Шановні земляки!
Чорнобиль…Біль нашої землі.
Минають роки після найстрашнішої у світовій історії техногенної катастрофи, але в серцях людей досі звучить відлуння тих трагічних подій.
У битву з радіаційною стихією вступили всі, хто відчував відповідальність за долю рідної землі, яку спіткало велике горе, за долю всієї планети. Різні люди – різні долі. Ми ніколи не забудемо про самопожертву героїв-ліквідаторів, які ціною власного життя та здоров’я, без вагань і роздумів, усвідомлюючи всю складність ситуації, ступили назустріч смертоносному лиху, щоб зберегти життя мільйонів людей.
Сьогодні ми низько вклоняємося жертовності тих, хто прийняв на себе перший удар ядерної стихії та пішов у безсмертя, залишивши біль і смуток у наших серцях.
З глибокою шаною схиляємо голови перед вами, шановні ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС, за ваш подвиг ціною власного здоров’я, за те, що ви стали на шляху сліпої ядерної стихії, захистивши не лише українську землю, а й усе людство від смертельної небезпеки.
Щиро бажаю вам миру, щастя і довгих років життя, благополуччя та добробуту. Нехай назавжди залишиться в минулому й ніколи не повториться жах чорнобильської катастрофи, а пам’ять про ті події навчить нас цінувати мир, спокій і процвітання.
З повагою Олександр Чорноіваненко, голова обласної ради
Катастрофа, яка сталася в ніч на 26 квітня 1986 року в далекому куточку українського Полісся, відразу ж вийшла за межі однієї країни, набула глобального характеру.
Смерч чорнобильської трагедії забрав життя, скалічив долі й відібрав здоров’я багатьох людей, залишивши після себе біль і порожнечу. Минають роки, але чорна віха Чорнобиля і сьогодні кидає свою тінь на долі мільйонів наших співвітчизників.
У цей день ми висловлюємо глибоку подяку всім героям-чорнобильцям, які зробили крок назустріч біді, показавши світові зразок безмірного героїзму і мужності. Наша щира пошана тим, хто щодня бореться зі страшними хворобами, викликаними катастрофою!
Схиляємо голови перед тими, чиє життя обірвав ядерний смерч Чорнобиля.
Від усього серця зичимо усім сімейного затишку, впевненості у завтрашньому дні та усього найкращого!
Сергій Завалій, голова районної державної адміністрації
Тамара Сакара, голова районної ради
Вже 32-й рік минає від тієї весняної ночі, коли відбулася страшна аварія на Чорнобильській атомній електростанції: «мирний атом» за лічені секунди здолав державні кордони, спричинивши національну трагедію, наслідки якої ми відчуваємо й досі. Чорнобильська трагедія опалила долі мільйонів громадян, породила велику кількість проблем, що з плином часу змінюються, трансформуються, але не зникають.
Шановні учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС! Прийміть мою сердечну вдячність за ваш самовідданий подвиг і патріотизм. Бажаємо вам та вашим родинам міцного здоров’я, щастя, оптимізму, миру, добробуту та благополуччя!
Світлана Тилик, Петрівський селищний голова
Один із знаменитих полководців якось сказав: «Армією командую я і сержанти». Цей вислів, дещо перефразувавши, можна застосувати і до системи державного управління: найвище керівництво –Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів розробляють стратегію розвитку і законодавчу базу, а органи місцевого самоврядування та виконавчої влади втілюють все це в життя. Не може бути справжньої демократії і порядку в державі, її належного розвитку без належного контролю і грамотного втілення в життя економічних і со-ціальних програм, рішень органів державної влади. Тож День місцевого самоврядування є одним із головних державних свят. Його відзначили на районному рівні минулої середи, 5 грудня.
У Кропивницькому відбулася Рада регіонального розвитку
На форум з’їхалося більше семи сотень представників із усіх районів області. Говорили про вже зроблене й визначалися з пріоритетами на найближчі три роки. Очільник Кіровоградщини Сергій Кузьменко нагадав посадовцям завдання Президента – дослухатися до громади.
