Випуск: № 79 (9895) Субота, 15 жовтня 2016 року

Непомітно, але впевнено увійшла в свої права осінь. Починаючи з ранньої весни і до пізньої осені, дбайливий господар завжди пам’ятав, що один трудовий день – рік годує, або «не те збіжжя, що у полі, а те, що в коморі».
З давніх-давен будь-яка форма суспільного життя підпорядковувалась чіткій регламентації, це було пов’язано з господарською діяльністю. Нива чекала цілоденної людської уваги і праці, тож і винагороджує осінь щедрими дарунками дбайливих трудівників, а ще – святами, як професійними так і народними та релігійними.
Серед свят осені особливо шанується дата 14 жовтня, величне християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці. Цього ж дня ми чествуємо і Захисників України та Українське козацтво. Саме ці святкові дати і стали предметом нашої чергової розмови з головою райдержадміністрації Сергієм Завалієм.

Детальніше: Сергій Завалій: «Є час для праці, є час для свят»

Випуск: № 79 (9895) Субота, 15 жовтня 2016 року

Ранок. Прокукурікали півні, але й без їх співів Віра Лаврентіївна вже прокинулася і порає домашнє господарство. Ця звичка залишилася ще з тих часів, коли вона щоранку просиналася без будильника і понад сорок років крокувала однією стежкою, що вела до колгоспної молочнотоварної ферми. Потім, подоївши корівок, поспішала додому, швиденько розпалювала плитку, аби приготувати сніданок та спорядити дітей: молодших - до садочка, а старших - до школи. У дружній родині Стадніченків їх було четверо. Старші дівчатка Оля і Люба опікувалися молодшими братиками Миколкою та Сашею. Мама навчила їх турбуватися одне про одного, а ще - бути чесними, трудолюбивими, шанувати старших. Власне, саме за ці людські якості їх і поважають у селі. Діти і дотепер вдячні мамі і татові за виховання, адже ці родинні цінності вони прищепили вже своїм дорослим дітям і онукам.
Ще з дитинства на плечі Віри, котра рано зазнала сирітської долі, лягла більша частина домашніх справ, бо серед чотирьох дітей вона була найстаршою. Це сталося у тяжкі навіть для дорослих повоєнні часи, але дівчинка відповідально виконувала всю домашню роботу, а до молодших братиків і сестричок ставилася з особливою любов’ю та ласкою. Згодом батько одружився вдруге, і за кілька років родина зросла ще на п’ятірко дітей. Можна лише тільки уявити, стільки турбот додалося Вірі. Окрім цього, вона бігала на ферму допомагати названій мамі, а вже в сімнадцять років прийняла під самостійну опіку групу корів. Незважаючи на невеличкий зріст, дівчина була моторною, роботящою дояркою, швидко стала взірцем у колективі, адже потійно перебувала серед правофлангових у районному соціалістичному змаганні. Невдовзі побралися з місцевим хлопцем Миколою. В дружній родині ростили двох доньок і двох синів, але доля знову визначила тернисту стежину. Передчасно покинув цей світ чоловік, та загартована негараздами жінка знайшла в собі сили самостійно підняти на ноги дітей. Всі вони здобули сільськогосподарські професії. Оля стала агрономом, Люба - зоотехніком, Микола і Олександр - водіями. Вже й поодружувалися та працювали в тодішньому колгоспі імені Карла Маркса, а згодом у ТОВ «Малинівське». І ось знову сім`ю спіткала втрата. Ще молодим пішов із життя син і брат Микола. Тоді спільне горе ще міцніше згуртувало родину, підтримали їх також і односельці.
За сумлінну працю В.Л.Стадніченко була удостоєна урядових нагород: ордена Трудового Червоного Прапора та двох орденів Трудової Слави ІІ і ІІІ ступенів. Сільська громада Малинівки обирала її депутатом районної ради кілька скликань поспіль. І навіть після виходу на пенсію Віра Лаврентіївна продовжувала працювати на фермі.

