16 листопада - День працівників радіо, телебачення та зв’язку України

Протягом багатьох десятиліть радіо відігравало величезну виховну роль у розвитку нашого суспільства, його єднанні, духовному зростанні, в ус-відомленні себе могутньою і красивою спільнотою.

Втім, на початку 90-х років дротове радіо стало стрімко занепадати, а як альтернатива йому стали уже частіше з’являтися станції ефірного радіомовлення. Згодом про необхідність створення ефірного радіо заговорили і в Петровому. І ось 24 грудня 2013 року, на хвилі 105,5 МГц вперше за стільки років петрівчани знову почули знайомі позивні: «Говорить Петрове, в ефірі редакція районного радіо». На сьогодні сітка мовлення радіо «Голос Петрівщини» становить 12 годин 30 хвилин на тиждень (понеділок-п’ятниця – 7:00-8:00; 9:10-10:00; 14:00-15:00.) Відповідно до програмної концепції – це інформаційні, культурно-мистецькі, науково-просвітницькі, дитячі та музичні програми, для рекламодавців програма «Радіобазар».

Днями в Петровому відбулася чергова гарна подія: розпочалися роботи по закладанню ще одного парку відпочинку для жителів та гостей селища. Цей грандіозний проект вже давно був запланований селищним головою Світланою Тилик та депутатським корпусом селищної ради. Новостворений парк має складатися з декількох зон:1 - для сімейного відпочинку зі столами, навісами та дитячим майданчиком; 2 зона - для занять скейтбордистів та роллерів. 3- для вуличних тренажерів та велосипедистів. 4- зона відпочинку біля фонтану.

Розпочали роботи з підготовки території, шляхом очищення її від бур’янів за двадцятими будинками по вул. Літвінова, що значно покращило естетичний вигляд проїжджої частини з обох боків. А далі працівники комунальних служб та небайдужі активісти з числа жителів зазначених будинків висадили близько 300 дерев: берез, лип та горобини на території близько 0.5 га. Другу партію зелених насаджень становитимуть кущі та квіти, які завезуть вже найближчим часом.

Минулого четверга в районному Будинку культури пройшло відзначення професійного свята працівників культосвітньої галузі, на яке прибули працівники клубних та бібліотечних установ району, дитячих музичних шкіл, представники органів місцевого самоврядування, громадськості. Привітати їх прийшли голова райдержадміністрації Сергій Завалій та його перший заступник Тетяна Панета, заступник голови районної ради Антоніна Іванова, начальник відділу культури та туризму райдержадміністрації Наталія Подкопаєва.

Працівники культури - люди особливі,
Бо душі їхні - ніжні і вразливі:
Бува, сльозинка випадково блисне,
Бо хтось його задіне ненавмисне.
Напруженість дає себе взнаки,
Бо в їхньому житті все навпаки –
Коли уся країна щось святкує,
Тоді культпрацівник працює.

(Продовження. Поч. у № 73, 74, 75, 82, 85, 86)

Наразі йдеться, зокрема, про передачу громадам права розпоряджатися земельними ресурсами, які перебувають в межах і поза межами населених пунктів. Дуже важливо і забезпечити передачу повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю, у наданні адміністративних послуг. Нема чого туди лізти центральній владі.

Отже, децентралізація працює, і вона є дієвим щепленням від федералізації, міцною запорукою унітарності нашої соборної України. Водночас дивують і обурюють дії окремих політичних сил. Так, наприклад, минулого року ними було інспіровано рішення низки обласних рад щодо встановлення так званих дого-вірних відносин у розподілі повноважень між державою і відповідними регіонами. Ви чого? Як Президент, Уряд і Верховна Рада мають розцінити таку ініціативу? Непродуманість, недалекоглядність, помилка? На чий млин ви намагаєтеся лити воду? Звертаюся до депутатського корпусу місцевих рад з проханням дуже уважно дивитися на те, за що голосуєте, в які авантюри інколи вас втягують ваші центральні партійні органи, засліплені боротьбою за владу. Так і до федералізму вони вас доведуть.

Протягом цих років ми ухвалили і вже реалізували низку надзвичайно важливих рішень у сфері гуманітарної політики та політики національної пам’яті. І я теж вам хотів би за це подякувати. Ми творимо власну ідентичність, захищаючи свій культурно-гуманітарний простір.

Політичне закулісся

7 вересня 2009 року, тодішній президент України Віктор Ющенко заявив, що розслідування справи про його отруєння у 2004 році (імовірно, 5 вересня) завершено, назвав навіть тих, хто, на його думку, підозрюється в цьому злочині. «Розслідування завершено, прокуратура залучила близько тисячі свідків. Я сам кілька разів ходив до Генпрокуратури давати свідчення.

Не дали свідчення ряд народних депутатів, серед яких і лідер опозиції Віктор Янукович», - сказав тоді Ющенко.

За його словами, люди, які безпосередньо організували його отруєння, знаходяться вже чотири роки (на той момент) в Москві. «Я тричі звертався до президента Росії і просив, щоб їх допитали українські слідчі. Слідчі готові провести допит в нашому посольстві в Москві. До підозрюваних відносяться колишній заступник голови СБУ, кухар та особа з обслуговування. Ці всі люди знаходяться в Москві».