– Ми з вами, друзі, повинні чути людей, – розпочав голова облдержадміністрації. – Це головний орієнтир керівників райдержадміністрацій, представників органів місцевого самоврядування. Тобто, громада, люди, які живуть у місті, селі чи селищі. Так робить Президент, таке завдання він ставить і нам.
За кілька останніх років, наголосив Сергій Кузьменко, на Кіровоградщині вдалося реалізувати чимало дієвих програм у рамках започаткованих реформ. Однією з найуспішніших вважає децентралізацію. Саме надання регіонам більшої фінансової самостійності дало можливість громадам вирішити чимало важливих питань.
Детальніше: Сергій Кузьменко: Завдання, яке нам ставить Президент, – орієнтуватися на громаду
Пpo це йдеться в офіційному повідомленні Кіpoвoгpaдськoго регіонального відділення Асоціації міст України (РВ АМУ).
Oстaтoчні pішення пpo ствopення ОТГ ухвaлили Петpівськa селищнa тa Вoдянськa сільськa paди. Нapaзі пaкет дoкументів вже пеpедaли дo Кіpoвoгpaдськoї ОДА, якa мaє усі пoвнoвaження звеpнутись дo ЦВК із клoпoтaнням пpo пpизнaчення пеpших вибopів нa теpитopії.
Клoпoтaння дo ЦВК буде нaдіслaнo пpoтягoм гpудня, a oт пеpші вибopи нa теpитopії Петpівськoї ОТГ, нaйімoвіpніше , будуть пpизнaчені нa весну 2019, - тaк пpoкoментувaлa пoдію Віктopія Нижник, кoнсультaнт з пpaвoвих питaнь oфісу pефopм Кіpoвoгpaдськoгo РВ АМУ, - oднoчaснo вapтo нaгaдaти, щo, відпoвіднo дo пеpспективнoгo плaну, нa теpитopії Петpівськoгo paйoну мaють утвopитись тpи oб’єднaні теpитopіaльні гpoмaди: Петpівськa селищнa ОТГ, Гaннівськa тa Нoвoстapoдубськa сільські ОТГ.
Детальніше: Пpoцес ствopення Петpівськoї OТГ добігає завершення
Колись Альберт Енштейн сказав: «Краще вірити, ніж не вірити, тому що з вірою все стає можливим». Віра - найпотужніший рушій для кожної людини, а особливо для дитини. Немає меж і кордонів для того, у кого вірять, а тим паче, для того, хто вірить у себе та свої сили.
Районний фестиваль для дітей з обмеженими функціональними можливостями «Повір у себе», який днями відбувся за підтримки голови районної державної адміністрації Сергія Завалія та голови районної ради Тамари Сакари, вже увосьме доводить, що суспільство не залишається осторонь дітей, які потребують трошки більше уваги, ніж інші.
Учасників та гостей свята радо приймала Петрівська загальноосвітня школа І ступеня. Перед початком свята можна було познайомитися з роботами, які представляли учасники фестивалю. Чесно кажучи, не завжди побачиш таку майстерність серед дітей, які не мають фізичних обмежень. Дивувало те, що роботи містили у собі незвичайні матеріали: пластмасу, фетр, гофрований папір, а також техніка виконання робіт.
День Збройних Сил України ми звикли вважати суто чоловічим святом. У цей день вітаємо і дякуємо тим, хто є службовцями Української армії, відзначаємо значну роль цих людей у підтримці Україною свого незалежного статусу. Але часто забуваємо, що у цій нелегкій справі існують також і жінки.
Минулого тижня у районній державній адміністрації відбулася церемонія чествування нашої юної спортсменки Дарії Семенко, яка має безпосередній стосунки до цього свята, адже Даша виступає сьогодні за команду Збройних Сил України в спортивних змаганнях з кульової стрільби.
