Жителі районного центру вже звикли, що у вихідні та святкові дні в селищі чути мелодії духової музики. А у день 25-річчя Незалежності України, окрім ранкових урочистостей, марші лунали і на вечорі відпочинку для людей старшого віку, який відбувся у сквері біля будівлі ветеранської ради. Цей захід проводився з ініціативи Петрівського селищного голови Світлани Тилик. На місце проведення вечора прибуло багато ветеранів праці, адже для їх послуг був наданий автотранспорт. Мелодії духового оркестра чергувалися з піснями про родину, батьківську хату, про дідусів та бабусь. На алеї була розміщена тематична виставка декоративно-прикладного мистецтва. Роботи умільців захоплено розглядали усі присутні, а в цей час на подвір’ї зазвучала пісня у виконані Миколи Гнатюка «Не сумуйте, старенькі, не плачте…». Затим ведуча представила гостей: голову Петрівської районної ради Тамару Сакару, заступника голови райдержадміністрації Тетяну Панету та Петрівського селищного голову Світлану Тилик.
Підтримка молоді та підростаючого покоління, розвиток фізичної культури і спорту в районі – одне з пріоритетних завдань, яке поставила перед собою районна влада. Адже заняття фізичною культурою і спортом об’єднують усі верстви населення, є джерелом успіху, здоров’я, гарного настрою та дружніх зв’язків.
Тож з нагоди 25-ї річниці Дня незалежності України, 20 серпня 2016 року в парку відпочинку Петрового відбулися спортивні змагання з волейболу, дартсу та перетягування каната. В змаганнях взяли участь представники колективів РЕМу (команда «РЕМ») , ОУЕГГ (команда «Газова дільниця»), освітянської молоді (команда «Освіта»), а також молоді смт. Петрового (команда «Молодь»).
До учасників від імені голови районної державної ад-міністрації Сергія Завалія та голови районної ради Тамари Сакари звернулася виконуюча обов’язки начальника відділу молоді і спорту райдержадміністрації Ірина Лугова, яка привітала їх з відкриттям змагань, побажала всім гарного настрою, задоволення від гри, і, звичайно ж, перемоги. Головним суддею змагань виступив голова ра-йонної організації ВФСТ «Колос» Сергій Жуган, який також доєднався до вітань.
Загалом команди змагалися в теплій, дружній атмосфері, де панував гарний настрій та позитив, та все ж вбудь-яких змаганнях є переможці. Тож, турнірна таблиця має такий вигляд:
Детальніше: Відбулися змагання з нагоди 25-ї річниці Дня незалежності України
Як відомо, перед початком кожного навчального року вже став традиційним об’їзд ЗНЗ та ДНЗ району з метою перевірки стану їх готовності до початку навчального процесу. Цього разу до складу оглядової комісії увійшли заступник голови РДА Тетяна Панета, заступник голови районної ради Антоніна Іванова та начальник відділу освіти Петрівської РДА Григорій Москалець. Відповідно до заходів щодо організації початку нового 2016/17 навчального року, впродовж червня-серпня поточного року особливу увагу було звернуто на зміцнення матеріально-технічної бази, підготовку енергетичного обладнання навчальних закладів до роботи в осінньо-зимовий період та виконання основних протипожежних заходів. За цей період було здійснено капітальний ремонт (заміну) віконних прорізів у приміщеннях Петрівського НВК, Новостародубського, Пет-рівського, Іскрівського, Луганського ЗНЗ І-ІІІ ступенів. А у Петрівському НВК, Володимирівській, Чечеліївській та Петрівській ЗШ І-ІІІ ступенів здійснено також поточний ремонт покрівлі.
СЬОГОДНІ В ШКОЛУ
До нас прийшла красива дата:
Ідуть до школи школярі.
Он першачків приводить мати,
І тато донечку привів.
У світ знання приходять діти
До самих кращих вчителів.
Терпляче будуть ті їх вчити,
Навчати щирих, добрих слів.
