У районному військовому комісаріаті днями пройшла церемонія проводів на строкову військову службу чергової партії юнаків, які невдовзі стануть солдатами. В заході взяли участь військовий комісар Петрівського району Олександр Братченко, благочинний району, протоієрей Дмитро Городецький, голова ради районної організації ветеранів України Олег Гіюк. Вони виступили з напутнім словом, побажавши майбутнім захисникам Вітчизни успішної служби і щасливого повернення додому.
-Ви повернетеся додому зовсім іншими людьми, – звернувся до новобранців О.Братченко. Адже навчитеся відпо-відальності, дисципліні, станете витривалими і мужніми. Ніхто з вас не потрапить до зони АТО, крім того, ніхто взагалі не буде служити на Лівобережній Україні. Ви, перш за все, прибудете до навчального центру, а після закінчення первинної військової підготовки будете направлені у військові частини. Переконаний, що ви не осоромите Петрівщину, будете служити гідно і чесно.
Цими днями, попри холодну та вітряну погоду, в житті нашого селища а саме - біля будинку №5, що по вулиці Літвінова в смт Петровому, відбулася визначна подія - урочисте відкриття прибудинкової території та дитячого ігрового майданчика. Ніщо так не тішить серце, як наші діти, особливо, коли вони здорові, щасливі, веселі і дарують нам свою радість. Сьогодні веселощів у нашої дітвори стало ще більше, адже завдяки компанії «Метінвест Холдинг» та соціальному проекту компанії «Місто нашими руками», а також спільній участі Петрівської селищної ради і громадської організації «Молода Петрівщина» в мікрорайоні «Сонячний» з’явився ще один дитячий ігровий майданчик.
На відкриття місця для активного відпочинку дітей завітали: голова Петрівської районної ради Тамара Сакара, директор з побуту та соціальних питань «Центрального гірничо-збагачувального комбінату» Віктор Артюх, менеджер з регіонального розвитку компанії «Метінвест Холдинг» Зоя Пожарська, Петрівський селищний голова Світлана Тилик, депутати Петрівської селищної ради та члени виконавчого комітету.
Відкрили урочистий захід почесні гості. У своїй промові вони зазначили: що протягом цього року в тісній співпраці з селищною радою мали можливість частково покращити благоустрій нашого селища та мають надію і плани й на майбутню співпрацю.
Якось так повелося у нашій країні, що люди поважного віку після виходу на пенсію начебто випадають із системи повноцінного суспільного життя. Тобто, на словах, про них час від часу таки згадують, першого жовтня з нагоди Міжнародного дня літніх людей навіть вітають зі святом (якщо, звичайно, це можна назвати святом), але цим, здебільшого, все й обмежується. Особливої турботи від держави, з огляду на рівень наших пенсій, ми не відчуваємо.
Проте в даному випадку хочемо розповісти про той приємний виняток, що ми маємо у нашому районі. Ми – це, передусім, слухачі-«студенти» так званого Університету третього віку, що діє при територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг). Нам, на щастя, скаржитися, що маємо недостатньо уваги від представників районної влади, не доводиться, адже скільки турботи і піклування про нас, про підходи до вирішення наших побутових проблем та організації нашого дозвілля, як це ми відчуваємо від голови ра-йонної державної адміністрації Сергія Завалія його заступника Тетяни Панети та голови районної ради Тамари Сакари, мабуть, не мають пенсіонери в жодному іншому районі. Цього року, скажімо, нам дали можливість справити «новосілля» в капітально і по-сучасному відремонтованій новій будівлі, де створені усі найсприятливіші умови для надання соціальних послуг, а головне – для того, щоб ми завжди могли зібратися разом, поспілкуватися з приводу будь-якої теми, які хвилюють сьогодні суспільство. Таким чином, ми не відчуваємо, що ми залишилися десь осторонь суспільних проблем і явищ, а навпаки - є одними з найактивніших їх учасників.