У попередніх номерах ми вже повідомляли, що юна петрівчанка навесні 2018 року, на змаганнях у місті Вінниці, виконала норматив майстра спорту, а тепер на початку жовтня цього ж року, вже у статусі майстра спорту, колишня вихованка нашої спортивної школи стала чемпіонкою України, виборовши перше місце на Чемпіонаті України з кульової стрільби. Цей результат дав можливість вийти до фіналу, де сімнадцятирічною Дарією був встановлений новий рекорд України серед юніорів.
Безперечно, в тому, що під час зимового міжсезоння та вимушеної перерви в чемпіонаті України з футболу (в даному разі в Першій лізі, яка нам, зі зрозумілих причин, особливо цікава) футбольних новин стає значно менше, ніж зазвичай, немає нічого дивного. Бо й справді: про що особливо писати, якщо футболісти роз’їхалися по своїх домівках, де хтось із них, нарешті, отримав більше часу, аби побути разом із сином чи донькою, надолуживши, таким чином, втрачену раніше нагоду також узяти участь у їх вихованні, хтось із рідними, друзями чи знайомими подався на відпочинок до теплих країн, аби окунутися в ніжні води південних морів, а хтось навпаки – до засніженого Буковеля, аби насолодитися повною мірою катанням на гірських лижах чи взагалі приміряти на себе увесь спектр зимових розваг.
Трансферних новин зі стану нашого клубу також поки що небагато: про нові придбання інформації ще немає, натомість відомі прізвища трьох гравців, яких навесні ми вже не побачимо у футболках «Інгульця» - за обопільною згодою клуб розірвав контракт із захисником Артуром Новотрясовим, а також припинився термін дії оренди двох гравців, трансферні права яких належить «Дніпру-1» - Ярослава Гоменка та Каміля Хучбарова. Напевне, останній з названих залишить по собі в пам’яті уболівальників нашої команди найтепліші спогади, адже хоч через занадто ще молодий вік особливою стабільністю він і не відзначався, однак видав кілька по-справжньому яскравих матчів, у яких був одним з нйкращих на полі. Зокрема, мова йде про кубкові поєдинки з горностаївським «Миром» та з прем’єр- ліговим «Маріуполем».
УКРАЇНА
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
ГОЛОВИ ПЕТРІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ
Кіровоградської області
від 06 грудня 2018 року
№ 54 - р
смт Петрове
Про скликання тридцятої сесії
районної ради сьомого скликання
Відповідно до пункту 1 частини 6, частини 7 статті 55, частини 8 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 2.4 розділу ІІ, пункту 13.6 розділу ХІІІ Регламенту Петрівської районної ради сьомого скликання:
1. Скликати тридцяту сесію районної ради сьомого скликання 21 грудня 2018 року на 10.00 годину в сесійній залі районної ради за адресою: смт Петрове, вул. Святкова, 20.
2. На обговорення винести наступні питання:
Головне управління статистики у Кіровоградській області повідомляє, що середньомісячна номінальна заробітна плата, нарахована одному штатному працівнику Петрівського району, по підприємствах, установах, організаціях (юридичних особах та відокремлених підрозділах юридичних осіб із кількістю найманих працівників 10 і більше осіб) за ІІІ квартал 2018р., порівняно з відповідним періодом 2017р., зросла на 36% і становила 7736 грн, що в 2,1 рази вище рівня мінімальної заробітної плати (3723 грн).
Рівень заробітної плати по району перевищив середній показник по Кіровоградській області на 3,7%.
Головне управління статистики у Кіровоградській області
Сторінками історичної науки
Нещодавно прочитав книжку Володимира Білінського «Країна Моксель, або Московія». Вона присвячена певним сторінкам історії України, а також тієї держави, яку ми називаємо Росією. Тій історії, яку від нас приховували, яку впродовж століть переписували, яку у нас, українців, вкрали, як і древню назву нашої держави.