Колись ті виростуть у вчених,
Чи у простих, гарних людей,
Які батьки заклали гени,
Чи що взяли ті від сімей.
А зараз – біля школи діти,
Їх відрізняють лиш роки.
Усі святкові, в руках квіти,
Поряд схвильовані батьки.
А вчителі, немов на сцені,
У всіх зібрались на виду.
У своїй темі – кожен геній,
Роки діток в знання ведуть.
Хай вчителям всміхнеться доля,
Достойне видасться життя
А школярам зійдуться зорі,
Й щасливим стане їх буття.
Володимир Паладько.
23 серпня 2016 року працівниками Петрівського РВ КВІ УДПтС України в Кіровоградській області, за участі підоблікових осіб, проведено захід до Дня Державного Прапора України з метою вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів нашої держави. Підобліковим розповідалося про Державний Прапор, який є національним символом нашої держави.
З давніх-давен стяг був святинею, без нього військо не рушало в похід, не вступало в бій. Як відомо, за часів Ки-ївської Русі існували лише князівські стяги. Найбільш уживаними кольорами були червоний, білий та блакитний, рідко - жовтий. Використання жовтого та блакитного кольорів на прапорах України-Русі простежується від часів прийняття християнства. Першу спробу створити жовто-блакитний прапор з двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада, яка почала боротьбу за відродження української нації.
22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила Закон про Державний прапор Республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки.
Починаючи з 2004 року, згідно з Указом Президента України, 23 серпня відзначається як День Державного Прапора України.
З багатьох тлумачень щодо жовто-синього поєднання кольорів найбільш правдоподібним видається таке: синя та жовта барви в багатьох цивілізаціях символізують велич. У геральдиці блакитна барва означає чесність, вірність, бездоганність, а також пов’язана з небом, повітрям. Золото уособлює могутність, силу, багатство, шляхетність, справедливість, символізує сонце. Вибір українцями жовто-блакитних кольорів був вмотивований ще й тим, що символами країни є чисте небо (синій колір) та пшенична нива (жовтий колір).
Бажаю всім нам бути гідними пам’яті наших попередників, які працею, здоров’ям, а деколи і своїм життям створювали славу і велич Державного прапора країни! Зі святом вас, дорогі українці!
Григорій Лось, фахівець з питань соціальної роботи із суб’єктами пробації Петрівського РВ КВІ УДПтС України в Кіровоградській області
Компанія GfK Ukraine провела соціологічне дослідження громадської думки, згідно з результатами якого лідером народних уподобань на виборах до Верховної Ради ста-більно залишається ВО «Батьківщина». У президентському рейтингу вкотре перше місце посідає Юлія Тимошенко.
Отже, українців запитали, які партії вони б підтримали на парламентських виборах, якби такі відбувалися наступної неділі. З’ясувалося, що п’ятивідсотковий бар’єр подолали б вісім політичних сил. Серед громадян, які визначилися зі своїм вибором та візьмуть участь у голосуванні, симпатії розподілилися так.
На першому місці ВО «Батьківщина», яка отримала 20% голосів опитуваних. Далі йдуть: «Опозиційний блок» - 17%, «Радикальна партія Ляшка» - 14% , «Самопоміч» - 12%, Блок Петра Порошенка - 8%, «Громадянська позиція» - 8%, «Свобода» - 6%, «УКРОП» - 6%. Тим часом одну з найбільших фракцій у нинішній ВР - «Народний фронт» нині підтримують лише 1% виборців! Вагаються з відповіддю 20% респондентів. А 13% українців взагалі не підуть на вибори.
До речі, в середині червня Київський міжнародний інститут соціологічних досліджень (КМІС) проводив схоже опитування. Згідно з його результатами, до парламенту потрапили б шість політичних партій. Порівнюючи обидва рейтинги, можна зауважити, що найбільшого падіння зазнав БПП (з 13% до 8%).
Також респонденти розповіли, кого б хотіли бачити майбутнім президентом України (якби вибори відбувалися наступної неділі). Першість тримає лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко, яку підтримують 21% українців. Юрій Бойко та Олег Ляшко отримали по 15% голосів. Далі в списку: Петро Порошенко - 14%, Анатолій Гриценко - 12%, Андрій Садовий - 12%...
