У Володимирівці вперше пройшов поетичний конкурс учнівської молоді «Поетична Петрівщина 2017»
Поезія – це музика, хвилююча душу, що наповнює її безмежною любов’ю до людини, природи, Батьківщини. Сама мова поезії налаштовує на глибоке розуміння і внутрішнє осмислення того, що відбувається навколо, поезія проникає у найпотаємніші куточки душі людини.
Поезія... Скільки загадкового у цьому слові… Скільки натхнення, емоцій, почуттів.
У нашому світі кожна людина обирає свою долю сама; натхненна Божою іскрою, у певний момент робить визначальний крок. Той, хто обрав у житті шлях поета, отримав нелегкий і тернистий маршрут. Не відразу й не завжди митця уславлюють вінком визнання, але завдяки терпінню, Божому дару та світочу в душі, яскравіє сонце над поетом.
Як відомо, тендітні музи найчас-тіше спускаються до світлокрилої юні саме навесні.
Схопила у полон вкраїнську землю весна. Багата буйноцвіттям, щедра щасливим співом журавля. Обійняла смарагдом ще тендітних крон, мереживом ранкового серпанку. Заворожила глибочінню дзеркальних плес, шатром безмежної тканини неба. Тому не дивно, що саме у цю пору, коли народжується новий світ, хочеться дістати крила і гайнути ввись, заспівавши на повні груди юнацьку пісню. Саме цієї пори серце прагне слова, а душа – творчості, горіння!
Справедливо, що саме цієї пори талановитий Петрівський край розквітає зорецвітом творчої молоді, яку сьогодні об’єднав І конкурс юних поетів «Поетична Петрівщина-2017».
Чудового весняного дня, 15 березня, у багатій своїми досягненнями і традиціями Володимирівській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів зібралися яскраві зорі юного таланту, промені весняного сонця, дивоцвіт авторської поезії!
За ініціативи голови Жовтоводської міської поетичної студії «Горицвіт» та за підтримки Всеукраїнського лицарського ордену православних козаків ім. І. Сірка з метою виховання любові до поетичного слова, української культури, рідного краю, усвідомлення своєї приналежності до України 2017 року започатковано конкурс поетичної творчості «Поетична Петрівщина» з участю школярів Володимирівської ЗШ І-ІІІ ступенів. Ми маємо надію, що цей конкурс стане традиційним і до нього долучаться й інші школи району.
Перші поетичні спроби конкурсантів збагатили духовно не лише самих авторів, але й слухачів, принесли насолоду, надавали впевненості в духовних шуканнях.
Із різних куточків щедрої Володимиріки злетілись до шкільної актової зали найрізноманітніші думки, мотиви, строфи, порівняння – вірші, майстерність яких оцінювало почесне журі у складі: директора школи – М.І.Міщенко, вчителя - філолога - О.В. Іванової, доброго друга нашої школи, підполковника козацтва, поета – О.Г. Бережного (голова журі).
У кожного з нас є власна Неопалима Купина, що жевріє у самому серці, і, мовби чарівний камертон, відзивається на ті мелодії поезія. І дзвенить у ній кришталева казка водограю, мрія червоної рути, пломінь кленового листя, натхнення юної весни… Поетичний конкурс відкрив учень 2 класу – Антон Коваленков своїм яскравим віршиком «Сонечком»
Сонечко
Сонце. Сонечко надворі.
Розлилось рікою, морем.
Я біжу, біжу з кімнати
Ясне сонечко стрічати.
Ось воно мене цілує
І метеликом милує.
Сонце. Сонечко яскраве
Пробіжиться десь по травах
І загляне до нас в клас,
Щоб зігріти усіх нас.
Антон Коваленков (2 клас)
Найніжніші почуття спліталися із весняною римою в творах інших наших поетів-початківців.
Виступ соловейка
Соловейко виступає,
Гостей співом розважає.
Від захоплення три свинки
Змахують з очей сльозинки.
Анастасія Турунюк (3 клас)
Повзик
У дуплі хатинку має,
Пташенят він доглядає.
Ось він поміж гілок
Учить своїх діток.
Цвірінька, стрибає, шука він жука.
Швидко скрізь цей птах літає
І усюди він встигає.
Вікторія Міхіда (3 клас)
Вишиванка
Мама вишила мені
Квітами сорочечку.
Квіти гарні, запашні
А в ниточці – сонечко.
Вишиваночку візьму
Швидко одягнуся.
Підійду і обніму
Я свою матусю.
Анастасія Маніло (4 клас)
У кожного митця оригінальна поетична майстерня, а вони – лише початківці у великому і прекрасному світі лірики, що намагалися словом відобразити рідну природу, і мамину ласку, і чужу біду. Поетична творчість молодої людини цікава тим, що у ній по-новому звучать давно відомі мотиви дружби, любові, родини, сенсу буття, бачення історичного розвитку власного народу. Вони набувають неповторної чарівності, магнетизму, примушують по-іншому подивитися на старі речі, замислитися….
Ненька Україна
Люба ненько – Україно,
Ти для нас одна єдина.
Твої гори і ліси,
Твої пісні і голоси.
