Насправді не обов’язково бути фінансовим аналітиком чи економістом «від Бога» для того, аби зрозуміти, наскільки ефективно працює те чи інше підприємство. Достатньо задати директору два простих питання: «Скільки грошей заробило підприємство за останні два-три роки?» та «Наскільки зросла заробітна платня?» Усе решта – податки та соціальні відрахування... – про них потурбується держава. І тут усі суб’єкти в однакових умовах… Чи майже в однакових.

УЧОРА:

Аналізуючи фінансові звіти останніх років, тоді ще СВК «Агрофірми «Маріампольської», просто вражають масштаби підривної діяльності її колишнього керівництва! Підприємство, яке обробляє близько 5,5 тис. га орних земель, виробляє тисячі тонн м’ясомолочної продукції, ста-більно закінчує рік без прибутків! Тобто, згідно з офіційними документами, – гроші не заробляються взагалі! Про зростання заробітної плати й говорити не доводиться! А сьогоднішній рівень інфраструктури – щедрий спадок радянської економіки… Для порівняння, аналогічні підприємства в області та Україні мають чистий прибуток на рівні від 30 млн гривень та більше, і середню заробітну плату працівників на рівні 9-12 тис. грн.! Підкреслюю – середню, а не вибіркову, як в СВК за часів керівництва Міщаніна, де заробітні плати «особливо наближених» сягали 12 тис. грн., а середня рідко перевищувала 6 тис. Чому така різниця в нарахуванні заробітної плати? Де залучення інвестицій? Де реконструкція і розвиток виробництва? Де закупівля сучасної техніки? Де впровадження сучасних технологій? Де хоча б план розвитку підприємства на найближчі 2-3 роки?! НЕМАЄ НІЧОГО! Тільки «неприбуткові звіти» з заниженими відпускними цінами на м’ясомолочну продукцію та сумнівними показниками врожайності сільгоспкультур…

А, може, й правий колишній директор Міщанін: а навіщо він – прибуток? Звітуй про нього, премії працівникам виплачуй, зарплати людям піднімай, школи ремонтуй! Як попруть усі за грошима! А так: грошей нема, тому що прибутку нема! І не важливо, яким був урожай чи ціни на м’ясо та молоко. Ось тільки, якщо прибутку немає у звіті – то «десь» же він є однозначно, інакше не тримався б так відчайдушно пан Міщанін та його «свита» за неприбуткове, проблемне підприємство з високим обсягом соціальних зобов’язань!

СЬОГОДНІ:

На сьогодні СВК реорганізоване в ТОВ «Агрофірма «Ма-ріампольська». ТОВка – є повним правонаступником усіх фінансово-правових взаємин колишнього СВК. Для працівників та пайщиків це безболісна процедура: договори оренди зберігаються, а в трудових книжках змінюється лише назва, без розриву трудового стажу. Натомість радикально змінюється кількість адміністративного персоналу. Начальників стане менше, а відповідальності більше. Що ж так стривожило, а точніше – збісило колишнього директора СВК, а нині одного з директорів ТОВ «Агрофірма «Маріампольська»? Якщо реорганізацію, згідно з протоколом зборів, провів означений інвестор – до чого ж увесь оцей саботаж з «рейдергейтом»? Тим більше, коли уже усім зрозуміло, хто і навіщо здійснював реорганізацію СВК, і чому так сталося, що Костянтин Міщанін виявився не єдиним директором реорганізованого ТОВ?

Навіщо було вдаватися до шахрайських викрутасів зі стиранням реєстру ТОВ «Агрофірма «Маріампольська» перед приїздом заступника голови ОДА? Та ще й через львівського реєстратора? Без жодного документа? Для того, щоб показати, що Міщанін діє протизаконними методами? Це і так усім зрозуміло… Для того, щоб його компаньйони – ТОВ «Вермонт Альянс»злякалися і таки заплатили 1,5 млн доларів пану Міщаніну? Та не варті 30% активів таких грошей! Навіщо організовувати безчинства і підпали? А швидше за усе – щоб не відповідати інвесторам і компаньйонам на запитання: «А де ж прибуток з 2015 року?!» Упевнений – відповідь була б не на користь колишнього директора. Гроші завжди залишають сліди, а великі гроші – великі сліди. Слово за слідчими органами. Почекаємо… Але поки ми усі дружно чекатимемо, вимахуючи палицями один в одного перед носом та бризкаючись зеленкою, агрофірма накопичує мільйонні борги і стрімко сповзає в податкову прірву.

ЗАВТРА

Чи буде ТОВ «Агрофірма «Маріампольська» працювати завтра – залежить рівною мірою як від власників ТОВ, так і від кожного працівника підприємства. Кожен має бути зацікавленим і кожен має нести відповідальність. Заробляє підприємство – заробляють усі, працівники й директори. Збільшується прибуток – мають зростати й зарплати. Нерозумно й безглуздо блокувати підприємство, яке може і повинне заробляти гроші, приносити прибуток. Комусь не подобається директор ТОВ Тітаренко? А комусь не подобається Іво Бобул… Хтось кричить: «Зеленського в президенти!», а мені особисто подобається Даля Грібаускайте… Директор Тітаренко , на мою думку, подобатися має хіба що своїй дружині (інколи, можливо, кумі), а для пра-цівників підприємства він, передусім, зобов’язаний чітко виконувати свої обов’язки, як виконавчий директор! Підприємство повинне працювати! Хто кому «подобається-не подобається» – розберемося в робочому порядку. А інакше є цілковита ймовірність того, що за цим цікавим заняттям: «хто кому не подобається», ми дружно зустрінемо Новий рік, розмахуючи палицями, та, інколи, для різноманітності, підпалюючи один одному паркани, а в підсумку – доїдаючи останню корову «щоб ворогам не дісталась». Маячлива і безглузда затія, як на мене. Значно цікавіше розвивати виробництво і заробляти реальні гроші! Отримувати прибуток. Покращувати добробут трудового колективу, створювати робочі місця і розвивати соціальну сферу. Усе це реальні перспективи найближчого майбутнього, нам потрібно лише навчитися чути одне одного, а не штатних провокаторів колишнього керівництва, для яких соціальний хаос та блокування підприємства – не більше ніж засіб шантажу законного керівництва ТОВ «Агрофірма «Маріампольська». Та розум однак переможе!

До зустрічі.

Сергій Чубченко, офіційний представник ТОВ «Агрофірма «Маріампольська»

Матеріали оприлюднюються на засадах комерційної діяльності згідно Договору № 126 від 15.05.2018 р.

Редакція не поділяє позиції, висловленої в публікації, за зміст і достовірність викладених фактів відповідальність несе автор. Ми, вже вкотре, знову звертаємося до Костянтина Міщаніна чи уповноважених ним осіб із закликом висловити власну версію причин конфлікту і пропозиції щодо шляхів його подолання. Маємо зазначити, що нарешті таки з’явилися окремі сигнали щодо готовності подати таку інформацію, однак поки що лише сигналами усе і обмежується. Тож почекаємо, хоча зволікання, в цій справі, здається, не на користь жодній зі сторін.