Цими днями громадськість Петрівщини зазнала ще однієї тяжкої втрати: на 96-му році пішов з життя активний член організації ветеранів України, учасник бо-йових дій у Великій Вітчизняній війні, інвалід війни ІІ групи, Басараб Іван Васильович.

Народився Іван Васильович 13 червня 1921 року в Чечеліївці.

Після визволення рідного села від окупації в жовтні 1943 року був призваний до лав Радянської Армії та направлений для проходження служби в 523-й стрілецький полк.

10 лютого 1944 року в боях за визволення села Пічугини, що на Дніпропетровщині, зазнав тяжкого поранення і після тривалого лікування, в липні 1944 року, був комісований зі статусом інваліда війни 2 групи.

Трудову діяльність Іван Васильович розпочав невдовзі після війни на посаді молодшого робітника Ленінської геологорозвідувальної партії тресту «Кривбасгеологія». Згодом був переведений на посаду старшого бурового робітника Кіровської експедиції тресту «Кривбасгеологія», де й пропрацював до кінця 50-х років. З травня 1959-го року по листопад 1964-го був завгоспом Ганнівської лікарні. Останнім же місцем роботи ветерана-фронтовика стало виробниче об’єднання «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», де він пропрацював на посаді слюсаря аж до виходу на пенсію.

В лютому 1981 року Іван Васильович пішов на заслужений відпочинок, але сидіти без діла не міг, тож став активним членом первинної організації ветеранів України Ганнівської сільської ради.

Дуже любив зустрічатись і спілкуватися з молоддю.

Іван Васильович як енергійна, привітна, чуйна людина користувався заслуженим авторитетом та повагою серед мешканців територіальної громади.

Батьківщина високо оцінила заслуги Івана Васильовича. За мужність та героїзм, виявлені в роки Великої Вітчизняної війни, він був нагороджений: орденом Вітчизняної війни І ступеня, орденом „За мужність”, медаллю Жукова, медалями „Захиснику Вітчизни”. „Ветеран праці” та багатьма іншими нагородами.

Неодноразово відзначався грамотами та подяками районного та обласного рівнів.

Весь час по життю Івана Васильовича супроводжувала дружина Марія Миколаївна, на жаль, уже покійна, яка завжди була самим надійним його тилом. Разом вони виховали трьох дітей — Валентину, Лідію та Миколу, які подарували їм чотирьох онуків та шістьох правнучків.

Невблаганна хвороба зробила свою чорну справу: 11 січня 2017 року перестало битися серце цієї мужньої людини.

Районна організація ветеранів України.

Керівництво районної державної адміністрації, районної ради та члени ра-йонної організації ветеранів України глибоко сумують з приводу смерті БАСАРАБА ІВАНА ВАСИЛЬОВИЧА і висловлюють щире співчуття близьким, рідним та друзям покійного.

Світла пам’ять про Івана Васильовича назавжди збережеться в серцях всіх, хто його знав.