В один з останніх днів вересня у Кропивницькому в приміщенні обласного музично-драматичного театру імені Кропивницького пройшов Форум аграріїв Кіровоградщини. У ньому взяли участь голова Кіровоградської обласної ради Олександр Чорноіваненко, народний депутат України, голова ВО «Батьківщина» Юлія Тимошенко, народні депутати України Іван Кириленко та заступник голови комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Вадим Івченко, президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Іван Томич.
Відкрив захід І.Кириленко. Він нагадав, що свого часу на аграрну галузь зверталося набагато більше уваги, вона користувалася неабиякою підтримкою держави. Були списані борги аграріїв, введений єдиний фіксований податок на землю, у розпорядженні сільгосптоваровиробників залишався ПДВ, вони отримували дотації, за-проваджувалися заходи щодо здешевлення техніки, добрив тощо. Найкращими для аграрного бізнесу умови були до 2010 року. Потім розпочалися зворотні процеси. Сьогодні повністю скасовані пільги агра-ріям, фіксований податок, збільшується податковий тиск. А 1 січня наступного року закінчується термін мораторію на продаж землі, і як вітчизняні, так і зарубіжні корпорації вже готові роздерибанити найбільше багатство нашого народу.
Задля цього задіяні величезні ресурси - як фінансові, так і інформаційні. Практично всі ЗМІ належать олігархам, вони впродовж багатьох років пропагують ідею, що необ-хідно вводити ринок землі, бо без цього неможливо буде подолати економічну кризу, заручитися підтримкою міжнародних фінансових інституцій. Кажуть, що це збільшить інвестиційну привабливість української економіки і, зокрема, аграрного сектору.
-Я не заперечую, – говорить І.Кириленко, - але давайте розберемося в цьому питанні детальніше. Головні інвестори – банки. Та чи є у нас цивілізована банківська система? Чи довіряємо ми нашим банкам?
Детальніше: Аграрії захищають не тільки свої права, а майбутнє України
Відгук на статтю В.Кречетової «Пам’ятники – моральні символи нації», вміщену у «Трудовій славі» № 70, за 14 вересня 2016 р.
Починаючи читати статтю Вікторії Кречетової, сприймав хід її думок і погоджувався, що правильно було б встановити пам’ятник П.Калнишевському, і вірно підкреслено словами Яра Славутича. Але, як говориться, додали у бочку меду ложку дьогтю. Пані Кречетова згадала знову про Ле-ніна. Можливо, й різким для деяких людей був «Ленінопад» в нашій Україні, але цього й слід було очікувати, якщо у Львові ще 25 років тому демонтували пам’ятники пролетарських лідерів і вождиків та скинули тавро неприжитого в їхнім краї «совєцкого» громадянина, то на іншій території України цей процес відчасти розпочався з останніх подихів царювання Януковича.
Повертаючись до статті пані Кречетової, хочу сказати наступне: не бачив і не знаходив я в Німеччині та довколишніх державах пам’ятника лідеру НСРП Адольфу Гітлеру, хоча його внесок у розбудову Німеччини після поразки у Першій Світовій війні був досить вагомим. Нацизм, як породження зла, було викорінено.
За останніми оперативними даними Держпродспожив-служби в Харківській, Донецькій, Луганській, Миколаївській, Запорізькій та Житомирській областях в Україні зареєстровано 132 випадки отруєнь фальсифікованим небезпечним алкоголем, 55 з яких завершились летально. За висновками судмедекспертизи смерть настала від отруєння сурогатами алкоголю з вмістом метанолу.
Що таке метанол або метиловий спирт? Метанол – це отрута. Отруєння метиловим спиртом вважається для людини найнебезпечнішим із усіх можливих видів отруєнь хімічними речовинами. Метиловий спирт широко використовується в промисловості.
Вживання 30 мл метилового спирту може призвести до смерті людини. А в залежності від індивідуальних особливостей організму смертельною може бути і менша доза.
Держава на всіх рівнях повинна сприяти популяризації спорту, і не лише професійного. Адже здоров’я нації, здоров”я кожного українця - це основа щасливого та довгого життя.
Одним із пріоритетів роботи районної влади на сьогодні є пропаганда здорового способу життя, підтримка розвитку фізкультури і спорту, створення належних умов для занять спортом для кожного жителя району в будь-якому селі чи селищі. Вся ця робота підтримується і фінансово. Чи не вперше на цей напрямок роботи направлено значні бюджетні кошти.
