Від імені Кіровоградської обласної ради прийміть щирі вітання з Днем журналіста – святом тих, хто обрав нелегку та надзвичайно відповідальну справу – день за днем занурюватись у вир подій, першими дізнаватися про їх перебіг і створювати об’єктивну картину нашого життя.
Журналістика – це не просто професія, а стан життя, творчі пориви якого виносять вам своєрідний вирок вічного пошуку та неспокою.
Висока професійність, глибокий аналіз, об’єктивність та оперативність висвітлення проблем і подій – це те, що завжди притаманне журналістам нашого краю.
Щиро вітаємо вас з професійним святом — Днем журналіста. Своєю щоденною працею ви створюєте інтелектуальний простір для розбудови України та громадянського суспільства, розвиваєте глибокий дискурс щодо важливих проблем історії сьогодення та майбутнього країни. У день професійного свята хочемо побажати вам творчих успіхів та сил для пошуку істини, реалізації найсміливіших задумів та планів.
Міцного здоров'я та добра!
З щирою повагою, голова райдержадміністрації Сергій Завалій, голова районної ради Тамара Сакара
Сердечно вітаю вас з професійним святом!
Ваша праця потрібна і відповідальна. Саме ви професійно та неупереджено на своїх робочих місцях правдиво і об'єктивно творите історію сьогодення, відображаючи сучасність.
Дякую вам за принциповість і об’єктивність. Нехай усі справи, за які береться ваша невеличка творча сім’я приносять лише позитивні емоції і результати!
Бажаю успіхів у творчому пошуку, натхнення, щастя, здоров’я, здійснення нових задумів та удач, злагоди та достатку вам і вашим родинам!
З повагою, Олександр Поворознюк, депутат районної ради
Цього року свято Останнього дзвінка для новостародубських школярів виявилося подвійним, адже тут, в передчутті таких омріяних і довгоочікуваних літніх канікул, не лише символічно прощалися з уже дещо обридлими зошитами та підручниками, а й офіційно відкрили ще один об’єкт, який, безумовно, також стане прикрасою затишної і привабливої новостародубської школи – чудовий спортивний майданчик для міні-футболу зі штучним покриттям. Заради такої події до Нового Стародуба прибув навіть керівник області – голова обласної державної адміністрації Сергій Кузьменко. Зустрічали Сергія Анатолійовича на вході до шкільного подвір’я голова райдержадміністації Сергій Завалій, Новостародубський сільський голова Віктор Заїка, начальник відділу освіти райдержадміністрації Наталія Гавриленко і, звичайно ж, гостинна господиня закладу – директор Новостародубської ЗШ І-ІІІ ст. Лариса Бурлак.
Лише повіє легкий вітерець, розпочнуться перші зливи, і сонце запече вже по-літньому, кожному з нас згадується пора, коли для нас настав новий етап нашого, уже дорослого життя. Коли ти, ще будучи маленьким пташеням, вилітав із гніздечка, що зветься «садочок», і вже юним орликом робив свій перший злет у тенета науки і знань, до першого класу. Такими були і цьогорічні випускники дошкільного навчального закладу № 1 «Рудана», таких груп, як: «Барвінок», «Дзвіночок», «Калинка» та «Колосок».
Вже мужні та дорослі хлоп’ята, такі чарівні та квітучі дівчата хвилювали серця своїх батьків, адже цей пам’ятний день означав, що їх діти стали вже дорослішими, готовими, можливо, ще не до зовсім упевнених, але уже цілком самостійних кроків.
Детальніше: Травень - пора, коли попрощались ми з дитинством
Жителі Петрового і всього району старших поколінь добре пам’ятають Івана Петровича Яцину, більшості ж молодих людей це ім’я, на жаль, вже невідоме. Тож варто його згадати, бо він свого часу вніс у розвиток району неабиякий вклад і заслуговує на добру пам’ять про себе.
Іван Петрович прожив нелегке, але насичене і плідне життя. Він з тих фронтовиків, які на своїх плечах винесли тягар війни, які перемогу щедро окропили власною кров’ю. Його ратний шлях відзначений багатьма урядовими нагородами.
Після війни повернувся до хліборобської праці, працюючи на різних посадах в колгоспі імені Леніна, впродовж тривалого часу очолював господарство, яке у той час було одним з провідних в районі. Мирну хліборобську працю також було відзначено нагородами, а головне – шаною людей. Бо Іван Петрович не вмів красиво говорити, зате вмів працювати, був вимогливим до працівників, а в першу чергу - до себе. Вимогливість і принциповість керівника господарства поєднувалася зі справедливістю і чуйним ставленням до людей. За це його і поважали.
