(Поч. у № 33-34).
ТОВ «Агрофірма «П’ятихатська» - господарство багатопрофільне. Всупереч прогнозам окремих недоброзичливців, тут не відмовилися від розвитку тваринницької галузі, хіба що поступово замінили малопродуктивне стадо на племінних елітних «голдштинів», завдяки чому за показниками надоїв на одну тварину «П’ятихатська» серед беззаперечних лідерів не тільки в районі, але й в області.
Взагалі ж філософією управлінської діяльності Олександра Поворознюка є намагання створити якомога ширший комплекс підприємств з переробки сільгосппродукції по замкненому циклу. Уже стали до дії олійниця, цех з виробництва круп (виробляються, до речі, усі з наявних у торговельній мережі, за винятком хіба що рису), закінчуються роботи по монтажу обладнання в макаронному цеху. Причому коштів на якісне обладнання тут не шкодують, адже кожен товар, випущений під брендом «П’ятихатської», має бути найкращої якості, інакше нема чого й потикатися з ним на ринок, переконаний Олександр Григорович.
Маючи власний і не завжди позитивний досвід співпраці з власниками елеваторів, лише за останні роки у господарстві було споруджено кілька нових, містких, устаткованих усім необхідним обладнанням зерносховищ. Разом з тими, що вже були в наявності, нові зерносховища тепер будуть здатні зберігати (у відповідності до усіх вимог санітарних норм і правил) понад 80 відсотків потенційного врожаю господарства, зокрема зерна, соняшникового насіння, круп. Відтак господарство стало, практично, незалежне від біржових маніпуляцій зернотрейдерів, котрі часто, користуючись відсутністю у виробників умов для зберігання збіжжя, просто спекулятивно «збивали» закупівельну ціну.
І звичайно ж, потужне і розкручене ім’я агрофірми тепер вабить чимало представників виробничих та комерційних структур, які хочуть мати в особі ТОВ «Агрофірма «П’ятихатська» своїх партнерів. Зокрема, співпрацювати з п’ятихатцями мріють чимало комерційних банків, свої послуги постійно пропонують відомі у світі компанії по виробництву гібридів чи елітних сортів насіння, фірми з виробництва засобів захисту рослин тощо. Однак господарство, маючи вже кількох надійних і перевірених партнерів, усі нові пропозиції вивчає ретельно і прискіпливо. Зокрема, для перевірки нових сортів насіння, засобів захисту рослин, мінеральних добрив та інших складових високоефективного сільськогосподарського виробництва тут відведено окреме поле з експериментальними дослідницькими ділянками.
- Хто б нам і що не розповідав, - говорить Олександр Григорович, - якими б яскравими і барвистими буклетами не розмахував, у нас критерій відбору єдиний – сіємо, обробляємо і перевіряємо в практичних умовах, наскільки пропоновані сорти відрізняються від тих, з якими ми вже працюємо. Якщо їх продукція справді варта уваги, а нові сорти чи гібриди хоча б в чомусь переважають наявні – дійсно можна домовлятися про співпрацю.
В іншому ж разі просимо таких представників не витрачати наш час, а шукати собі перспективи для співпраці десь в іншому місці.
Ще одним знаковим показником змін, що відбулися в господарстві за останні роки, стали також і зміни в житті територіальних громад, що розташовані на землях «П’ятихатської» або межують з нею. Мабуть, один з головних секретів успіху тут криється в небаченому ще раніше рівні співпраці базового господарства з органом місцевого самоврядування. Власне, й важко собі уявити, щоб було по-іншому, адже сільським головою на останніх місцевих виборах було обрано (звісно ж – за активної підтримки агрофірми) вже згадувану Ніну Цапенко, ту, котра й була свого часу одним з ініціаторів запрошення Олександра Поворознюка на порятунок господарства. Сьогодні усі результати такої взаємодії важко перелічити: це й вивезені та утилізовані належним чином кілька сотень тонн сміття з безлічі стихійних сміттєзвалищ, що накопичувалися в різних селах територіальної громади впродовж багатьох років, це й упорядковані пам’ятники та кладовища. А ще – відбудований, практично, з руїни, красень-Будинок культури в Ганнівці, упорядкований, а точніше – фактично створений заново торговельно-розважальний центр у Володимирівці неподалік центрального офісу господарства, створена тут же поряд площа для проведення масових акцій, асфальтована центральна вулиця, встановлені дитячі майданчики, сучасні зручні зупинки громадського транспорту, розбито нові парки та сквери, зроблено чимало корисних і добрих справ для так званих «підшефних» об’єктів – трьох загальноосвітніх шкіл, дитячих садків, лікарської амбулаторії тощо. Власне, з огляду на складну сьогоденну ситуацію в країні, коли навіть автошляхи загальнодержавного значення перебувають у жахливому, зруйнованому стані, чи багато хто може похвалитися проведеними роботами з ремонту дорожнього покриття? А ось в «П’ятихатській», нехай і на рівні найпростішого – ямкового ремонту, це роблять, і розпочали робити, щойно відійшли морози, тож погодні умови стали прийнятними, аби виконувати такий фронт робіт. Причому, ремонтується дорога державна, міжобласного значення, яка проходить крізь землі господарства. Але Олександр Григорович не став чекати, коли держава стане спроможною сама впорядковувати свої об’єкти, а, як мовиться, «підставив плече», узявши на себе витрати по ремонту.