На території району діє дитячо-юнацька спортивна школа «Олімп». Приємною є тенденція збільшення кількості вихованців школи у 2016- 2017 навчальному році, яка становить 340 учнів, що на 8% більше у порівнянні з минулим, або на 13% більше, ніж у 2014-2015 навчальному році.
(Спостереження з власного досвіду)
Більшість людей хотіли б займатися спортом, але спорт - справа регулярна, і не всі знаходять вільний час на це, безперечно, корисне заняття. Можливо, написане нижче додасть вам стимулу, щоб, нарешті, змусити себе почати.
1. Займаючись спортом, ви знайдете упевненість.
Невпевненість і спортсмен - речі несумісні. Люди, які регулярно займаються спортом, володіють не тільки красивою фігурою і здоровим тілом, а й виробляють у собі силу волі і характер переможця. І це не дивно, щодня вони тренують не тільки свої м’язи, вони перебувають у постійній боротьбі зі своєю лінню і слабкістю. Спортсмени не з чуток знають, що означає поставити мету і досягти її. Заняття спортом гарантовано підвищать вашу самооцінку.
2. Ви знайдете енергію та ентузіазм.
Рух - джерело енергії і сил. Можливо, це звучить неправдоподібно, але подивіться самі: люди активні не втрачають свого запалу, а навпаки діяльність підстьобує їх до ще більшого руху. Тому відмовки на кшталт зайнятості і втоми потрібно відкинути і зважитися зробити перший крок.
Найбільш соціально-активною частиною молодіжного середовища є волонтери, зокрема, як носії добрих справ і позитивної інформації. Тому в Петрівському районі у рамках учнівського самоврядування створено постійно діючі волонтерські загони.
Метою створення загонів є формування гуманного ставлення учнівської молоді до громадян похилого віку; встановлення постійного шефства над ветеранами Великої Вітчизняної війни, людьми похилого віку; допомога воїнам АТО; проведення благодійних акцій, а також формування таких людських якостей, як: доброта, любов до людей, вміння слухати, розуміння потреб самотньої людини, здатність до співчуття, терпіння, порядність, толерантність, відповідальність, комунікабельність, творчий підхід до роботи, обіз-наність в різних сферах життя та вміння розповідати.
На початку жовтня на базі Центру дитячої та юнацької творчості відбулося засідання Координаційної ради волонтерських загонів загальноосвітніх навчальних закладів нашого району. На чергу денну було винесено наступні питання:
Петрівська селищна рада оголошує конкурс на заміщення вакантних посад посадової особи органів місцевого самоврядування: головного спеціаліста відділу фінансово - господарського забезпечення Петрівської селищної ради.
У конкурсі на заміщення вакантної посади головного спеціаліста відділу фінансово - господарського забезпечення Петрівської селищної ради можуть брати особи, які відповідають слідуючим вимогам:
1.Освіта: вища відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста.
2. Стаж роботи за фахом не менше п’яти років.
3. Досконале володіння персональним комп’ютером.
4. Вільне володіння державною мовою.
Моїй мамі
Мамо моя, рідна матусю!
Скільки горя в житті ти знесла,
Скільки сліз тих, гірких і пекучих,
Тобі доля в дарунок дала!
Це була рання осінь. Трави
Ще високі й зелені були,
Ще горіли війни заграви,
Чорні «хмари» ще з заходу йшли.
День стояв тоді світлий-світлий!
Ніби сонце востаннє жило,
Ніби промені всього світу
Сонце в рідне село навело.
А як вечір настав, то хмари,
Чорні-чорні, як руки катів,
Затягли чисте синє небо,
Почорніли і хата, і хлів.
І село, наче все зажурилось,
І гілля опустили дерева,
І з-під стріх почорнілих дивились
Чорні вікна від чорного неба.
На подвір’ї стояло їх троє:
Мовчазний і зажурений батько,
Поруч мама тримала за руку
Білявеньке і миле дитятко.