Детальніше: Трудівниця, берегиня і просто чудова людина

Випуск: № 79 (9895) Субота, 15 жовтня 2016 року

Два рази на рік стрілки годинника переводяться на годину в більш ніж 100 країнах світу. В останню неділю березня - на годину вперед, в останню неділю жовтня - на годину назад. Це необхідно для того, щоб наблизити адміністративний час до сонячного. 20 вересня 2011 за постанову про зміну порядку обліку часу в Україні проголосували 266 народних депутатів, таким чином Верховна Рада України постановила встановити з 27 березня 2011 року на території Україні час другого часового поясу з додаванням однієї години, скасувавши цим перехід на зимовий час в жовтні 2011 року, відповідно і наступний за цим перехід на літній час.
18 жовтня 2011 Верховна Рада України передумала і прийняла постанову «Про визнання такої, що втратила чинність, постанови Верховної Ради України« Про зміну порядку обчислення часу на території України», за це рішення проголосували 295 народних депутатів з 349 зареєстрованих в цей день у сесійній залі. Новою постановою визнається, що постанова від 20 вересня 2011 втратила чинність, також запропоновано уряду протягом одного місяця з дня набрання чинності нової постанови внести на розгляд Верховної Ради проект закону про порядок обчислення часу на території України. З цього випливає, що перехід на зимовий час в Україні відбудеться в звичайному режимі.
У 2016 році Перехід на зимовий час припадає на 30 жовтня.

Випуск: № 79 (9895) Субота, 15 жовтня 2016 року

Відповідно до Порядку проведення конкурсу щодо набуття права оренди об’єктів та майна спільної власності територіальної громади сіл, селищ Петрівського району, за-твердженого рішенням районної ради від 05 квітня 2012 року № 227, районна державна адміністрація оголошує намір щодо передачі в оренду наступних об’єктів:

Дата і час проведення конкурсу – 04 листопада 2016 року о 10.00. Місце проведення конкурсу – сесійна зала районної ради. Кінцевий строк прийняття заяв про участь у конкурсі – 01 листопада 2016 року. Заяви про участь у конкурсі з переліком необхідних документів подаються до відділу економічного розвитку, торгівлі та інфраструктури районної державної адміністрації за адресою: смт Петрове, вул. Жовтнева, 20, кабінет № 103. Довідки за тел. 9-62-62

Геннадій Горбанець, начальник відділу економічного розвитку, торгівлі та інфраструктури РДА

Випуск: № 79 (9895) Субота, 15 жовтня 2016 року

Час, в який ми живемо, це час стрімкого руху вперед. Кожна окрема особистість повинна швидко орієнтуватися в умовах сьогодення, адаптовуватися до постійних змін і вміти приймати правильні рішення.
Не кожній дорослій людині це вдається відразу. А дитині - тим паче. Тому дитяча аудиторія повинна мати надійне підґрунтя, аби зорієнтуватися у тому, що її оточує, навчитися правильно жити серед інших людей, застосовуючи набуті знання, отримані від педагогів і батьків.
В умовах постійного збільшення обсягів навчального матеріалу дитині дедалі складніше зібрати весь спектр отриманих знань у цілісну картину. Цю проблему доводиться вирішувати, починаючи з початкової школи і дошкільного навчального закладу, де закладається основа знань, умінь та навичок маленької особистості. Тож на зміну традиційним методам навчання і виховання приходять сучасні, які мають компетентнісну спрямованість. Не секрет, що успішна адаптація до шкільного життя майбут-нього першокласника залежить від того, яке виховання дитина отримала до вступу в школу.

Детальніше: Якими одиницями вимірюється творчість?

