, керівництво країни повернулося обличчям до армії тільки з початком війни, –констатує офіцер.
– Для мене, як для заступника командира полку по роботі з особовим складом, дуже важливо, щоб військовий, повертаючись на ротацію з АТО, бачив, що влада піклується про нього не на словах, а на ділі, – говорить Францишкевич. – Ремонт проводять якісний, у нас була донедавна «звичка» власним коштом усе це робити, а нині ремонт робиться за рахунок області. Це дуже важливо для морально-психологічного стану особового складу. Я вже не кажу про те, що тут має бути комфортно, оскільки досить багато часу військові проводять у цьому приміщенні.
Звичайно, постає питання, чи не простіше замість того, щоб ремонтувати 150-річну пам’ятку, взятися і побудувати для спецпризначенців нові сучасні будівлі з інфраструктурою, що відповідатиме усім вимогам військовослужбовців? Відповідь на нього, знову ж таки, залежить від питання фінансування: відповідно до попередніх підрахунків, будівництво і облаштування нового місця дислокації може коштувати приблизно півмільярда гривень. Для Кіровоградщини така сума є точно непід’ємною, а от довести до ладу те, що є зараз, за словами голови ОДА, цілком реально. Сесія обласної ради, на якій може бути розглянуте питання додаткового фінансування, повинна відбутися 19 травня.
– Думаю, зрозуміло, що країна, яка потерпає від зовнішньої агресії, повинна мати потужні збройні сили, – говорить Сергій Кузьменко. – І питання їх зміцнення, безумовно – пріоритет. У нас в Кірово-градській області цьому приділяється значна увага, не дивлячись на те, що це функція Міністерства оборони. Є Указ Президента про підтримку військових частин, що дислокуються на території області. 11-12 мільйонів загалом – невелика сума для того, щоб відремонтувати таку будівлю з величезною площею, з високими стелями. Бюджет – обласний, і кожен, хто живе і працює в Кіровоградській області, буде причетний до підтримки наших героїв, наших захисників. Тому я сподіваюсь, що депутати будуть менше говорити про політику, а почнуть турбуватися і про оборону нашої країни, і про прийняття правильних господарських рішень. До цього я їх, власне, і закликаю.
Чи зможуть депутати облради відійти від політиканства і ухвалити важливе рішення, на якому наполягає очільник області Сергій Кузьменко? Скоро дізнаємось.
Андрій Трубачев, «УЦ».