- А як інакше: ми ж їздимо цими дорогами, наші люди також ними користуються, то хіба буде правильно, якщо ми стоятимемо осторонь? – запитанням на запитання відповідає Олександр Поворознюк. Що ж, міркує правильно, по-господарськи, але ж якби усі притримувалися такої позиції… Певне й життя в нашій країні було б дещо інакшим.
Хоча в окремих аспектах діяльності держави, точніше – окремих державних органів – керівник «П’ятихатської» має до неї серйозні претензії:
- Знаєте, я зовсім не можу збагнути логіки дій наших органів внутрішніх справ, і намагаюся зрозуміти, чи це лише в нашому районі таке неподобство чиниться, чи, можливо, ця проблема більш широкого рівня. Судіть самі: коли керівництво нашої міліції зверталося до нас за допомогою – ми жодного разу їм не відмовили. Зокрема, власним коштом обладнали і привели до належного стану приміщення ізолятора тимчасового утримання, виконали ряд інших ремонтно-будівельних робіт у райвідділі.
Натомість, коли наша територіальна громада стала потерпати від нальотів «металістів» та різного роду вандалів, що стали різати чи просто ламати встановлені нами автозупинки, лавочки, сміттєві урни, після чого уже ми попросили допомоги і захисту органів внутрішніх справ – ніхто на наше прохання не відреагував. Більше того – навіть коли одного разу ми своїми силами затримали групу таких вандалів і звернулися до міліції з проханням під’їхати, оформити затримання протоколом, ну й взагалі: діяти далі згідно з визначеною чинним законодавством процедурою – нас не почули. Чи зробили вигляд, що не почули. Відтак, виникає запитання: навіщо нам така міліція? Нам що, немає більше куди, як платникам податків, спрямовувати свої кошти? Зрештою, це що – Поворознюк для себе ці зупинки побудував? Знаєте, шановні, я громадським транспортом не користуюся, і, можливо, вже й не доведеться колись скористатися. Однак у мене серце стискається, коли усвідомлюю, що якась бабуся, можливо, така, як моя мама, зібравшись провідати десь своїх дітей чи онуків, змушена буде стояти під холодним дощем, рвучким вітром чи пекучим сонцем, не маючи нагоди десь сховатися. Чому ця проблема повинна турбувати тільки мене? Хіба держава цим перейматися не повинна?
А якщо повинна, то де її реагування? Адже в даному разі йдеться навіть не про створення зазначених об’єктів, а про допомогу в їх збереженні... Ми, до речі, підготували від імені депутатів Ганнівської сільської ради відповідне звернення до Генеральної прокуратури та ще до низки центральних органів влади, аби допомогли нам навести лад у даному питанні. Чи буде якесь реагування? Побачимо. Але й терпіти далі вже несила. З вандалами, на моє переконання, слід боротися рішуче й усією громадою. А разом з тим, виходить, доведеться боротися й з тими, хто такі безчинства покриває.
Та повернімося до діяльності агрофірми. Хоч історія її створення ще й не позначена багаторічним досвідом роботи на аграрному ринку країни, однак сміливі новаторські підходи, прагнення активно втілювати в життя найновіші технологічні методи уже забезпечили господарству непересічний авторитет серед аграріїв. Недарма ж бо уже кілька років поспіль на базі «П’ятихатської» проводяться Дні поля – методичні семінари, на яких вивчаються технології вирощування окремих культур, застосування прогресивних методик захисту рослин, інших тонкощів успішного сільськогосподарського виробництва. Зазвичай, обмінятися досвідом на такі семінари приїздять аграрії з різних куточків країни, адже саме тут вони не лише отримують для себе потрібні і важливі знання, а й заводять необхідні знайомства, які нерідко стають основою для укладення нових угод, контрактів чи інших форм партнерської взаємодії. Як правило, співдоповідачами на таких семінарах виступають представники мультинаціональних компаній, з якими у Олександра Поворознюка вже склалися партнерські і навіть товариські стосунки.
Володимир КІФЕНКО
На знімках: ці зерносховища вже готові прийняти на зберігання зерно майбутнього врожаю; завідуюча током № 1 Валентина Бояр координує роботу працівників по підготовці сховищ; потужна і сучасна техніка вже активно задіяна на роботах у полі; а ця ще почекає початку жнивної пори; ще не так давно на цьому місці також стояла ошатна і затишна автозупинка, однак злочинна рука вандалів від неї не залишила ані сліду.
