Спас Нерукотворний (образ Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа) відбитий на платі (рушнику), яким Христос витер своє обличчя.
Таке незвичайне зображення святого лика (обличчя) стало, по суті, першою іконою. З неї і почалось іконопочитання.
Згідно Передання, написаного в Четьї Мінеї (службова церковна книга), Авгарь Ухама, хворий проказою, послав до Христа свого архіварія Ананію з листом, в якому просив Христа прийти в Едессу і зцілити його. Ананій був художником, і Авгарь доручив йому, якщо Спаситель не зможе прийти, написати його портрет і принести йому.

Ананій побачив Христа в великому натовпі, ставши на камінь хотів написати його портрет. Христос попросив води, умився, витер обличчя платом (рушником) і на цьому платі відбився його образ.
Спаситель передав Ананієв плат Авгарю і відповідь на його лист, що не зможе тепер піти до нього, а пізніше відішле свого учня.
Одержавши плат, Авгарь видужав від свого головного недуга, але обличчя залишилось не зціленим.
Після Вознесіння Христа, в Едессу пішов святий Фаддей, один із 70-ти апостолів, посланий апостолом Фомою, закінчив зцілення Авгаря і хрестив його. Авгарь прикріпив образ на платі до дошки і помістив у місті над міськими воротами, викинувши звідти ідола.
Один із правнуків Авгаря, який правив Едессою, вдався до ідолопоклонства і хотів знищити нерукотворний образ. Тоді єпископ міста замурував ікону в міській стіні з запаленою перед нею лампадою.
Древні автори не згадували про образ до V століття. Це пояснюється тим, що образ був замурований і місце знаходження було забуте.
Образ знову був розмурований в 545р., коли місто Едесса було осаджене перським царем Хороєм.
Є декілька оповідей про долю Нерукотворного Образа. По одній, його вкрали хрестоносці, під час свого правління в Константинополі (1204-1261р.), але корабель, на який була взята святиня, затонув в Мармуровому морі. За іншими переказами Нерукотворний Образ був переданий в 1362 р. в Геную, де знаходиться в монастирі на честь апостола Варфоломея.
У народі це свято називається горіховим і хлібним Спасом. До цього часу достигає лісовий горіх і закінчується збирання хліба.

Микола Бойко, протоієрей Свято-Покровського храму (с.Чечеліївка)