Книжка має кілька частин, які називаються «Великороси», «Звідки походить Москва та Московія», «Початок «збирання землі російської» та «Сучасні спадкоємці Золотої Орди». В цьому ґрунтовному творі з науковою точністю доводиться, що той народ, який звався московитами, а згодом – великоросами, росіянами, не має нічого спільного зі слов’янами, русичами, що твердження: “Киев – мать городов русских» не має жодних історичних підстав, є міфом, брехнею, яку вже впродовж кількох століть пропагують російські псевдо-вчені, а насправді звичайнісінькі фальсифікатори історії. Єдиними спадкоємцями Русі є ми, українці і держава Україна.
Гадаю, що багатьом читачам буде цікаво дізнатися про історію виникнення української нації, древньої слов’янської держави, яка звалася Руссю. Не Київською, а просто Руссю, бо Русь була одна, саме так вона звалася у період свого розквіту, саме так називали її і в Європі, і в Азії, і на Близькому Сході. Київську Русь, як і князівства на теренах сучасної Росії, які також стали називати Володимирською Руссю, Ростовсько-Суздальською Руссю тощо вигадали значно пізніше, задля того, щоб поєднати історію Московії з історією Русі, мати підстави присвоїти Московській державі давнє ім’я. Бо що ж то за імперія – без власної давньої історії? Втім, історія у Московії була – історія Золотої Орди, спадкоємицею якої вона і стала. Але царям, зокрема Петру І, хотілося долучитися до сім’ї європейських народів, тому, присвоївши Московському царству чужу історію, він присвоїв і назву чужої держави.
Усі ми знаємо, які зараз складні часи для нашої України, як писав Еріх Марія Ремарк: «У темні часи добре видно світлих людей».Саме таких Людей – волонтерів та учасників АТО у приміщенні волонтерської організації «Допоможемо воїнам Петрівщини» вітали з Міжнародним днем волонтера та Днем Збройних Сил.
Першими прийшли привітати наших Героїв і їхніх помічників зовсім маленькі мешканці Петрівщини – вихованці дитячого садочка «Рудана». З дитячих уст лунали щирі слова вдячності, а у голосі відчувалися любов і захоплення, адже у приміщенні зібралися люди з великим серцем і ті, хто гідний величезної поваги. Глибокі, проникливі вірші та пісні у дитячому виконанні гріли серця усім присутнім, хочеться щиро подякувати вихователям, котрі вчать бути вдячними нашим Героям, доносять до дітей усю значимість діяльності волонтерів, адже саме ставлення таких, ще зовсім маленьких петрівчан, і матиме величезне значення для нашого майбутнього.
Прийшла війна, але були ми не готові
До того, що загинуть саме наші люди.
За те, аби жили під мирним небом ми
І не пізнали всіх жахів війни.
На більш чисельнішого ворога вони
Ішли без всяких роздумів і планів.
Тримали хлопці прапор у руці,
Стискаючи його до болі.
Хоча солдати падали по черзі
Та все ішли вперед вони.
Бо вірили, що зможуть відстояти –
Все те, що в мирний час любили й берегли.
Євген Дементьєв, учень Петрівського НВО
За останні роки попит на оформлення закордонного паспорта неухильно росте
З початку 2018 року до підрозділів Управління Держаної міграційної служби в Кіровоградській області звернулось для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон понад 72 тисячі осіб. Так, минулого року кількість власників паспортних документів склала майже 60 тисяч жителів Кіровоградщини, а у 2016 році - більше 33 тисяч.
У два рази попит зріс минулого року за рахунок можливості подорожувати до країн Європейського Союзу без оформлення віз, і вже чимало українців скористалося цією можливістю.
