«Інгулець-2» знову радує чудовою і потужною грою, а «Інгулець» продовжує «дарувати» очки

Тиждень, що минув, жодних нових тенденцій на футбольних аренах країни стосовно рівня успішності виступів обох наших команд не виявив: і знову «Інгулець-2» наробив паніки в лавах своїх суперників, цього разу в Запоріжжі, тоді як «Інгулець» знову не зміг реалізувати свій потужний потенціал, звівши унічию домашній матч з «Черкаським Дніпром».
Цього разу, до речі, обидва поєдинки – як у Петровому, на стадіоні «Інгулець», так і в Запоріжжі, на «Славутич-Арені» відбулися майже одночасно, з різницею лише у півгодини. Втім, переглянути поєдинок у Запоріжжі прихильники нашої команди однак не змогли б (якщо, звичайно, на цей момент не перебували у місті на Дніпрі), оскільки відео-трансляції, як це, зазвичай, буває, запоріжці не організували. Чому так? Говорять, що з міркувань комерційних, аби залучити якомога більше уболівальників на стадіон. Але ті 2300 уболівальників (саме скільки було зафіксовано у суддівському протоколі) навряд чи побачили те, на що сподівалися, адже їх улюбленці в рідних стінах були не просто подолані, а взагалі – розгромлені з нищівним рахунком 6:0. Як саме здобували свою чергову яскраву перемогу наші футболісти, ми, на жаль, можемо лише здогадуватися, однак, без сумніву, саме той поєдинок приніс би нам набагато більше втіхи і задоволення, ніж чергові «муки» нашої першої команди і чергові втрачені очки цього разу на рідному домашньому полі. Причому, мабуть, не було б надто прикро, аби суперник був «на голову» сильнішим, чи очки були б втрачені у видовищній запеклій боротьбі через фатальне невезіння, адже у футболі таке теж трапляється нерідко. Однак в Петровому ми знову не побачили організованої і злагодженої командної гри: епізоди нерідко не догравалися до кінця, наші гравці часом виглядали так, ніби вперше у цьому складі вийшли на поле, подекуди просто заважаючи один одному.

