Історія Петрівського краю має бурхливу, часом трагічну історію, яка сягає ще часів Козаччини. Поселення виникали стихійно, але завжди тулилися до води. Така ж доля випала і сьогоднішньому селищу Петрове. Наша річка Інгулець колись мала дуже неспокійну «вдачу», вона була повноводною, з безліччю риби, а по берегах річки росли справжні ліси, в яких водилося безліч дичини. Саме тут виникла спочатку козацька застава сотника Петра Калнишевського (майбутнього останнього кошового отамана Війська Запорізького низового), вона так і звалася Петрова застава. Це було на зламі 17-18 століть. Спочатку це була застава, потім поряд виник хутір, потім село і найстаріша будівля, що залишилася від того часу – Свято-Покровська церква, відкрита в 1772 році. Це самий древніший пам’ятник архітектури Петрівщини, що нам залишили в спадок наші прямі прапращури. Ліквідація козацьких вотчин, перетворення на панські маєтності, належність до різних військових частин, тяжка поденщина, належність Петрового до складу різних волостей позначалася на всіх аспектах життя, у тому числі, і на розвиткові культури. Усе доросле населення протягом багатьох років відбувало військову службу чи поденщину, тож далеко не кожен міг подбати про свою освітню та культурну обізнаність. Серед місцевих жителів панувала неписьменність.
Культурне життя Петрівщини пожвавилося на початку ХХ століття, і було тісно пов’язане з тогочасною ситуацією, яка склалася у громадсько-політичному житті.
Як відомо, після поразки царського уряду в російсько-японській війні 1904-1905 років, на якій полягло багато вихідців з Петрового, починаючи з 1905 року широкого розмаху набув революційний рух селян. Навесні 1906 року у Петровому організовано перші революційні гуртки, члени яких вели політичну агітацію серед селян, привозили з навколишніх міст – Олександрії, Катеринослава, Кривого Рогу нелегальну літературу, яку активно розповсюджували серед місцевого населення. Поряд з читанням революційної літератури велася активна роз’яснювальна робота серед селян, вивчалися та поширювалися революційні пісні.
(Далі буде).
