«Інгулець» - в Першій лізі!
Ну ось і сталося! Те, на що ще рік тому ми могли сподіватися хіба що у найсміли-віших своїх мріях, на цьому тижні стало реальністю: здолавши у заключному поєдинку чемпіонату України прямого свого конкурента в боротьбі за медалі – стрийську «Скалу» з рахунком 2:0, наші хлопці посіли третю сходинку в турнірній таблиці, цим самим виборовши собі право уже з наступного сезону виступати в Першій лізі вітчизняної першості.
Про те, що третя команда Другої ліги потрапить до Першої ліги напряму, без так званих «стикових» матчів, як передбачалося раніше, стало відомо ще за добу до звітного поєдинку, після того, як виконком професійної футбольної ліги ухвалив зміни до регламенту, що визначають порядок «міжлігових» переходів. У зв’язку зі зміною кількості команд, які з наступного сезону виступатимуть в Прем’єр-лізі і в Першій та Другій лігах, і з’явилося згадане рішення. Слід зазначити, що на момент його прийняття реальними претендентами на прохідне третє місце залишалися три команди: «Інгулець», стрийська «Скала» та чернівецька «Буковина». Причому, саме «Інгулець» зі «Скалою» і мали зустрітися в очному поєдинку за цю єдину вже, що залишилася, путівку між собою. Враховуючи бойовий дух та спортивні амбіції гравців «Скали», було зрозуміло, що в Петровому очікується дуже запеклий та імпульсивний двобій.
Шановні журналісти!
Прийміть найтепліші вітання і найкращі побажання з нагоди професійного свята – Дня журналіста!
Завдяки вашій повсякденній діяльності мільйони українців отримують своєчасну і об’єктивну інформацію про найважливіші події в державі і світі. Для переважної більшості з вас критеріями професіоналізму, як і раніше, залишаються об’єктивність і порядність, висока відповідальність і прагнення допомогти людям.
У день вашого свята бажаю вам родинного тепла і гарних тем. Міцного вам здоров’я, миру, наснаги, щоб втілились в життя всі ваші плани та задуми, блискучі ідеї та вдалі проекти. Нехай ваші творчі пошуки завжди завершуються успіхом!
З повагою голова обласної ради Олександр Чорноіваненко
* * *
Шановні журналісти!
Петрівська районна рада і районна державна адміністрація щиро вітають журналістів та всіх працівників засобів масової інформації, причетних до створення інформа-ційного простору району, з вашим професійним святом – Днем журналіста!
Саме ви, представники друкованих та електронних ЗМІ, оперативно й об’єктивно інформуєте співвітчизників про головне у соціально-економічному, політичному та культурному житті нашої держави й рідного району зокрема, про важливі знакові події сьогодення та славні й героїчні сторінки минувшини.
Своєю правдивістю, професійністю, виваженістю ви стоїте на сторожі демократії, фахово та самовіддано служите своїй справі, своєму народу, додаєте віри і впевненості в завтрашньому дні.
Вітаючи вас зі святом, бажаємо вам натхнення та успіхів на нелегкій життєвій та професійній ниві, визнання та вдячності широкої аудиторії шанувальників вашої творчості, яскравих знахідок і удач.
Хай ваша творча діяльність вселяє лише віру й надію, допомагає кожній родині, сприяє спокою і злагоді в нашому суспільстві.
Сергій Завалій, голова райдержадміністрації
Тамара Сакара, голова районної ради
Саме так можна було б назвати традиційний щорічний фестиваль «Гордість і надія Петрівщини», на якому відзначаються найталановитіші діти району, що мають непересічні здобутки в різних галузях знань, спорту, дослідницькій роботі тощо. Бо ж вони в майбутньому визначатимуть обличчя не тільки рідного району, а й усієї нашої держави.
В урочистому заході взяли участь голова райдержадміністрації Сергій Завалій, його заступник Тетяна Панета та голова районної ради Тамара Сакара. А розпочався він з виступу хору «Палітра» Петрівського НВК, який додав йому святковості й піднесеного настрою.
Начальник відділу освіти райдержадміністрації Григорій Москалець доповів про здобутки юних петрівчан. Він повідомив, що в цей день на вершину слави піднімуться 49 обдарованих дітей. Причому, на цьогорічному фестивалі вперше відзначаються найталановитіші до-шкільнята – переможці ра-йонного конкурсу «До-шкільня року» Софія Костюкова, Олександр Коваль, Діана Пашковська, Софія Лєнська, Олександр Пилипчик, Кіра Товстуха та Євгенія Сімонова.
Діти – це майбутнє держави, її найбільше багатство. І від того, що ці слова вже звучали тисячі разів, вони не знецінилися і знецінитися не можуть.
Відзначення Дня захисту дітей в Петровому розпочалося з Хресної ходи від майданчика біля колишнього кафе «Смак» до парку відпочинку, де і проходило головне дійство.
