На Чорнобиль журавлі летіли,
Та й не знали, що життя вже там нема.
Вони смерть свою в Чорнобилі зустріли,
Журавлі шукали щастя, та дарма.
Вони тихо склали свої крила,
Та й лягли спочить в високі бур’яни,
На гніздечках журавлих лишили,
Сподівались повернутися вони.
Пам’ятайте, люди, ті хвилини,
Ту трагедію чорнобильську повік.
Плачуть люди, плаче Україна.
Це вписалося в історію навік!

Без сумніву назавжди збережеться в пам’яті той далекий і трагічний 1986 рік. Стояла чудова українська весна. Невелике містечко Прип’ять, де розташована Чорнобильська АЕС, купалося в буйній зелені, цвіті вишень і яблук. Ніч 26 квітня, 1 година, 26 хвилин, 40 секунд – стався страшний вибух, наслідки якого і сьогодні дають про себе знати.

Минув вже 31 рік з тієї пам’ятної квітневої ночі, коли сталася аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Ця трагедія не могла пройти повз душу кожної людини. Скільки б не минуло часу, які б епохальні події не відбулися в майбутньому, земля і людська пам’ять завжди зберігатимуть невигойні зарубки атомного болю і вогню.

До 31 роковин трагедії на Чорнобильській АЕС у Володимирівській сільській бібліотеці пройшов урок пам’яті «Чорний лелека Чорнобиля». На цей захід були запрошені учні 8 – 9 класів місцевої школи разом з педагогом – організатором Світланою Шкуратько, та учасники ліквідації наслідків аварії Василь Тузніченко та Віктор Сікун.

Учні познайомилися з біографіями земляків – ліквідаторів, поспілкувалися з ними, дізнавшись про те, як проходили роботи в чорнобильській зоні.

Багато уроків дав нам Чорнобиль: урок людської недбалості і безвідповідальності, урок милосердя та професійної майстерності, урок чесності, героїзму і відваги.

Хвилиною мовчання вшанували учасники заходу тих, хто першим ступив у вируюче полум’я, у смертельну радіацію. Тож нехай пам’ять про загиблих буде вічною. Вічна слава і вічна шана вам, рятівники наші, низький уклін вам від врятованого народу!

Світлана Гонта, завідуюча Володимирівською сільською бібліотекою.