Але все виявилося не так просто. У 2010 році президентом став Віктор Янукович, а справу про отруєння Ющенка забрали у тих слідчих, які його вели раніше, і передали іншим. З тих пір єдиною інформацією, яку видало керівництво ГПУ, були заяви тодішнього генпрокурора Віктора Пшонки та його першого заступника Рената Кузьміна про те, що, мовляв, треба провести додаткову експертизу крові Ющенка, але екс-президент наполегливо від неї відмовляється. Тому справа і не рухається далі, не названі ні виконавці, ні замовники отруєння. Та й саме отруєння діоксином почали ставити під сумнів навіть колишні соратники Ющенка ... Так ця «діоксинова таємниця» і зависла досі, справа, як повідомило джерело в ГПУ, є, але розслідується мляво.

Спортивні новини

Як ми усі й сподівалися, вдалим виявився візит нашого «Інгульця» на Черкащину, де в рамках 21-го туру чемпіонату України з футболу серед команд Першої ліги нашим суперником були господарі – футболісти «Черкаського Дніпра». Ще пару сезонів тому «Черкаський Дніпро» був однією з найсильніших і найгрізніших команд Першої ліги, реально претендував навіть на вихід до вітчизняної футбольної еліти – УПЛ. Однак через фінансову нестабільність – ваду, яка, на жаль, сьогодні притаманна майже усьому вітчизняному футболу – нині від того «Черкаського Дніпра» залишилася хіба що грізна назва та поки що нічим не підтверджені амбіції. Найсильніші виконавці покинули команду, причому, троє з них опинилися в «Інгульці», серед них, зокрема, Денис Балан (прийшов у «Інгулець» «транзитом» через одеський «Чорноморець»), Роман Гончаренко та Олег Синьогуб (з грою остан-нього, на жаль, уболівальники Петрівщини так і не встигли познайомитися, адже у першому ж виїзному матчі з «Авангардом» Олег зазнав серйозної травми і після тривалого лікування та реабілітації лише нещодавно почав потроху відновлювати спортивну форму в складі «Інгульця-2»). Отож на Черкащину петрівчани їхали в статусі фаворитів, і приємно відзначити, що ці очікування уболівальників та футбольних фахівців підтвердилися їх упевненою і переконливою грою. Власне, переможний рахунок 2:0 був досягнутий ще в першій половині гри, а другу половину наша команда провела уже у вигляді своєрідного тренування, випустивши на заміну п’ятьох футболістів, аби дати відпочити гравцям основи та додатково отримати безцінні хвилини ігрової практики для тих, хто перебуває у найближчому резерві.

Ця дата відзначається щорічно з 1991 року в день народження Фредеріка Бантінга, канадського фізіолога, який відкрив спільно з професором Джоном Маклеодом гормон інсуліну.

Друг дитинства Бантінга помер від захворювання, яке тепер відоме під назвою цукровий діабет. Цей трагічний випадок послужив поштовхом для пошуку ліків від цієї хвороби.

У січні 1922 року нікому не відомий молодий канадський вчений Фредерік Бантінг вперше в історії врятував життя, зробивши ін’єкцію інсуліну 14-річному хлопчику, який страждав важкою ювенільною формою цукрового діабету. Замість того, щоб отримати патент на інсулін і згодом казково розбагатіти, Бантінг передає всі права Торонтському університету. В подальшому права на виробництво інсуліну перейшли до Канадської ради з медичних досліджень, і наприкінці 1922 року новий лікарський препарат з’явився на ринку.

Це свято було засновано американською організацією National Button Society у 1938-му році.

Деякі з нас іноді не помічають, наскільки важливий для нас цей елемент одягу, адже без нього було б все набагато складніше. Найдавніші ґудзики або предмети, схожі на сучасні ґудзики, використовувалися виключно як прикраси. Для застібання використовувалися зав’язки, шнурівки, вироби з рослин і кісток тварин, в якості шпильок. Гудзик був своєрідним предметом розкоші, що виконував інформаційне значення.

Завдяки старанню майстерних умільців, у світовій практиці такий виріб, як ґудзик, давно став предметом колек-ціонування, а деякі унікальні екземпляри, навіть музейними експонатами. Досить великі зібрання ґудзиків найрізноманітніших зразків є у музеях Швеції, США, Польщі та Чехії. Одна з найбільших приватних колекцій, належить американцю Стівенсу, що проживає в містечку Бішопвіль (штат Південна Кароліна). Свою колекцію він почав збирати ще у 1983-му році. За іншими даними, найзначнішу колекцію ґудзиків у світі (близько 100.000 примірників) зібрали в іншому американському місті - Нью-Джерсі. У Швеції, наприклад, основу колекції застібок в Стокгольмському музеї склав переданий одним з місцевих церковних пасторів в дар набір з більш 40000 одиниць ґудзиків.

Підготувала Олена Приходкова.

Осіннє

Уже відлітають лелеки
Аж ген, до чужої землі!
Я чую притишений клекіт
У сірій, холодній імлі.

Долаючи відстань і втому,
Звикають до болю і втрат.
Нелегко летіти додому,
А з дому – ще важче в стократ

Вслухаюся в крики далекі,
Шукаю під листям стежки.
Летять понад вічність лелеки
Крізь наші тривоги й роки.

 Григорій Ліщенюк.