Спортивні новини
Кінець минулого тижня був позначений для уболівальників Петрівщини знаковою подією: нарешті після тривалого зимового міжсезоння поновився чемпіонат України з футболу як у Першій, так і в Другій лігах. Як ми уже зазначали, календар нас звів у цьому першому весняному турі (а фактично – вже у 21 турі чемпіонату) з двома миколаївськими командами. Причому, якщо наша друга команда в якості господаря приймала на стадіоні НТБ у Володимирівці футболістів «Суднобудівника», то перший «Інгулець» у Миколаєві демонстрував свої можливості після серйозного кадрового оновлення з лідером миколаївського футболу МФК «Миколаїв». Як відомо вже, обидва цих протистояння принесли успіх господарям. Причому, якщо рахувати за кількістю забитих м’ячів, то перевага на боці наших земляків, адже при програші 0:1 у Миколаєві, ми маємо солідну перевагу 3:0 у Володимирівці. І все ж чомусь відчуття певного розчарування після звітного туру не покидає. Можливо, тому, що після кардинальної зміни складу в першій команді ми так само чекали від неї кардинальної зміни характеру гри. Принаймні до такого очікування спонукали ще й переконливі виступи нашої першої команди в товариських спарингах напередодні офіційної частини чемпіонату. Але виступ у Миколаєві показав, що ці наші очікування були дещо передчасними. Так, суто візуально «Інгулець» виглядав, як мінімум, не слабшим за «Миколаїв». Та й гострих моментів біля воріт господарів наші гравці створили більше… І все ж гра, говоритимемо відверто, виявилася не надто видовищною і такою, що поки що не дозволяє нам з упевненим оптимізмом дивитися в майбутнє команди. Як говорять в таких випадках - типовий весняний футбол: блідий і невиразний. І все ж – не втрачатимемо оптимізму. Очевидно, до певної міри, деяка сумбурність і незлагодженість дій «Інгульця» пояснюються недостатньою ще зіграністю, відсутністю відчуття, як мовиться «ліктя одне одного», адже в такому складі у офіційному матчі наші футболісти виступили вперше. Безумовно, певні суперечливі відчуття викликав і гол, забитий у наші ворота. Суперечливі в плані того, що автором його став недавній ще гравець «Інгульця» - один з улюбленців петрівської публіки, який ніколи не відмовляв юним прихильникам гри мільйонів на прохання сфотографуватися разом з ним по за-кінченні матчу Сергій Алексанов. Тож, з одного боку, ми можемо порадіти, що спортивна кар’єра Сергія успішно продовжується і, очевидно, він ще матиме немало успіхів у своїй футбольній біографії. А з іншого… Чому б цій кар’єрі було не продовжувалися й далі у футболці «Інгульця»? Адже, здається, він не «випадав» особливо з малюнку гри нашої команди? Хоча, звичайно, це лише моя суб’єктивна оцінка, адже жодною мірою ставити під сумнів фаховий рівень тренерського складу «Інгульця» з їх баченням своєї «команди мрії» я не наважуся. Що ще можна сказати з приводу гри в Миколаєві? Ну, мабуть, те, що гол, забитий у наші ворота не виглядає особливо логічним. Як зазначив у післяматчевому інтерв’ю Сергій Лавриненко, м’яч було пропущено через позиційну помилку молодого захисника. Очевидно, мав на увазі Владислава Клименка, який міг би щільніше зіграти з Алексановим. Але, переглядаючи кілька разів повтор того епізоду (зараз і увесь матч, і сам забитий гол є у вільному доступі в Інтернеті), можемо зробити висновок, що не меншою мірою пропущений м’яч можна віднести і на рахунок помилки голкіпера Ганєва. Адже після навісного флангового прострілу зі штрафного удару в напрямку воріт «Інгульця», м’яч спочатку вдарився об землю у воротарському майданчику – буквально в кількох десятках сантиметрів перед гол-кіпером, і лише потім відскочив до Алексанова. Відтак, аби замість того, щоб у запізнілому вже відчайдушному кидку спробувати врятувати програний епізод, Ганєв секундою раніше просто зробив крок вперед, підставивши руки, - він легко прийняв би м’яч у свої долоні і жодної гостроти б не виникло. Та все ж, не будемо надто суворими до дій воротаря, адже будучи нещодавно одним із дублерів основного голкіпера кропивницької «Зірки Євгена Паста, Геннадій, вочевидь, мав недостатньо ігрової практики. Тож, сподіваємося, що вже невдовзі матимемо можливість захоплюватися його спортивним талантом і воротарською майстерністю. Хоча, з іншого боку, часу на те, щоб набути своєї оптимальної спортивної форми і впоратися з хвилюванням у нього небагато, а значить успішність його виступів у нашій команді залежить лише від його працездатності, самовіддачі і психологічного налаштування на гру.
І ще один висновок по звітній грі: здається, на полі гравцям «Інгульця» задля успішного виступу в гостях не вистачило такого гравця, як Євген Немтінов (через перебір жовтих карток ще під час виступів за «Буковину» Євген змушений був пропустити цей матч). Чому виникло таке відчуття? А тому, що пропустивши через дискваліфікацію гру в першій команді, Немтінов став одним із яскравих архітекторів перемоги нашого другого «Інгульця» з «Суднобудівником». Принаймні саме він розпочав атаку, якою було відкрито рахунок у грі, переадресувавши м’яч на хід Віталію Колеснікову, після чого у швидкій контратаці, відтягнувши на себе двох захисників, Віталій віддав зручний пас на Валерія Коверника, удар якого був невідпорним. Другий м’яч був забитий після сольного проходу Немтінова і скидки на фланг, де уже Коверник асистувавКолесникову, віддавши останньому націлену передачу, яку той успішно замкнув – 2:0. І завершив розгром миколаївців уже сам Немтінов, реалізувавши пенальті після того, як його ж було збито в штрафному майданчику недозволеним прийомом. Сталося це на 63-й хвилині гри, після чого, як виявилося, й було встановлено остаточний результат. 3:0.
Уже наступні поєдинки в іграх двадцять другого туру наші команди проведуть найближчої суботи. Звертаємо увагу, що домашній поєдинок «Інгульця» з охтирським «Нафтовиком-Укрнафта» проводитиметься в сусідньому Олександрійському районі – в с. Головківка на стадіоні «Голов-ківський». А «Інгулець-2» поїде на Одещину, де зустрінеться з добре знайомим петрівським уболівальникам досить потужним ФК «Балкани».
Володимир Кіфенко.
На знімку: гол у ворота «Інгульця» забиває наш недавній одноклубник Сергій Алексанов.
