До 90-річчя утворення Петрівського району
(Продовження. Поч. у Трудова Слава №80)
Улюбленою піснею революційних селян була пісня «Відпустили селян на свободу», у якій співалось:
«Відпустили селян на свободу
Дев’ятнадцятого февраля,
Тільки землі не дали народу –
Така милість дворян і царя».
До складу гуртка входили: гімназист П.Ф. Стулій, селяни М.І. Крупенко, В.С. Стулій, Ф.Е. Скляр, С.П. Лось, М.В. Компанієць, Г.І. Неклеса, Л.М. Баранник та інші.
Однією з найскладніших сторінок в історії Петрового були 1917-1921 роки. Тут в глухих степах колишньої Херсонщини почалася найжорстокіша боротьба за встановлення радянської влади. В цей час Петрівська волость ввійшла до складу Криворізького повіту, і всі події того часу тісно пов’язані з діяльністю більшовиків Криворіжжя. Але були і такі, що не сприймали більшовизації України та виступали за самостійність останньої. Один із прикладів – Степова дивізія Костя Блакитного (Пестушка), який народився в селі Ганнівка Петрівського району. Ця дивізія протягом двох років (1919-1921р.р.) чисельністю біля 30 тис. шабель не давала можливості утвердитися Радянській владі на землях Криворіжжя, Катеринославщини, Єлисаветградщини. Тільки після трагічної загибелі Костя Блакитного, (його було здано чекістам і розстріляно), цей войовничий загін почав танути, поки зовсім не зник.
З остаточним утвердженням радянської влади у 1920-х роках комуністи очолили організацію лікнепів та культурних установ. Перший клуб було утворено при графітній копальні, яка потім стала артіллю імені Леніна. 12 серпня 1927 року клубові графітної копальні було присвоєно назву Робітничо-селянського клубу імені Фелікса Дзержинського. Ця культосвітня установа стає центром культурної освіти і атеїстичної пропаганди. Великий актив клубу вів войовничу атеїстичну роботу проти церкви та релігії. Багато віруючих назавжди порвали з церквою, а церковні приходи були закриті.
У селі Верблюжці вся масова культурно-політична робота зосереджувалася в звичайному сільському будинку, першим завідувачем якого став Костянтин Дорофійович Литвиненко. У 1924 році в селі було 16 хат-читалень та сільська бібліотека, завідувачкою якої була Т. Чубенко. Діяв театр.
У 20-х роках у с. Зеленому розгортається активне культурне будівництво. Партійна та комсомольстька організації поставили найпершим завданням охопити навчанням молодь та ліквідувати неписьменність серед дорослих. Методом народної будівлі у квітні 1921 року збудували клуб, при якому діяв драматичний гурток та гурток по ліквідації неписьменності. Ним було охоплено більшість неписьменного дорослого населення. В цьому ж році відкрито і бібліотеку. Комуністи, комсомольці та інші активісти з метою утвердити радянську владу широко використовували культурно-освітні заклади для роз’яснення селянам положень комунізму. Тут проводилися читання газет та журналів.
Клуби створювалися місцевими громадами і проводили велику культурно-масову роботу. Тут демонструвалися кінофільми, відбувалися концерти художньої самодіяльності. Особливо полюбилися жителям села п’єси: «Мартин Боруля», «Наталка Полтавка», «Безталанна», «Аристократи», що їх ставили драмгуртківці клубу артілі «Радянський селянин». При клубі колгоспу «Жовтнева перемога» діяли струнний та духовий оркестри.У 1924 році у селі Зеленому народився Олександр Таранець – всесвітньо відомий концертно-камерний співак.
У 1929 році Петрівський район з Криворізької округи перейшов до П’ятихатської округи, потім у 1935 році було реорганізовано Петрівський район з частин П’ятихатського, Новгородківськогота Новопразького районів. У той час почала виходити районна газета «За більшовицькі колгоспи». У Петровому функціонували середня і неповна середня школи, районна лікарня, клуб, 14 колгоспних клубів та хати-читальні.
Духовно-культурне життя села Олександро-Мар”ївка активізувалось на початку 30-х років минулого століття. Відкрився клуб, бібліотека та лікнеп. У клубі часто ставилися спектаклі І.Карпенка-Карого, Т.Шевченка та інших класиків.
Петрівська районна бібліотека розпочала свою діяльність у 1939 році. З початку створення і до 1947 року бібліотекою завідувала Кулішова Віра Василівна. Бібліотечний фонд був і залишається на сьогодні універсальним, тобто містить в собі літературу з усіх галузей.
Мирне життя району перервала війна. З гіркотою згадують петрівчани 1 серпня 1941 року. Саме в цей день у село вдерлися німці. На вимерлих вулицях вітер носив папери розгромлених шкіл і бібліотек. Під час Великої Вітчизняної війни книжковий фонд був повністю знищений. Клуб німці почали використовувати для утримання поранених військовополонених. Незважаючи на майже щоденні бомбардування, прифронтове село намагалося жити трудовим життям, потроху почала відновлюватися робота районних організацій, шкіл, лікарні.
У Олександро-Мар’ївці під час окупації культурні установи не працювали. Вся тогочасна література, особливо твори Леніна і Маркса вважалися суворо забороненими, тож їх з великим ризиком для життя переховувала вдома місцева жителька Н.І. Опалатенко.
У Зеленому після визволення від фашистських загарбників, з ініціативи депутатів сільської ради до 1 травня 1944 року були відбудовані і відкриті сільський клуб і 6 хат-читалень. У двох сільських та одному колгоспному клубі з’явилися стаціонарні кіноустановки, почали діяти драматичні, літературні, хорові та музичні гуртки, у яких брало участь близько 200 чоловік. У сільській, шкільній та колгоспній бібліотеках – 25 тисяч книг і понад тисячі читачів.
У Йосипівці бібліотека була відкрита в 1947 році – у післявоєнні роки, коли все відроджувалось і будувалось (до речі, більшість культосвітніх установ району відбудовувались саме в ці часи). А першим бібліотекарем був чоловік – Шульга Іван Іванович. Ця людина пройшла всю війну, мала тяжке поранення, але вважала за потрібне бути корисним суспільству.
У Малій Ганнівці у 1948 році був клуб, при якому діяла бібліотека та драматичний гурток. Великого успіху зазнала поставлена п’єса «За двома зайцями».
