Осіннє

Уже відлітають лелеки
Аж ген, до чужої землі!
Я чую притишений клекіт
У сірій, холодній імлі.

Долаючи відстань і втому,
Звикають до болю і втрат.
Нелегко летіти додому,
А з дому – ще важче в стократ

Вслухаюся в крики далекі,
Шукаю під листям стежки.
Летять понад вічність лелеки
Крізь наші тривоги й роки.

 Григорій Ліщенюк.