Так стояли вони, притулившись,
І чекали проклятої смерті.
Так стояли вони, онімівши,
Так стояли вони, ніби мертві.
А дитятко маленьке тулилось,
Все тулилось до рідної мами
І шукало грудей воно теплих,
І водило по грудях губами.
Не знайшло вже грудей воно
теплих,
Не водило по грудях губами.
Біля неї в крові вже лежало
І трималось за сукню руками.
Тільки ти залишилась, матусю,
Тільки ти залишилась живою.
Мабуть, з горем і щастя ходило
В ніч страшну, в чорну ніч за тобою.
Хай же, мамо, тобі завжди сяє
Сонце щастя і радості сонце!
Хай же в кожного буде в оселі
Завжди біле і ясне віконце!
* * *
Тільки весною так пахнуть квіти,
Тільки весною радіють так діти.
Найбільше весною в душі весна.
Тепер вже назавжди ти не одна.
Ви - пара, ви - ніжність, ви - щастя
й кохання,
Ви - сонце, ви - небо, вогонь
і страждання,
Ви - витвір Господній
і ви - його діти.
Так дайте ж батькам за вас
порадіти.
Сльозинкою щастя
Хай мама всміхнеться,
Хай батькова гордість вдосталь
нап’ється.
Хай житом зеленим вам
стелить життя,
Хай доля дарує вам гарне дитя.
* * *
Життя – це сонечко встає,
Дитя вам руки подає,
Шепоче жито колосом важким
І пахне рідним і солодким дим.
Життя – це вранішня росинка,
Це на очах від радощів сльозинка,
Життя – ВОНО, але це - Мати,
Не змушуй її сумувати!
Життя – любов, любов до матері,
дитини,
До ближнього і просто до людини.
Любити, жити і радіти.
Тож будьте всі щасливі, наші діти.
* * *
Коли дитина народилась,
Іще така – зовсім маленька,
Вона вже тягне руки до матусі,
І впізнає її, серденько.
І впізнає, як воно бється,
Як мати плаче, як сміється,
Радіє рідному теплу,
Усмішці рідній і добру.
Життя проходить
В радості й печалі.
Хто ніч не бачить,
А хто бачить далі.
За всім буденним і злиденним,
За кожним кроком сьогоденним,
Ми бачим щастя, зірку в небі.
І жити хочеться, і треба.
* * *
Чому сьогодні, коли стільки літ,
Коли терпіти біль стає несила,
Ми згадуєм своїх батьків, сестер, братів,
І все життя, де доля нас носила?
Чому сьогодні, коли стільки літ,
Нам хочеться ще трішечки пожити,
Побачити щасливими дітей,
Й онуків на руках ще поносити?
Чому сьогодні, коли стільки літ,
Ми так цінуємо і вірність, і кохання,
Що з легкістю віддали би життя,
Аби Бог дав, щоб не було страждання?
Чому сьогодні, коли стільки літ,
Ми з щирістю звертаємось до Бога,
І молимо його прощення за гріхи,
Чолом поклони б’ючи до порога?
Чому сьогодні…
Весела бувальщина
Сталось це у нас в Петрово,
Ніде правди діти,
І було десь у «четвертім»,
Про це знають діти.
Як завжди воно ведеться,
Ми зустрілись з кумом,
Десь уранці, як Одарка
Вийшла з хати з шумом.
Йшла вона і бурмотіла:
«Ох же і ледащо.
Тільки й зна - горілку дудлить,
Щоб ти здох, пропащий…»
Та й пішла, а ми тихенько
Сіли у хатині
І забули, що на світі
Є і кури, й свині.
Хай би вони поздихали -
Так все надоїло!
Отож сіли ми в хатині
Та й почали діло.
Бах по чарці, бах по другій,
Гарненько так стало.
Ось і випили «літруху»
Але... Наче мало...
Що то в тебе за баняк?-
Кум під ніс бурмоче,
Мабуть, кум, так як і я,
Ще випити хоче.
- Та то ж бражка, - я кажу, -
Вона ще солодка.
Втім - як вип’єш багатенько,
Б’є у лоб, як водка.
