Голод, сльози і могили…
І перед ними ми в боргу завжди,
За тих, що крихти хліба не доїли
І не допили чистої води.

Земля, як цвіт,
Земля, як страх,
Земля, як морг –
Голодомор, голодомор, голодомор…
Історичні джерела свідчать, що в Україні до більшовицького жовтневого перевороту 1917-го року ніколи не було голоду. Навіть після закріпачення українських селян московським царизмом бували періоди, коли вони жили вкрай бідно і тяжко, але ніколи люди в Україні не помирали від голоду. За часи ж комуністичної влади нашою землею прокотилося три голодомори, найстрашніший – штучно створений більшовиками 1932-1933 років, коли загинули мільйони людей, збожеволілі матері вбивали власних дітей, аби нагодувати хоча б когось з сім’ї.

Цей голодомор тривав майже два роки, впродовж яких, за різними оцінками, померло від 5 до 7 мільйонів чоловік (а дехто з дослідників твердить, що близько 10 мільйонів). Це був геноцид українського народу, застосований Сталіним, який з його допомогою намагався упокорити українців, зламати їхній спротив антинародному режиму.

Голодомор мав ще один, надзвичайно важливий і трагічний наслідок: з його допомогою було значною мірою пошкоджено генетичну пам’ять нації, зв’язок поколінь. Адже саме селянство є носієм національного генетичного коду, національної самосвідомості, а голодомор був спрямований саме проти нього. Помирали ж, в першу чергу, люди похилого віку, а вижити вдалося молодим, міцнішим, які, до того ж, часто рятувалися від голодної смерті в містах, до можна було влаштуватися на промислові підприємства і, таким чином, вижити. Ці люди, як правило, втрачали зв’язок з малою батьківщиною, піддавалися русифікації і манкуртизації. Наслідки цієї цілеспрямованої антиукраїнської політики ми спостерігаємо і сьогодні: антиукраїнський заколот на Донбасі – її найяскравіший прояв.
25 листопада в Петровому пройшов мітинг-реквієм, присвячений Дню пам’яті жертв голодоморів. У ньому взяли участь представники всіх трудових колективів райцентру, громадськості, молоді.
До присутніх звернулися голова районної ради Тамара Сакара, керівник апарату районної державної адміністрації Ольга Семехова, настоятель Свято-Покровської церкви селища Петрового, протоієрей Дмитро Городецький.
Вони говорили, що страшний злочин проти українського народу є актом геноциду, який назавжди залишиться на совісті комуністичної влади. Мільйони людей були приречені на страшну голодну смерть заради божевільних планів щодо світового панування. В Україні щодня помирали щонайменше 25 тисяч людей в той час, як з портів вирушали за кордон кораблі з зерном, щоб поповнити московську скарбницю валютою. А на пропозиції про допомогу з інших країн, куди доходили чутки про страшний голод, з Кремля лунало: «Допомога не потрібна, у нас все чудово!». Це слід пам’ятати, аби ніколи більше подібне не могло повторитися.
Як закликав Д.Городецький, ми всі повинні об’єднатися, пам’ятати, що все в руках Божих, тож слід у своїх молитвах просити, щоб Він подарував Україні мир, позбавив наш народ від незгод.
Учасники мітингу запалили свічки пам’яті, як символ скорботи за невинно убієнними. Таким чином, площа стала храмом пам’яті про тих, хто був замучений, пішов у небуття, хто не дожив, не долюбив, не доспівав свою пісню. Для всіх людей доброї волі ця хвилина скорботи стала актом поминання і перестороги, аби подібне не повторилося більше ніколи. Всі присутні вшанували па-м’ять жертв Голодомору хвилиною мовчання.

Від імені громади селища представники старшого і юного поколінь поклали квіти до пам’ятного знаку жертвам голодоморів, як символ нашої нескінченної скорботи.
Ведуча заходу Галина Бискуб висловила подяку учасникам мітингу-реквієму за участь в ньому, нагадавши, що наступний день – 26 листопада – є Днем пам’яті жертв голодоморів. На їх вшанування о 16-00 оголошується Загальнонаціональна хвилина мовчання і відбудеться акція «Запали свічку пам’яті».
-Тож давайте завтра разом з усією Україною запалимо свічки пам’яті, – закликала вона.

Анатолій РЯБОКОНЬ.

На знімках: Тамара Сакара, Ольга Семехова та Дмитро Городецький звернулися до учасників мітингу-реквієму; в скорботній церемонії взяли участь чимало петрівчан; хвилина мовчання та квіти до підніжжя  пам”ятного знаку жертвам голодоморів; горять свічки пам”яті.