Хоча розпочиналося для нас усе начебто якнайсприятливіше: уже з перших хвилин гості були вимушені робити заміни, оскільки, не встигши належним чином навіть включитися в гру, зазнали травм спочатку фланговий півзахисник Юрій Бушман, а трохи згодом і нападник Олександр Ковпак. До того ж, уже на 8-й хвилині «Інгулець» повів у рахунку: за грубу гру проти Келвіна Нвамори у межах штрафного майданчика гості були покарані одинадцятиметровим ударом, який чітко реалізував Сергій Алексанов. Але знову ж таки – як і тиждень тому в Охтирці – замість того, аби дотиснути суперників, розвинувши свій успіх, наші гравці збилися на маловиразну позиційну гру, фактично віддавши суперникові центр поля, а відтак і контроль за м’ячем. Така тактика могла б бути прийнятною в разі організації стрімких і гострих контратак, але і з цим компонентом гри якось не склалося… А на 34-й хвилині футболісти «Черкаського Дніпра» зуміли зрівняти рахунок: після не надто й складної для захисту атакувальної комбінації гравець «Дніпра» Антон Крамар (якраз той, що вийшов на заміну замість Бушмана) не дуже сильно, але точно пробив у лівий нижній від голкіпера кут воріт. Відверто кажучи – удар не виглядав таким, що «не беруться», але Денис Бобров чомусь взагалі на нього не зреагував: чи то не помітив сам момент удару, чи спо-дівався, що м’яч пролетить повз ворота, однак м’яч навіть не залетів, а просто закотився у самий кут, до втіхи нечисленної групи черкаських ультрас, які гучними вигуками підтримали успіх своєї команди. Другий тайм характеру гри нашої команди не змінив, часом здавалося, що черкащани більше зацікавлені в тому, аби вирвати перемогу. Принаймні, вони більше ризикували, інколи навіть «провалюючи» власні зони, завдяки чому були ближчими до того, аби подвоїти рахунок, аніж наші гравці до того, аби переламати хід гри на власну користь. У другому таймі атакувальні потуги нашої команди увінчалися хіба що двома напівмоментами: спочатку флангову передачу замикав Келвін Нвамора, але голкіпер гостей зіграв надійно, а десь в середині тайму небезпечно вийшов сам на сам з голкіпером Сергій Алексанов, однак кут для взяття воріт був уже доволі гострим, і Сергій просто не влучив по воротах.
Отож гра так і завершилася з рахунком 1:1, а «Інгулець» «подарував» суперникам чергові два очки, зіпсувавши настрій своїм прихильникам. Хоча, переглядаючи коментарі в со-ціальних мережах уболівальників «Черкаського Дніпра», бачимо, що вони також невдоволені нічийним результатом, адже переконані, що їх улюбленці мали в цій грі перемагати. Очевидно, таке зверхнє ставлення до нашої команди зумовлене тією скромною позицією в турнірній таблиці, яку вона посідає сьогодні. Що ж, поки що такі настрої можна зрозу-міти. Однак, сподіваюся, що під кінець чемпіонату вони зміняться докорінно, і вже в домашньому матчі з «Інгульцем» черкащани будуть раді хоча б нічиїй. На такі думки наштовхує те, що в організації гри нашої команди вже цього тижня очікуються кардинальні зміни, передусім на тренерському містку. Хто стане головним тренером команди, очевидно, стане відомо на момент виходу цього номера з друку. Стосовно ж Хаврова – він, здається, досить непоганий фахівець, і в окремих поєдинках минулого року команда під його орудою показала кілька справді бойових, яскравих поєдинків (пригадаймо хоча б гру з ковалівським «Колосом»). Однак в поточному сезоні належної взаємодії тренера і гравців ми не спостерігаємо. Чому так? Можемо лише здогадуватися. Можливо, справді йому варто, змінити обстановку, колектив, умови роботи врешті-решт?
Не викоючено, що в іншій команді його зусилля увінчаються більшим успіхом, як це відбулося з Андрієм Кононенком – новим головним тренером «Інгульця-2» (Євген Прошенко, за обопільною домовленістю з президентом клубу Олександром Поворознюком, зосередиться на підготовці молодих футболістів). Отож дебютний матч для Кононенка в Запоріжжі і увінчався таким гучним тріумфом. Ос-кільки, як вже зазначалося, відеотрансляції, аби охарактеризувати перебіг поєдинку, не було, доведеться скористатися міні-репортажем запорізького спортивного журналіста і блогера Володимира Миленка. Ось що він написав:
- Сто слів про матч «Металург» - «Інгулець-2»
Навіть про 0:6 можна сказати коротко. Чи навіть треба…
Матч з «Рухом» - небо і земля. Каськов (лідер атак запоріжців, - ред..) якийсь важкий, не біг. Вся команда розвалилася на складові й тільки намагалася грати в колективну гру. Герой матчу – тренер «Інгульця-2». Відбити м’яч, який полетів на лаву запасних «напів-ударом скорпіона» - безцінно! Заслужені оплески.
Третій домашній матч з командою із першої четвірки чемпіонату. Мерсі ПФЛ за такий чудовий календар:)
Петрівчани – найсильніша команда з тих, що гостювали на «Славутич – Арені». «Рух» мають перемагати без особливих питань. А у нас головне питання – до оборони. І знову пригадується, під керівництвом якого тренера «Іллічівець» встановив антирекорд УПЛ, програвши «Динамо» 0:9. (йдеться про Іллю Близнюка, нинішнього наставника «Металурга», - ред.). Може, і соупадєніє… Дякую всім, хто прийшов. Це головна перемога.
Що ж, приємно, коли уболівальники суперників так високо оцінюють нашу команду. Хотілося б такі слова чути й про перший «Інгулець». Можливо, ця мрія невдовзі також стане реальністю?

Володимир Кіфенко.

Р.S. Уже коли цей номер був майже готовий до друку, ми отримали інформацію, що тренерський штаб «Інгульця» поки що очолив донедавна помічник Едуарда Хаврова Дмитро Колодін. Тимчасово з добавкою «в.о.». А чи перетвориться це «в.о.» в повноцінний контракт, чи пошуки керманича команди триватимуть і надалі – побачимо вже цієї п’ятниці, адже в наступному турі у Харкові саме цього дня ми зустрічатимемося з одним із лідерів цьогорічної першості – тамтешнім «Геліосом». Якщо дебют виявиться успішним – ми подамо більш детальну інформацію про нового наставника «Інгульця».

Чемпіонат першої ліги Турнiрне становище команд
на 27 серпня 2016 року

Чемпіонат другої ліги Турнiрне становище команд на 27 серпня 2016 року