(Закінчення. Поч.  у 80, 81, 85, 87)

Ще один відомий зеляк -петрівчанин - Григорій Давидович Вервес (на знімку) — відомий український учений-славіст, доктор філологічних наук, член-кореспондент  НАН України.

Народився 15 квітня 1920 року в с. Петровому. 1942 року закінчив Об’єднаний український університет у м. Кзил-Орда (нині м. Кизилорда, Казахстан). Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений двома орденами Червоної Зірки та медалями.  Наукову роботу поєднував з викладацькою та громадською. Протягом тривалого часу був заступником голови Українського комітету славістів. Від 1976 року очолював Український  комітет міжнародної асоціації  вивчення і поширення слов’янських культур під егідою ЮНЕСКО, брав участь у низці досліджень ЮНЕСКО, зокрема в підготовці багатотомних «Нарисів історії культури слов’ян». Автор близько 300 наукових праць, з них 16 монографій. 

Тепер хотілося б звернути увагу на значну історико-культурну спадщину нашого краю. Поля України, особливо: Полтавської, Черкаської, Кіровоградської і Херсонської областей, щедрі на могили-кургани. Загадки тисячолітьньої історії зберігають наші кургани. Кожний із них – це неповторна історико-архітектурна споруда. Під товщею землі знаходяться складні системи ходів, тупиків, кам’яних ніш…

На сьогоднішній час у нашому  районі височіють 309 зареєстрованих у Державному реєстрі могил-курганів. Але збереглися вони не всі. Багато з них зникли, розорані, стерті з людської пам’яті. Про одну з них згадував священик Менжелей із села Спасове, який на початку XIX століття часто бував у Петровому, в гостях у місцевого священика. Описуючи пам’ятки історії селища, він робить наголос на двох — Чубатій і Квасовій могилах. Чубата існує й досі, а від Квасової, на жаль, лишився ледь примітний розораний пагорб, який за десяток років, можливо, зовсім зникне з лиця землі, а там - і з пам’яті народної.