Тут відбувся молебень за мир в Україні і за дітей, який провели благочинний Петрівського району протоієрей Дмитро Городецький, протоієрей Сергій Тітов і ієрей Михайло Царук.
Концертно-розважальна програма розпочалася з виступу підготовчої групи хореографічного відділення Петрівської ДМШ, яка виконала танець «Бебі-бум».
Затим до присутніх зі словами привітання з нагоди Міжнародного Дня захисту дітей та найкращими побажаннями звернулися голова районної державної адміністрації Сергій Завалій та голова районної ради Тамара Сакара. До їхніх побажань долучилася начальник служби у справах дітей райдерж-адміністрації Ірина Лугова, яка ознайомила присутніх з програмою свята, закликала як дітей, так і дорослих, взяти активну участь в різноманітних конкурсах та змаганнях.
Ведучим концертної програми Валерії Лебідь та Богдану Щербакову допомагали працівники районного Будинку культури та районної бібліотеки Галина Бискуб, Сергій Дейлік, Антон Антипенко, Тетяна Мартиненко, Ірина Рева і Ольга Коваль, які грали ролі Баби Яги, Кощія, Кота Леопольда, Золотої Рибки та Мишенят. Вони виконували репризи і елементи конферансу під час концертної програми, проводили цікаві масові ігри з дітьми.
Яскравий травень відбуяв теплим сонячним промінням, вплітаючи у посмішку веселе щебетання пташок, зелень трав і невловимий аромат літа. Умита дощами Петрівщина вітала цілий ряд славних земляків, які відзначили у травні своє 90-річчя, і серед них - петрівчанку Софію Аврамівну Мовчан, 10 травня 1926 року народження; Марію Минівну Кобрик, 12 травня 1926 року народження (жительку селища Балахівка); іскрівчанку Катерину Кіндратівну Бондареву, 14 травня 1926 року народження; Олександру Іларіонівну Безрук, 30 травня 1926 року народження (жительку села Новий Стародуб) та шановного ювіляра Михайла Панасовича Петренка, 13 травня 1926 року народження, (мешканця села Ганнівка).
З нагоди цієї події прийміть від нас найщиріші побажання міцного здоров’я, безмежного людського щастя, сімейного добробуту. Зичимо вам щастя і здоров’я, тепла і злагоди, родинного затишку і любові ваших рідних, близьких та друзів. Нехай вас оминають негаразди і непорозуміння, а всі починання супроводжують надія та успіх. Нехай кожен новий день буде щедрим на втіху та радість, багатим на добрі звістки, приємні події і благородні справи!
Божої благодаті та всіляких гараздів вам і вашій родині на многії роки!
С.Завалій – голова райдержадміністрації, Т.Сакара – голова районної ради, В.Сибіра – начальник управління соціального захисту населення РДА, С.Тилик -
Петрівський селищний голова, О.Коваленко - Балахівський селищний голова, Н.Цапенко - Ганнівський сільський голова, В.Заїка - Новостародубський сільський голова, М.Платошин - Іскрівський сільський голова.
Сторінками історії - яскраві постаті районної журналістики
Старшому колезі, журналісту, українцю Григорію Григоровичу Крячку присвячую «Поросятка, як «рукавички» -
Мова, що самітня троянда…»
Від Олександрії до Петрового трохи більше сорока кілометрів. Між ними - велике, старовинне селище Новий Стародуб. Кожного ранку саме тут рейсовий автобус повністю заповнюється пасажирами. Особливо інтелігенцією, яка працює в районному центрі. Петро це знає, тому ще з Олександрії займає місце своєму старшому колезі по перу - Григорію Григоровичу Крячку. Обидва працюють в редакції районної газети «Трудова слава». Петро - кореспондентом у відділі партійного життя, а Григорій Крячко - заввідділом сільського господарства.
Були у Григорія Григоровича дві звички, притаманні лише йому. Любив носити капелюха по-гуцульськи, вивернувши його впадинкою нагору. Та ще останнім часом відпускав вуса, але так підстригав їх, щоби схожим бути на Тараса Григоровича Шевченка. Та й завжди слідкував за своєю зовнішністю. Тому й відразу звернув увагу на новенького, помітивши надто стерті каблуки на його туфлях. «Що, не вистачає часу?..», - звернувся він до Петра. «Та ні, - зніяковів той, - на одну зарплату, двоє діточок, самі розумієте». Крячко усе зрозумів і наступного дня запросив колегу до взуттєвої майстерні, де туфлі швидко відремонтували.
Взагалі Крячко душевно прив’язався до новенького. Йому подобались Петрові простенькі, але завжди теплі зарисовки про людей простих і працьовитих. Одне його не влаштовувало – Петро, як і більшість земляків, не володів літературною українською мовою, хоча писав добре російською. «Всі ми пройшли школу, де вчителі на уроках викладають українською, а в коридорі з тими ж учнями розмовляють «суржиком», - підбадьорював колегу Крячко, додавши: «Недаремно професор Київського університету О.Пономарів якось висловився, що суржик - це теж наша мова».
