Жителі Петрового і всього району старших поколінь добре пам’ятають Івана Петровича Яцину, більшості ж молодих людей це ім’я, на жаль, вже невідоме. Тож варто його згадати, бо він свого часу вніс у розвиток району неабиякий вклад і заслуговує на добру пам’ять про себе.

Іван Петрович прожив нелегке, але насичене і плідне життя. Він з тих фронтовиків, які на своїх плечах винесли тягар війни, які перемогу щедро окропили власною кров’ю. Його ратний шлях відзначений багатьма урядовими нагородами.

Після війни повернувся до хліборобської праці, працюючи на різних посадах в колгоспі імені Леніна, впродовж тривалого часу очолював господарство, яке у той час було одним з провідних в районі. Мирну хліборобську працю також було відзначено нагородами, а головне – шаною людей. Бо Іван Петрович не вмів красиво говорити, зате вмів працювати, був вимогливим до працівників, а в першу чергу - до себе. Вимогливість і принциповість керівника господарства поєднувалася зі справедливістю і чуйним ставленням до людей. За це його і поважали.

Завершував свою трудову діяльність Іван Петрович на посаді голови Петрівської селищної ради, на якій повною мірою проявився його організаторський талант.

Івану Петровичу Яцині 15 травня виповнилося б 95 років. На жаль, він не дожив до цього ювілею, як не дожили до своїх ювілеїв більшість фронтовиків. Та ми пам’ятаємо їхні бойові і трудові подвиги, шануємо пам’ять тих, хто вже пішов у вічність і бажаємо живим ветеранам здоров’я на роки, відміряні їм Господом, і уваги та шани від оточуючих.

Анатолій Рябоконь