Нотатки з історії рідного краю

(Закінчення, поч. у №12)

Жителі села займалися сільським господарством, народжували, ростили та виховували дітей. В сім’і Лаштобів бабуся народила 25 дітей, з них 5 дочок та 20 синів, з яких до дорослого віку дожили лише 4 дочки та 8 синів, інші померли.

Крім сільського господарства, селяни займалися рибальством, чоботарством, шиттям, столярною, слюсарною, ковальською, ковальською та іншими справами. Палили люльки, могли при нагоді, випити чарку-другу та любили вирощувати коней. В господарстві головним у дворі був чоловік, його накази, вказівки та розпорядження всіма членами сім”ї виконувалися беззаперечно. Обідали всією родиною за великим столом. У кожного була своя ложка із груші. Всі їли з однієї великої миски, під час їжі старший в сім”ї вимагав не розмовляти та вести себе спокійно, але діти примудрялися розмішувати борщ до такого стану, що він вилітав з миски, за що дідусь своєю великою грушевою ложкою давав їм стусана по лобі.

Також в селах розводили голубів.

В селі була споруджена двоповерхова школа, крита цинком, підлога з кахлю, побудований вітряк, проживали сім’ї Івана Шульженка, Конона та Романа Маньків, Сидора Сугака, сім’я Лаштобів, Пироженки, Пиріжки, Саліфани. В церкву ходили жителі в село Корсунівку. Церква Покрови Пресвятої Богородиці була побудована на пожертвування прихожан у 1895 році з дерева, фундамент кам’яний (зберігся до теперішнього часу).

Дуже цікаву історію розповіла нам жителька міста Кривий Ріг Людмила Федорівна Солохова ( в дівоцтві - Лаштоба), батько якої, Федір Іванович Лаштоба , був депутатом Верховної Ради СРСР першого скликання, щодо села Савівки. Їхній рід походить з козаків, які заселяли вільну землю в Новій Січі. Оселилися Лаштоби в Савівці Олександрійського повіту Херсонської губернії В книзі В.І.Горшкевича «Клади и древности Херсонской губернии» (рік видання 1903, місто Херсон) згадується, що, за легендарними розповідями, в околиці села Шамівка сховані величезні скарби, накрадені «на польській стороні» запорожцем Савою Самодригою та його спадкоємцем Шамом, за іменем якого назване і саме село. Скарби ці нібито сховані в трьох льохах. Один із них, за цими розповідями, знаходиться напроти місця, де були двори Сави і Шама поблизу нинішньої хати селянина Івана Музирі; інші два – по одній притчі – поблизу Шамівки, біля могили Сави, на скелях, які нависли над Інгульцем, за іншою версією - біля підошов цих скель. Розшукуючи перший льох, Музиря копав в згаданому місці, знайшов зерна вівса, деревне вугілля та залізні петлі, напевне, від дверей. Інший шукач скарбів, Симон Шульженко, шукав підвали зі скарбами на місці саду Шама, але нічого не знайшов. Третій проник в склеп Сави, але і там, крім домовини зі скелетом, нічого не було. Всі ці розкопки велись, зазвичай, вночі, і такий страх охопив скарбошукачів, що один із них, Шульженко, зі страху помер, а інший зарікся лазити вночі по могилах. Один Музиря все ще мріє знайти заповідний льох. Виорав плугом із землі залізний ланцюг, настільки ще міцний, що він на нього прив’язав дворового пса. І ось цей ланцюг (собака із ним втік) не дає тепер спокою шамівцям: розумні голови додумалися, що витягнув Музиря тільки частину його, а весь ланцюг повинен бути довгим – до самих залізних дверей, які є входом в льох із запорозьким скарбом. Кинулися шукати в землі продовження ланцюга, але Музиря забув місце, на якому його знайшов. Ходить легенда і про скарб, закопаний нібито, в «Цариній могилі», поблизу Шамівки. Запевняють селяни, що всередині неї - порожнеча, що вночі горить в ній вогонь, виходить із могили якась біла фігура; косарі запевняють, що вони бачили, як із кургана показалася церква, що всередині неї чувся звук дзвону… Не перерахувати всіх цих казок! А насправді при розкопках одного із тутешніх курганів знайдено було 8 людських скелетів, які лежали попарно в чотирьох напрямках, у вигляді хреста, всередині між ними поміщався грубої роботи горщик.

Людмила Федорівна була пізньою дитиною в сім’ї, а отже була присутня на всіх сімейних зустрічах своєї великої родини та чула розповіді від родичів про те, що батько прадіда Федора носив його малого до груші, яка знаходилася посеред городу та до берега Інгульця, де лежали гранітні валуни, і говорив: «Як виростеш, то будеш тут шукати козацьке золото». Садиба Лаштобів знаходилась недалеко від могили Сави Самодриги. Одного разу, після дощу, рибалка, який рибалив з протилежного боку річки Інгулець, напроти городу Лаштобів, побачив, що з-під великого валуна щось блищить. Він відійшов у сторону, але блиск не припинився. Тоді він перейшов через брід і під валуном знайшов горщик з золотом. Ще багато цікавих історій розповідала нам Людмила Федорівна про життя та побут колишніх жителів села Савівка (Шамово).

З часом люди стали переселятися ближче до теперішнього центру Іскрівки, оскільки вся інфраструктура вже перемістилася в цьому напрямку. Багато жителів села виїхало до Кривого Рогу на роботу. На місці колишньої Савівки (Шамово) тепер знаходяться дачні будинки садового товариства «Козацьке» і лише самотній, але величний хрест серед ковилового степу нагадує про ті легендарні часи.

ДУМА ПРО ВОЛЮ
Ні, не вмерла Україна! Усміхнулась доля –
У козацькім славнім краї засіяла воля!
Довго - довго ми чекали цього дня, години…
Із колін нарешті встали, розігнули спини!
Не дзвеніли шаблі гострі, не гули гармати…
Слава Богу, дав нам розум одностайно стати!
Хай би завше з України вимітали чвари,
Хай би щезнули навіки кляті яничари!
Кожен сущий на Вкраїні буде братом нашим!
За здоров’я, за братерство наповнимо чаші!
Спом’яніми наші Січі, Маківку і Крути…
Вічну славу, наше горе… нам їх не забути!
Спом’яніми Жовті Води, Берестецьку битву…
Все і всих ми спом’янімо! Станьмо на молитву!
Тридцять третій, тридцять сьомий спом’янімо тихо…
Хай ніколи не вернеться чорне-чорне лихо!
Вавілонське впало царство зла, олжі, отрути…
Та пильнуйтесь - яничари можуть обманути!
Вже на нашій Україні бували обмани,
У тенета потрапляли мудрії гетьмани…
Повернімо правду рідну, честь, козацьку славу!
Відновімо, розбудуймо вільную Державу!

Олександр Швед.
Микола Платошин, Іскрівський сільський голова
Тетяна Платошина, завідуюча Іскрівською сільською бібліотекою