В таку пору сильною будь,
Нелегкий у тебе путь.
Треба міцно нам триматись,
Щоб всі біди подолати.
Щоб з нас ворог не знущався,
Щоб наш рід завжди тримався.
У нас є багато друзів,
Вони є по всій окрузі.
Люба ненько, не журись,
Заспівай і посміхнись.
Україно, мила, щира,
Бажаю тобі щастя й миру!
Діана Ткач (7 клас)
* * *
«Любіть Україну!» - Симоненко казав,
«Заповіт» Шевченко написав.
Наказав нам воювати,
Волю й правду здобувати,
Жити мирно на Вкраїні,
Не зробить з неї руїну.
Ми боролися за волю,
За людськую вільну долю.
Побороли все ж кріпацтво,
Вже ніхто не візьме в рабство!
Ось країна процвітає,
Кожен вже про себе дбає.
І не гне на пана спину,
А працює для родини.
Так жили ми, поживали
Горя і біди не знали.
Тут (бач) хочуть нас зламати,
Видали всім автомати,
Йдуть солдати воювати,
Вдома плаче тихо мати,
Батько посивів давно,
Сина виглядаючи, дивиться в вікно.
Він прийде, обійме неньку
Та прошепче їй тихенько:
«Я вернувся, чуєш, мамо,
Бачив там смертей чимало,
Але вдома зараз я.
Бо знав: жде мене сім’я …»
Син живе, вже внуків має,
Про господу пильно дбає.
Якось дивиться новини,
Ну а там сумні картини:
В Києві Євромайдан,
Люди, «Беркут», як таран,
Крики, бійня, сльози, шини,
Тут дорога, там машини..
Потім постріли лунають,
Далі «Сотню» поминають…
Дід згадав, як воював,
Перемогу здобував…
І за що його товариш
В бою голову поклав…
Бо боролись за Вкраїну
Вільну, любу і єдину.
Їм усім це удалося
Та ось горе завелося.
Знов країна потерпає.
Куди йти? Ніхто не знає.
А поки народ стріляє
Наший «братик» не дрімає.
Бачить: Україна занепала…
Треба ж (думає), щоб вона моєю стала!
Й посилає на Донбас
Своє військо проти нас.
Вірить, що не зможем побороти.
Ми ж майстри цієї роботи.
Знову йдемо воювати,
Знову плаче сива мати…
Син пішов на схід країни
Воювати на руїнах.
Там, де ГРАД, як звична річ,
Де не спиш вже котру ніч,
Де одне лиш слово «мати»
Змушує всіх воювати…
Воїни уже про все це знають,
Адже недарма їх «кіборгами» називають.
Бачать: побратими падають додолу
Все чекають, коли скажуть:
«Закінчилося! Додому».
До сім’ї, дітей, батьків,
До стареньких сивих матерів».
Та поки це лише мрії,
Що в повітрі тихо тліють.
Але кожен добре знає:
Ніхто Вкраїну не зламає!
Бо допоки воїни живуть,
Доти в Україні лише світла путь!
Оксана Дарчук (9 клас)
Слово – невмируще у віках. Воно проникає у душі, пускає глибинне коріння і віками посилає життєдайні соки до талановитої юні, яка примножує духовне багатство свого народу.
Довго працювало поважне журі при підведенні підсумків конкурсу юних поетів «Поетична Петрівщина, 2017». У результаті учасники конкурсу були відзначенні у номінаціях:
- «Поетичне відкриття» - Антон Коваленков;
- «За пам’ять, що у віршах ожила» - Анастасія Маніло;
- «За творче натхнення» - Тетяна Шеляг;
- «Поетична зірочка» - Анастасія Турунюк;
- «Поетичний ексклюзив» - Сергій Євреш;
- Поетична родзинка» - Вікторія Міхіда;
- «Лірик року» - Єлизавета Войтко;
- «Майстер слова» - Юлія Маркевічус;
- «Майбутній Шевченко» - Діана Ткач;
- «Поетична перлина Петрівщини» - Оксана Дарчук.
У заключному слові О.Бережний запросив усіх учасників конкурсу взяти участь в Жовтоводському міському літературному конкурсі «Молодий Горицвіт, 2017».
Хочу побажати юним талантам відрити свій талант на повну, щоб він забуяв яскравим суцвіттям на світанковому видноколі нашої країни, щоб кожен відчув себе частинкою великої і дружньої родини українського талановитого народу. Маю надію, що наступного року до нашого конкурсу приєднаються поетична юнь з інших шкіл Петрівщини, а ми як організатори конкурсу спробуємо знайти меценатів для створення призового фонду для фіналістів.
Єднаймося, друзі! Хай чиста іскрина
Запалить любов’ю гарячі серця,
Й піснями наповниться вся Україна
Від щастя, якому не буде кінця!
Неля Дудник, вчитель Володимирівської ЗШ І-ІІІ ст.
На знімках: журі конкурсу за роботою; на сцені з власним твором Юлія Маркевічус; дипломом за участь у конкурсі нагороджується наймолодший учасник Антон Коваленков; спільне фото конкурсантів з членами журі на згадку.
