Можна деякий час обманювати багатьох,
можна тривалий час обманювати декого,
але не можна весь час обманювати всіх.
Авраам Лінкольн.
Вже понад чвертка століття минула з тих пір, коли Україна здобула незалежність, та у наших головах все ще збері-гається інерція байдужості до своєї історії, свого минулого. Таке собі гуманітарне хуторянство, сповите совковим анахронізмом. Бо тривалий час нас харчували викривленими, спотвореними фактами, вигідними радянській чи російській ідеологічній машині, а деякі з них взагалі замовчувалися , або приховувались. Та найстрашніше те, що від дитсадка й до вишівського диплома, включно, “ втиралися” ідеї й висновки, котрі плекала Москва для маніпуляцій. Під такими довбодятлами й зараз нидіє, коричневіє й тупіє наш агресивний північний сусід. Проти цієї російської отрути нам все ще потрібна детоксикація. Та, мабуть, на те й вовк, щоб вівці не дрімали. Бо ми ще вівці.
Сьогодні ж на сторінках своєї історії , взагалі дуже заплутаної, маємо період, в який ми вірили, і все ще віримо, як діти в казочку. Та дійсність виявилася такою, що потопаємо у брехні, в якій вже не можуть розібратися ні обдурені, ні самі брехуни. Вітчизняні історики знаходяться багато в чому на різних позиціях, особливо коли мова йде про « Жовтень -1917» і ту революційну хвилю, яка, як наслідок, накрила Україну. Оскільки в цьому році вже маємо соту річницю, то дискусії навколо цього викривленого питання значно посилились. То добре, нехай пошук історичної істини вирує й клекоче, бо, як кажуть у нас в народі, до глечика, який кипить, мухи не летять.
ПРАВДА ПРО ВОЖДЯ РЕВОЛЮЦІЇ.
За часів суверенної України поступово зникла цікавість до персони Ілліча. Але “Великий Жовтень”, як до завіси радянської влади величали державний переворот у Петро-граді 1917-го, не можна розглядати без постаті Леніна, проповідника і практичного реалізатора ідеї класової боротьби. Новітня історія наполягає на тому, що саме він поклав початок одному з наймерзенніших режимів в історії людства. Як не дивно, але його твори було перекладено на 125 мов світу. Практика ж, як невдалий світовий експеримент, довела, що “вчення” Леніна — це повні цебра облудних псевдотеорій утопіста. Стосовно такого висновку, як присуду, то в цивілізованому світі суперечок вже немає. Хіба що світова гуманітарно-наукова сфера терпляче ставиться до догмату північних корейців та консервату китайців, бо там ще цінують окремі постулати марксизму-ленінізму.
Зовсім не дивно, що з усім цим не дуже згодне людонаселення Росії, якому й дотепер офіційна пропаганда нав’язує постать Леніна, як ефективного менеджера і вдалого технолога. Якщо на українських вулицях і майданах, як результат декомунізації, вже майже не зустрінеш Леніна у бронзі й міді, то в Росії нараховується біля 1800 його пам’ятників і до 20 тис. бюстів, більше 5 тис. вулиць носять ім’я вождя революції. Все активніше він прославляється, як рятівник Росії. Справа в тім, що вже не тільки кремлівські політики, але й науковці, навіть ліберальні історики, говорять про геноцид проти російського народу. В цьому контексті все більше експлуатується єврейська тема, навіть “зарябів” термін «Советская иудейская революция».
Щодо росіян, то той хто потопає, хапається й за бритву. Але єврейська складова того перевороту й подальшої кривавої вакханалії не без їхньої участі — це секрет Полішинеля й для нас, українців. Негоже пускатися берега й добалакатись до речей антисемітських. Але весь світ знає, що Росія іудеям цього не забула. Як приклад, був чистої води терор проти геніїв культури: Мейєрхольду після витончених катувань почергово зламали всі пальці, потім втопили у нечистотах; Бабеля не розстріляли у 40-му, як це вважалося донедавна, його просто залишили помирати на лісовій дорозі; Мендельштама поклали в заморожені штабелі, які потім переносились в безіменні братські могили; Міхоелса, за особистої вказівки Сталіна, вбили на дачі й викинули на дорогу під версію “був збитий машиною”; Хармс був замучений голодом в психіатрії в’язниці “Крєсти”.
А от Ленін, виявляється, майже одинаком рятував Росію від єврейсько-масонської навали. Свій, рідний і по-російськи земний. Та справа навіть не в тому, що в Ілліча не було ні каплі слов’янської крові ,тим паче — російської. Його авторитарного характеру мати — німкеня з домішкою шведської та єврейської крові, батько ж — наполовину калмик, наполовину чуваш.І син їхній взагалі-то страждав русофобією, це вже досконально вивчено, і про російський народ говорив тільки у зневажливій формі. Справа саме в тому, що коли біснуватий Гітлер — нацист, то Ленін — інтернацист, який був провідником експерименту по створенню нових людей, таких собі Рахметових.
Слід нагадати й слова проросійської “любові”, написані Леніним буквально напередодні подій 1917-го: “Такої дикої, такої темної країни, як наша Московщина, вже давно нема в Європі”. Не без цього, мабуть, ним особисто було ініційовано та здійснено багато темних справ. Ще в 1905-му зі Швейцарії Ульянов(Ленін) закликав молодь у Петербурзі обливати поліцейських кислотою в натовпі, лити з верхніх поверхів окріп на солдатів, розкидати цвяхи, щоб калічити коней. З часом буде ленінський наказ до Саратова: “Розстріляти змовників, нікого не питаючи і не допускаючи ідіотської тягянини”. Наприкінці 17-го саме Ленін запропонує розстрілювати кожного десятого дармоїда. Це в період тотального безробіття і масового голоду. Потім ще: “Спалити Баку повністю...Виплачувати вбивцям по 100 тисяч рублів”. Прісно знаменитий і лист Дзержинського від 19.12.1919 тим, що на його повідомленні про мільйони козаків у полоні вождь наклав резолюцію: “Розстріляти всіх до одного”.
Та й знищення православ’я в Росії розпочав саме Ленін, вже з 18-го провівши низку заходів щодо заміни його католицизмом.
Тож в історію Ульянов-Ленін увійшов як настійливий пропагандист і здійснювач насилля й терору. Саме він був одним з основних менеджерів (якщо по-сучасному російському) у здійсненні злодійств, кривавої вакханалії, спрямованої не тільки на розгром “до основанья, а затем...” однієї з наймогутніших імперій, але й спроби нав’язати “привид комунізму” всьому світові. Це вже час зрозуміти й московитам, з їхніми вбивчими танками й буками, і навіженими шойгами на додачу.
Щодо розвінчування радянських міфів, то до створення більшовицької партії Ленін стосунку не мав, бо на той час полював на зайців у Шушенському. А термін “ленінізм” вперше запровадив усе-таки Мартов, а не однодумці по боротьбі, і вкладалося в нього критичне значення. Та й газеті “Правда” надав життя Броштейн-Троцький. Пройшла мимо Леніна і Лютнева революція 17-го...
А ще зовсім фейковий вигляд мають спогади про знамениту усмішку Ілліча і всепоглинаючу любов до дітей. Справа в тому, що він був повністю позбавленим почуття гумору, а спілкування з дітьми, на відміну від Крупської, просто цурався. Зате часто впадав у депресію і міг тижнями не працювати. Потім його опановувала бурхлива діяльність, про що Крупська зазначала як “Володя впадав у раж “.
Володимир Сіроштан
