Ще Л. Бердяєв назвав Леніна “гением бранной речи”. Відомі його примітки на полях статті Р. Люксембург , як то: “идиотка”, “дура”, “чокнутая”. Був Ілліч і абсолютним безбожником, але агіткою є нав’язана думка про нього, як повністю ігноруючого спиртне. Вже побачили світ документи щодо грандіозних банкетів, які Ленін влаштовував у Кремлі в умовах масового голоду. А покинути пити вимушений був аж у 21-му, коли заявили про себе перші симптоми хвороби, яка вже 22-го зробила Леніна напівовочем. Його заповіти писалися іншими, в основному Троцьким, який був найбільше наближеним до Крупської.
Багато міфів існувало, та й зараз не без цього, навколо хвороби, смерті і подальшого ритуального поклоніння Леніну.
Щодо причин хвороби, яка у 22-му призвела до втрати пам’яті й мови, то довгий час Ілліча лікували від сифілісу. В сім’ї не було дітей в силу безплідності Крупської (однопартійці жартували, що Ленін одружився з Крупською заради її каліграфічного почерку). Та вождь мав п’ятирічний роман з Інесою Арманд, і саме з нестабільною в інтимності коханкою й пов’язують сифілісну історію. Але за часів Брежнєва була проведена високофахова перевірка цього діагнозу, з вивченням збережених ленінських мізків. Внаслідок неї дослідники дійшли висновку про відсутність такої “слизької” теми в причинах смерті.
Довготривалий час вивчалося питання отруєння, орга-нізованого Сталіним. У своїх пізніх роботах це досить чітко виписує Троцький. З часом і сам Сталін публічно, будучи випивши, ненароком обмовився про свою причетність до пришвидшення смерті вождя. Не було дозволено провести якісну медекспертизу. Та й з часом було знищено не тільки відповідні папери, але й всіх, хто був близьким до Леніна. В цій версії лишилося багато запитань, але вона не виключена.
Основною причиною захворювання й смерті нині вважається наслідок замаху на Леніна Фаїною Каплан. Відомо, що одна з куль лишилася в шиї, перетиснувши судину, що й спровокувало з часом низку інсультів.
Щодо мавзолейної проблеми, то з нею також пов’язано чимало версій, переважно містичного характеру. Річ у тім, що ініціаторами створення не мумії, а терафіми (не Єгипет, а Вавілон) були Дзержинський і Блюмкін, які фанатично переймалися окультизмом. Сталіна ж влаштовував ленінський культ, зо всіма його ритуалами, як альтернатива набридливому у своїй популярності православ’ю. Не зважалося й на те, що великий гріх стверджувати “Ленин — жив!”, вказуючи на блискучу лисину бальзамованого тіла.
Сьогодні ж російська молодь масово виступає за те, щоб Леніна в кінці-кінців по -людськи поховати. Цьому, з причин зрозумілих, опираються старші покоління, особливо люди похилого віку.
Путінська ж влада на проблемі вдало грає, відволікаючи народ від злободенних питань.
КРИВАВА ЕКСПРОПРІАЦІЯ ЕКСПРОПРІАТОРІВ
По Жовтневій революції проведено безліч досліджень і написано сонгми книг. Але залишилося багато білих плям, в більшості своїй завдячуючи ідеологічно та агітаційно заангажованій радянській історіографії, нині - російській. 7 листопада вже давно не святковий вихідний. Але, як показує соціологія, переважна більшість українців -вихідців з СРСР, навіть не знають, що Велика Жовтнева Соціалістична революція в сучасних підручниках вже називається простим словосполученням “більшовицький переворот 1917 року”. До речі, саме так називали жовтневі події сам Ленін і Сталін, і тільки під святкування десятиріччя з’явився новий революційний термін. Зарубіжні ж історики усі 70 років цього чемпіонату світу з великої політики знаменували зазначену подію, як заколот.
Незаперечним є те, що 1917 рік багато в чому переломив світову історію, а соціальна демократія отримала поштовх саме від Жовтневої революції. Тим паче, слід ревізувати хоча б основні легенди і міфи навколо цієї події, зважаючи не тільки на зарубіжні джерела, але й на відкритий доступ до спецфондів і архівів КДБ, особливо в часи допутінської Росії та незалежної України.
У сучасній Росії щодо причин тих історичних потрясінь обговорюються різні химери: революцію організувала Англія; монархія була повалена змовою євреїв і масонів; зречення царем престолу — фальшивка, та й сім’я цього полковника з круговидом ротмістра розстріляною не була ( а О. М. Косигін і є Альоша, відомий спадкоємець царського престолу). Диму, як кажуть, без вогню... Але тих же масонів в Росії у той час практично не було.
Якщо ситуацію спростити до відвертої та пересічно зрозумілої мови, то є сенс зазначити наступне: не було б більшовицького перевороту, якби ненажерлива імперія не вплуталася у світову війну, одної шостої суходолу планети Романовим було замало; створився непомірний розрив між царатом і простим людом під тягарем війни і господарської розрухи; політики розбудили сили, які потім змели їх усіх; влада вилилась на вулиці, а більшовики її підібрали, купка заїжджих професійних революціонерів (єврейських гангстерів) на чолі з Леніним і Троцьким вдало використали труднощі затяжної війни; майже на ціле століття червона чума заволоділа найбільшою державою світу, роблячи епізодичні спроби свого розширення.
Володимир Сіроштан