Міграційна служба закликає подорожувати відпо-відально та нагадує основні правила перебування у країнах ЄС за умовами безвізового режиму:
Детальніше: Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській повідомляє
Так склалася доля, що ім’я Миколи Сергійовича Фурси – одного з тих наших славних земляків, які становлять плеяду видатних людей Петрівщини, - в сусідній, нині в недружній для нас Росії, більше відоме, аніж на батьківщині, в рідній Україні. Але ж хіба хтось колись у ті часи, коли молодий вчений робив свої перші кроки в науці, зокрема – у фармацевтичній, міг би собі уявити, що колишня велика держава не просто розпадеться на окремі частини, а й що деякі з цих частин – нині вже юридично самостійні незалежні держави – стануть непримиримими антагоністами, спільнотами з абсолютно відмінними критеріями і уявленнями про совість та моральність, партнерство та цивілізованість і навіть відверто ворожими одна одній країнами? Звісно, тоді таке не могло наснитися й у найжахливішому кошмарі. Зрештою, хтозна, чи не пришвидшили сумні вісті про війну між його батьківщиною і країною, де він сформувався як професіонал та відомий учений, передчасний відхід за межу життя і смерті? Адже для більшості представників саме цього покоління те, що відбувається у наші дні, є особливо болісним і трагічним. Отже, Микола Сергійович Фурса – доктор фармацевтичних наук, професор, до останніх днів свого життя працював завідуючим кафедрою фармакогнозії та ботаніки Ярославської державної медичної академії. Науковим спадком нашого земляка стали понад 600 публікацій на тему фармакології, у тому числі 7 монографій, 12 винаходів, 20 навчальних посібників та розробок, 6 збірок наукових праць під його редагуванням. Невипадково ж його ім’я увійшло до енциклопедії «Славетні вчені», виданої Російською академією природничих наук. Приємно також, що повернути пам’ять про ім’я свого відомого земляка уже нинішньому поколінню жителів Петрівщини взявся представник цього самого молодого покоління, уродженець Нового Стародуба, а нині вчитель історії Червонокостянтинівської ЗШ І-ІІІ ст.. Юрій Кулибаба. Саме його біографічне дослідження життєвого шляху М.С.Фурси й пропонуємо до уваги читачів районки.
З початком російської агресії проти України на порядок підвищився рівень патріотизму громадян України. Його ознаками стали синьо-жовті прапори не тільки над державними установами, офісами різноманітних підприємств, пофарбовані у синьо-жовті кольори паркани і мости, графіті на патріотичну тематику на будівлях тощо. Головною ознакою патріотичного підйому були черги біля військкоматів бажаючих стати на захист Батьківщини і такий феномен, як добровольчі батальйони, які першими вирушили на Схід, аби не дати заколотникам – зрадникам України знищити державу, перетворити її на колонію фашистської Росії. На допомогу добробатам і підрозділам Збройних Сил України, які відроджувалися після, фактично, їх цілковитого знищення бандою Януковича, прийшли волонтери. Волонтерський рух – це ще один феномен, на який не очікував російський фюрер, який розраховував на те, що українці будуть вітати ро-сійських «освободітєлєй» з квітами. Саме волонтери, разом з добровольцями та воїнами ЗСУ, врятували Україну, забезпечуючи їх всім необхідним – від одягу та продуктів харчування до техніки та військового обладнання.
З приводу смерті нашого дорогого чоловіка, батька, дідуся Миколи Петровича Мажари.
26. 07. 1936 - 8. 12. 2018 р.р. (на 83-му році життя)
Розпочав свою трудову діяльність Микола Петрович в колгоспі імені Петровського. Впродовж тривалого часу працював головою Богданівської сільської ради, а закінчив трудову діяльність на посаді начальника регіонального управління со-ціального захисту, віддавши цій роботі 22 роки. 8 грудня, на 83-му році життя, його серце зупинилося.
Печаль і смуток наш
Не вимовиш словами.
В серцях і в пам “яті –
Ти завжди будеш з нами.
Вічна тобі пам’ять і царство небесне!
Дружина, діти та онуки