Завершував свою трудову діяльність Іван Петрович на посаді голови Петрівської селищної ради, на якій повною мірою проявився його організаторський талант.
П Р О Е К Т
Р І Ш Е Н Н Я
с. Ганнівка
Про встановлення ставок та пільг із плати земельного податку на території Ганнівської сільської ради на 2019 рік
Керуючись ст..143, 144, Конституції України, абзацами другим і третім пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України та пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Ганнівська сільська рада -
В И Р І Ш И Л А:
У Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу, тому, незважаючи на те, чи проходитимуть учні військову службу у Збройних Силах України, чи ні, до захисту своєї Вітчизни вони повинні бути готовими завжди.
З метою практичного закріплення рівня знань, умінь та навичок старшокласників під час вивчення предмета «Захист Вітчизни», згідно із затвердженою програмою навчально-польових занять, днями відбулися навчальні стрільби в рамках проведення навчально – польових зборів учнями 10- 11 класів 2018 року на стрільбищі Петрівської виправної колонії №49 управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області.
Насправді не обов’язково бути фінансовим аналітиком чи економістом «від Бога» для того, аби зрозуміти, наскільки ефективно працює те чи інше підприємство. Достатньо задати директору два простих питання: «Скільки грошей заробило підприємство за останні два-три роки?» та «Наскільки зросла заробітна платня?» Усе решта – податки та соціальні відрахування... – про них потурбується держава. І тут усі суб’єкти в однакових умовах… Чи майже в однакових.
УЧОРА:
Аналізуючи фінансові звіти останніх років, тоді ще СВК «Агрофірми «Маріампольської», просто вражають масштаби підривної діяльності її колишнього керівництва! Підприємство, яке обробляє близько 5,5 тис. га орних земель, виробляє тисячі тонн м’ясомолочної продукції, ста-більно закінчує рік без прибутків! Тобто, згідно з офіційними документами, – гроші не заробляються взагалі! Про зростання заробітної плати й говорити не доводиться! А сьогоднішній рівень інфраструктури – щедрий спадок радянської економіки… Для порівняння, аналогічні підприємства в області та Україні мають чистий прибуток на рівні від 30 млн гривень та більше, і середню заробітну плату працівників на рівні 9-12 тис. грн.! Підкреслюю – середню, а не вибіркову, як в СВК за часів керівництва Міщаніна, де заробітні плати «особливо наближених» сягали 12 тис. грн., а середня рідко перевищувала 6 тис. Чому така різниця в нарахуванні заробітної плати? Де залучення інвестицій? Де реконструкція і розвиток виробництва? Де закупівля сучасної техніки? Де впровадження сучасних технологій? Де хоча б план розвитку підприємства на найближчі 2-3 роки?! НЕМАЄ НІЧОГО! Тільки «неприбуткові звіти» з заниженими відпускними цінами на м’ясомолочну продукцію та сумнівними показниками врожайності сільгоспкультур…
БАЛАХІВСЬКА СЕЛИЩНА РАДА
ПЕТРІВСЬКОГО РАЙОНУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ДВАДЦЯТЬ ШОСТА СЕСІЯ
СЬОМОГО СКЛИКАННЯ
РІШЕННЯ
від 14 червня 2018 року № 122/7 смт. Балахівка
Про надання згоди на добровільне об’єднання територіальних громад та делегування представника до спільної робочої групи
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», розглянувши ініціативу Новостародубського сільського голови щодо об’єднання, результати громадських обговорень, відповідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», селищна рада
ВИРІШИЛА:
Петрівське відділення поліції звертається до мешканців Петрівського району із закликом про співпрацю щодо отримання та виявлення інформації про осіб, котрі незаконно зберігають та вирощують нарковмісні рослини, а також про виявлені безгосподарські посіви конопель та маку.
Інформацію ви можете надати телефоном за номерами «102», 9-74-61, або 0960616306, 0971898780.
Начальник Петрівського відділення поліції О.О. Лисенко
У минулому номері районки (№22 від 31 травня 2018 року) з технічних причин допущено помилку в привітанні з ювілейною датою Валентини Максимівни Донченко (замість «Максимівни» було надруковано «Василівни»). Тож приносимо ювілярці свої вибачення і приєднуємося до щирих вітань, висловлених рідними і близькими. Нехай оця прикра випадковість буде найгірщим, що може трапитися у Вашому житті. Здоров’я, добра, усіляких гараздів!