Тільки випили по кружці,
Десь взялась Одарка,
І, звичайно, почалася
«Воєнная» сварка.
Як схопила моя відьма
Мій же молоток,
То загнала мене й кума
У самий куток.
Сама трішечки присіла,
Підняла спідницю,
Посадила, як годиться,
На баняк сідницю.
І зробила, як то кажуть,
Вона своє діло,
Щоби більше нам із кумом
Ніщо не кортіло.
Подивився я на кума,
А він ледь не плаче:
«Ну що будемо робити,
Дорогий козаче?»
- А що будемо робити?
Дай «опреділю».
Хай спочатку я твоєї
Та й тобі наллю.
Страшно стало, але що ж,
Ніхто не вмирав.
Бахнув кружку залюбки,
Веселіший став.
Кум питає: «Як воно,
Що там бракувало?»
Та нічого, - кажу я,
- Ніби більше стало.
Іван Бондар, пенсіонер Петрівського кар”єру ПрАТ «ЦГЗК».
(Трудовому коллективу редакции «Трудова слава» посвящаю)
Не имею высоких я званий:
Ведь не доктор я и не доцент
У меня другое призвание
Я – корреспондент.
С репортерским спешу блокнотом
В шумный город, глухое село.
Мне не чужды мирские заботы,
Мне не чужды добро и зло.
С другом сядем за чашечкой чая,
Поведем разговор деловой.
С бюрократом, ханжой, негодяем
В «рукопашный» вступаю я бой.
И нисколечко я не каюсь:
Что не доктор я, не доцент,
В повседневную жизнь окунаюсь
Я – корреспондент.
О другой судьбе не мечтаю,
Мне бы этой лет сто прожить.
И тебе мать-Отчизна родная
Словом ПРАВДЫ всегда служить.
Впродовж третього кварталу 2016 року працівниками Петрівського РС УДСНС України у Кіровоградській області в с. Володимирівка, с.Ганнівка, с. Іскрівка,смт. Петровому та в деяких інших населених пунктах району були проведені рейдові перевірки в лісових масивах з метою профілактики лісових пожеж, а також з мешканцями житлового сектора проводилися рейдові перевірки щодо дотримання громадянами правил пожежної безпеки під час користування пічним опаленням та електронагрівальними приладами З людьми проведено інструктажі, їм надано наочну агітацію.
Шановні жителі району!
З метою протипожежної пропаганди та висвітлення орга-нізаційних питань, що стосуються діяльності пожежно-рятувальної служби, 15 жовтня 2016 року, з 10 до 11.30 години, відбулась «пряма телефонна лінія» з начальником Петрівського РС У ДСНС у Кіровоградській області Володимиром Васильовичем Малютою.
За даний проміжок часу було прийнято 8 телефонних дзвінків, і навіть коли час уже вийшов, громадяни продовжували телефонувати та отримувати відповіді на запитання та консультації.
Головними питаннями дня були: вимоги до працевлаштування в підрозділи ДСНС, та чи потрібно платити за виїзд пожежної охорони.
Володимир Васильович наголосив на тому, що виїзд на пожежу та надзвичайну ситуацію пожежно-рятувуальної служби безкоштовний! А для того, щоб стати одним з рятувальників, потрібно бути добре фізично розвиненим, мати середню спеціальну освіту, а за більш детальною інформацією слід звернутись безпосередньо в пожежно-рятувальний підрозділ.
Затятим грибникам
В Україні зустрічається близько 80 видів неїстівних гри-бів. Приблизно 20 з них - особливо небезпечні для життя людей. В області щорічно реєструються випадки отруєння дикорослими грибами, в тому числі - зі смертельним результатом. Пік отруєнь грибами припадає, як правило, на липень-жовтень, тобто на період інтенсивної вегетації грибів у лісостеповій зоні. Тому, якщо ви затятий грибник, краще змінити хобі. В іншому випадку хоча б дотримуйтесь заходів безпеки. Пам’ятайте, самовпевненість може коштувати життя вам і вашим близьким, вашим дітям.
Андрій Бочаров, провідний інспектор Петрівського РС У ДСНС в області