Випуск: № 79 (9895) Субота, 15 жовтня 2016 року

Запрошуємо до участі

Крім того, що Петрівщина має прадавню історію, Бог її обдарував надзвичайно мальовничими пейзажами, умережаними річками та потічками, струмками і цілющими джерелами, родючими полями та зеленими луками, балками і урвищами. Подекуди ще збереглися пам’ятки скіфської культури у вигляді поодиноких курганів (могил), розсіяних по степах, та архітектурних споруд, зведених у минулому і позаминулому століттях. Проте не всі з нас добре знають історію рідного краю та про окремі перлини, створені природою і людьми, що збереглися й до наших часів.
Зокрема, мало кому відома вже забута і напівзруйнована, але ще вражаюча своєю архітектурною красою, будівля Каратєєвого млина на околиці с.Зеленого, або Шапошниковий погріб з віртуозною скле-пінчастою стелею у с.Баштиному, який і до цього часу використовується за призначенням.
Свою історію треба не лише знати, але й поважати і любити. Звичайно, якщо таку любов було кому привити в дитинстві та в шкільні роки. Проте, про яку любов до рідного краю можна говорити, коли на місці, де раніше стояли вітряні млини і олійниці – сьогодні можна побачити хіба що розтрощені кам’яні жорна, яким дісталося від вандалів – металошукачів. Та й то, у кращому випадку, ці жорна, які свого часу не одну українську родину порятували від голоду, можна знайти хіба що у якомусь забутому яру або ж в хащах дерези. Ось так, на превеликий жаль, ми цінуємо свою історію, а значить - і предків, які її творили, демонструючи при цьому вражаючу до них байдужість і неповагу.
Мандруючи Європою, Америкою, Австралією і навіть Африкою, в самих віддалених їх куточках мені неодноразово доводилося спостерігати дбайливе ставлення місцевого населення до старовинних архітектурних і фортифікаційних споруд, транспортних засобів і виробництва, засобів ведення війни, пам’ятників тощо. Перебуваючи нещодавно в Лос-Анджелесі, я в декількох місцях зустрічав монументальні споруди вождеві світового пролетаріату. І це в Америці…

Детальніше: Увага - фотоконкурс: «Пізнай свій рідний край»

Випуск: № 79 (9895) Субота, 15 жовтня 2016 року

90-та осінь завітала на поріг до жительки села Солдатське, що в Богданівській сільській раді, Ганни Григорівни Салип.
10 жовтня 2016 року Ганна Григорівна відзначила свій ювілей.
З нагоди славної дати шановну ювілярку, учасницю Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років прийшли привітати заступник голови райдержадміністрації Тетяна Панета, керуючий справами Петрівської районної ради Борис Гнатюк, сільський голова Богданівки Сергій Доцяк та секретар сільської ради Світлана Самофат.
Вітаючи ювілярку з особливим святом, Тетяна Панета зазначила, що саме на таких людей потрібно рівнятися сучасникам, вчитися у них мудрості та гідності.
«Щиросердечно вітаємо Вас з ювілеєм! Прийміть наші найщиріші вітання.
Від усієї душі бажаємо Вам, щоб висока порядність, простота, скромність залишилися прикладом для нас. Нехай міцне здоров’я, людська вдячність і пошана, злагода і любов рідних будуть вірними супутниками на довгій життєвій дорозі Вашого гідного і плідного життя», – звернулася до Ганни Григорівни Тетяна Григорівна.

Детальніше: Здоров’я міцного і Божої ласки!

Випуск: № 79 (9895) Субота, 15 жовтня 2016 року

Дружина поїхала у відрядження. Чоловік будить дитину і веде в садок. Прийшли в один, а їм кажуть: «Це не наша дитина!» Прийшли в інший - та ж історія. Сідають в автобус, їдуть. Малий і каже:
- Тату, ще один садок, і я спізнюся до школи...

* * *

Ох... Коли я згадую про неї, голову відвідують безглузді думки, серце починається радісно битися, на обличчі з“являється якась надія і дурнувата посмішка, а очі світяться щастям...
- Оооо, і хто ж вона???
- П”ятниця!

Випуск: № 79 (9895) Субота, 15 жовтня 2016 року

станом на 1 жовтня 2016 року