Соловецький в’язень – не Калнишевський, а Україна
Поема Яра Славутича «Соловецький в’язень» присвячена найбільш трагічній сторінці національної історії – зруйнуванню Запорізької Січі, яка більше трьох віків боронила Україну від ворогів, стримувала процеси покріпачення селян. Це сумна повість про мученицьку долю останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського, з ім’ям якого пов’язані утворення і назва нашого селища.
Хто ж він був, останній гетьман Запоріжжя, яка земля народила цю мужню людину , яким було його життя?
Після мирної постанови 1518 року, складеної між Московщиною і Польщею, почалося масове заселення Посулля вихідцями з Правобережної України. Так виникли слободи Волкова, Війтівці, Охмилова, Пустовійтівка. На ці поселення було багато претендентів, не раз їх палили московські ратні люди, потерпали вони й від поляків. Лиш після польсько – московської війни 1632 – 1634 р. р., коли була встановлена так звана «Питивильська мета» ця територія офіційно відійшла до Речі Посполитої. Тут на тривожному порубіжжі у слободі Пустовійтівці 1691 року народився Петро Калнишевський. Якою була сім’я батьків, яким було його дитинство, де він здобув освіту невідомо.
Правда, існує легенда про те, як Калнишевський опинився на Запоріжжі. Одного разу сільський пастушок побачив козацький загін і попросив взяти його на Січ. Козаки дали малому спробувати козацької люльки, він не відмовився. Тоді запропонували хлопцеві стати козацьким джурою (зброєносцем), на що той погодився. І подалися вони туди, де «Луг – Батько, а Січ - мати», і побрела череда в село вже без пастушка.
Детальніше: З нагоди 25-річчя Державної Незалежності України
«Інгулець-2» знову радує чудовою і потужною грою, а «Інгулець» продовжує «дарувати» очки
Тиждень, що минув, жодних нових тенденцій на футбольних аренах країни стосовно рівня успішності виступів обох наших команд не виявив: і знову «Інгулець-2» наробив паніки в лавах своїх суперників, цього разу в Запоріжжі, тоді як «Інгулець» знову не зміг реалізувати свій потужний потенціал, звівши унічию домашній матч з «Черкаським Дніпром».
Цього разу, до речі, обидва поєдинки – як у Петровому, на стадіоні «Інгулець», так і в Запоріжжі, на «Славутич-Арені» відбулися майже одночасно, з різницею лише у півгодини. Втім, переглянути поєдинок у Запоріжжі прихильники нашої команди однак не змогли б (якщо, звичайно, на цей момент не перебували у місті на Дніпрі), оскільки відео-трансляції, як це, зазвичай, буває, запоріжці не організували. Чому так? Говорять, що з міркувань комерційних, аби залучити якомога більше уболівальників на стадіон. Але ті 2300 уболівальників (саме скільки було зафіксовано у суддівському протоколі) навряд чи побачили те, на що сподівалися, адже їх улюбленці в рідних стінах були не просто подолані, а взагалі – розгромлені з нищівним рахунком 6:0. Як саме здобували свою чергову яскраву перемогу наші футболісти, ми, на жаль, можемо лише здогадуватися, однак, без сумніву, саме той поєдинок приніс би нам набагато більше втіхи і задоволення, ніж чергові «муки» нашої першої команди і чергові втрачені очки цього разу на рідному домашньому полі. Причому, мабуть, не було б надто прикро, аби суперник був «на голову» сильнішим, чи очки були б втрачені у видовищній запеклій боротьбі через фатальне невезіння, адже у футболі таке теж трапляється нерідко. Однак в Петровому ми знову не побачили організованої і злагодженої командної гри: епізоди нерідко не догравалися до кінця, наші гравці часом виглядали так, ніби вперше у цьому складі вийшли на поле, подекуди просто заважаючи один одному.