Спортивні новини
Минулого тижня останнім в національній першості фінішував чемпіонат України з футболу у Другій лізі. Для нашого «Інгульця-2» заключний поєдинок з лідером першості – командою СК «Дніпро-1» особливого турнірного значення вже не мав, однак на кону стояв не менш значущий чинник – професійна гідність футболістів. Адже хоч Друга ліга за своїм рівнем відчутно поступається Першій, однак професіонали, що мають в особистому послужному списку укладені контракти, мали б не лише глядачам, а й, передусім, самі собі довести, що професійна гідність для них – не порожній звук. А належність до команди майстрів усе ж таки передбачає наявність певного рівня кваліфікації. На жаль, маємо визнати, що з цим завданням наші хлопці не справилися. Тобто, в те, що вони зможуть на рівних протистояти «Дніпру-1», який, говоритимемо відверто, і в Першій лізі для багатьох команд стане нездоланним бар’єром, напевне, ніхто і не сподівався. Але, що рахунок буде 0:6… Або що за увесь матч наші футболісти не створять жодної по-справжньому небезпечної ситуації, яка змусила хоча б трохи похвилюватися голкіпера гостей… Все ж якось у тих двох сотень уболівальників, що приїхали цього дня до Володимирівки, було сподівання, що молоді гравці нашої команди намагатимуться якимось чином заявити про себе, показати маститим гостям, що вони також не випадково одягли футбольну амуніцію… Однак не склалося. Власне, в нашій команді можна згадати хіба що пару цікавих рейдів у напрямку воріт дніпрян Андрія Порохні та ще пару разів намагався загострити гру Гіоргі Кобуладзе. Однак для того, щоб ці зусилля могли увінчатися успіхом, індивідуальної майстерності наших гравців виявилося недостатньо, а хорошої командної гри у виконанні «Інгульця-2» ми так і не побачили. Гра повністю проходила під диктовку гостей, інколи здавалося, що наші хлопці виглядають відверто розгубленими, принаймні на це вказувала величезна кількість зовсім не обов’язкових помилок, які траплялися навіть у цілком безневинних епізодах. А ще, напевне, одним із чинників, що спричинили такий розгромний рахунок, можна назвати відсутність через хворобу основного голкіпера нашої команди Максима Гурідова. Його молодий дублер Руслан Карнаушенко чи то через брак ігрової практики, чи через надмірне хвилювання «позбирав» у свої ворота усе, що лише можна було «позбирати», фактично, не виручивши у жодному з гольових епізодів. І все ж зовсім невдалим минулий чемпіонат для нашої другої команди не вважатимемо. Принаймні дві недавні виїзні перемоги над іншими невдахами-аутсайдерами першості навіть дозволили нам наприкінці чемпіонату піднятися на одну сходинку вгору і випередити уже не лише запорізький «Металург», а ще й миколаївський «Суднобудівник». До речі, запоріжці, які за спортивним принципом тепер мають покинути Другу лігу, встановили своєрідний «рекорд», точніше – антирекорд, ставши, очевидно, найгіршою професійною командою в усій футбольній історії нашої держави, здобувши в 33-х матчах лише дві перемоги (одну з них саме над нашим «Інгульцем-2» та ще одну над горностаївським «Миром»), а також одну гру з одеською «Реал-Фармою» звівши унічию. У решті ж 30-ти поєдинках запорожці програли з загальню різницею забитих і пропущених м’ячів 14-133! Що, власне, й не дивно, адже в поточній першості «Металург» має в своєму пасиві дві поразки з рахунком 0:8, одну 0:9 і навіть одну 0:11! Численні ж поразки з рахунком 0:4 чи 0:5 на такому фоні взагалі можна вважати більш-менш пристойними результатами. Факт, звичайно, досить цікавий для статистики, однак для запорізьких уболівальників та й, напевно, для усіх українських любителів футболу досить сумний. Адже ми ще добре пам’ятаємо той запорізький «Металург», який був однією з найсильніших команд Вищої ліги, увійшовши, наприклад, у Чемпіонаті України з футболу 2001-2002 років до четвірки найкращих команд та пропустивши вперед лише «Шахтар», київське «Динамо» та своїх донецьких одноклубників. Тоді ж запоріжці виступили й в Кубку УЄФА, здолавши за сумою двох матчів мальтійську «Біркіркару» та мінімально поступившись (0:1 та 1:1) не кому-небудь, а англійському «Лідсу»! Але сьогодні, як бачимо, запорізький футбол, переживає, напевне, найсумніші часи в своїй колись славній історії.
Детальніше: «Інгулець-2» випробування «Дніпром-1» не витримав
