Заснування поселення Петрове

Історики недостатньо приділяють уваги окремим населеним пунктам нашого краю. Місцеві ж краєзнавці не мають змоги працювати з архівними документами, які розпорошені чи не по всій Україні і зберігаються в Києві, Одесі, Кіровограді, Херсоні, Полтаві, Дніпропетровську тощо. По-перше, вони недоступні, як в більшості цивілізованих країн, а по-друге, на це треба мати великі кошти і багато часу, фактично роки… Тому люди, які цікавляться історією свого села і краю, задовольняються переказами та легендами, які передаються від старших поколінь. Один з таких переказів записав у свій час відомий криворізький журналіст, краєзнавець Шеремет М.С., уродженець с. Варварівка Долинського району. В ньому йдеться про запорожця чи то Петрика чи Петра, засновника селища Петрового. (1).
Але світло на особу засновника і навіть точну дату першої згадки про Петрове пролила стаття київського історика Пивовара А.В., яка надрукована в квітні 2016 року в історичному альманасі «ІНГУЛЬСЬКИЙ СТЕП». (2).

В статті подано архівний документ, який зберігається в одному з Київських архівів і який є безцінним для краєзнавців і любителів історії Петрового. Подаємо його повністю з примітками автора статті:
«На картах як 1778, так і 1779 років, крім прізвищ власників приватних слобід, згадуються і новозасновані державні слободи (зазначені, переважно, за іменами їх осадчих): Губівка, Осипова, Прожога (Бокова), Острижецька (Бобринець), Нагайцева (Кривий Ріг). Імена своїх першозасновників зберегли також осаджені в останні роки існування Запорозької Січі слободи Куцівка (полковник Інгульської паланки Панас Куций), Петрова (запорозький старшина Петро Старий* )…

*Серед небагатьох документів Коша Запорозької Січі, якими скріплювалися права на осадження нових слобід у межах Запорозьких Вольностей, у метеріалах Січового архіву зберігся ордер Петру Старому. Враховуючи унікальність документа, його повний зміст приведено у додатках до цієї примітки

«Ордер Коша Запорозької Січі 1772 року запорозькому старшині Петру Старому на осадження слободи над річкою Інгульцем
Из Коша Войска Запорожского нызового товаришу куреня Джереловского Петру Старому.
Ордер
Многие Войска Запорожского низового козаки, что не имея собственных своих отческих и других каких наследных земель, оженясь в Польской областы, Малой России и в других краях выходят по женитьбе своей на Землю Войска Запорожского и что намеревают заводить принадлежащие к ведомству своему хозяйства, то и просят им на запорожских землях отводу им особливых на поселение мест.Поскольку определено им на землях Войска Запорожского нызового по сей стороне реки Днепра над речкою Ингульцем на устье Бересняговатой селиться слободою, а Вам предлагается как таковых оженывшихся уже запорожских козаков, так и выходящих ис Польщы и других краев вольных людей над речкою Ингульцем в означеном урочище на усте Береснеговатой на земле Войска Запорожского селить слободою и разселивать их в той слободе порядочным образом линейно, заводя при том тем новопоселившимся Войска Запорожского козакам принадлежащие к домашнему их хозяйству всякие економические потребносты, что же принадлежит до других земель около того Ингульця и других мест, то даби посторонныя неподчиненные Войска Запорожского в оние не влазилы и никак не корыстовались и своего скота не продовольствовалы, всеми силамы защищать и недопущать, а в случай чего, подавать свои сведения прямо в Кош, и быть как самим Вам, так и той новопоселенной слободе до дальшего разсмотрения под единственным ведением Коша. А полковникам и другим старшинам Войска Запорожского без ведома Коша не интересоваться и препятствия Вам никакова не чинить, для чего и сей открытой лист дан з Коша над Жолтенькою речкою в обозе.
1772 году априля «28» дня.
/відбиток печатки/ Атаман кошовий Петр Калнишевский с товариством.
ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 288, арк. 14.

Примітка: на звороті ордера, який має сліди пізніших правок (можливо, на його заміну був виданий новий, здещо уточненими повноваженнями у зв’язку з утворенням тут Комісарівської паланки) зазначено: «Быть же Вам и оселяемой Вами слободе единственно под ведением Коша В.З. до дальнейшего нашего разсмотрения».
Пізніше, з весни 1774 року, при слободі Петровій на основі арештованого млина жителя пікінерної слободи Верблюжки Савки Себера, збудованого при Інгульці у межах території Запоріжжя, кошовим атаманом Петром Калнишевським було влаштовано греблю (див. ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 354). Деяких змін зазнала також конструкція млина, який після ліквідації Січі у відомостях арештованого майна кошового атамана значився «о трех колах, двумукомольных, а третьетолчее о 6 ступах» (див. Н.Полонська-Василенко. Запоріжжя ХVІІІ століття та його спадщина. – Т. І. – Мюнхен, 1965, с. 204).
Як і слободу, осаджену Петром Старим, млин і греблю Петра Калнишевського з часом також почали називати Петровими, але, не дивлячись на спільну назву, ці антропоніми є різними за походженням. При роздачі запорозьких земель колишній осадчик слободи Петрової Петро Старий отримав власний земельний наділ при річці Зеленій, де ним була заселена також приватна слобода Наді-ївка (в тогочасній вимові – Надеждовка)».
Стаття та поданий в ній документ підтверджує те, що поселення засноване запорожцем і населене вихідцями з Запорожжя, вільними козаками.
28-го квітня 2016 року селищу Петрове виповнилось 244 роки, а через рік в 2017 буде 245 ! Звертаюсь до місцевої влади з пропозицією провести урочисті заходи з цього приводу 28.04.2017 і запросити на них людину, яка дуже багато зробила для краєзнавства і історії всього Задніпровського краю, зокрема для Петрового – Анатолія Васильовича Пивовара.
Про особу запорожця Петра Старого і його слободу знайдені матеріали в збірці документів видатного україн-ського історика Д. Яворницького (3), де зокрема йдеться, що 15-го квітня 1774 року більш ніж 15 пікінерів (колишніх слобідських козаків) переїхали на проживання в сл. Петрову зі Спасової, а 17-го квітня того ж року згадано про козаків, які населяли Петрову в той час – запорожців Тимофія Девляша, Гната Лемешенка, Івана Ляха, пікінерів Грицька та його батька Григорія Шевченків, Івана Охрименка, а також з тої ж Спасової – Михайла Задорожнього, Михайла Ярового і Степана Чернокова, 27-го квітня того ж року – Олексія Задорожнього, Кирила Лазоренка, Якова Пиляєва, Олексія Шпака, Дмитра Коновала і Єфима Добренка. Крім того, згадується станом на 1774 рік про команду полковника Поповича, яка стояла в сл. Петровій. Є згадка і про інших перших поселенців.
Згадку про хутір з чотирма дворами запорозького кошового Кальнишевського близ сл. Петрової згадано в документі від 04.07.1775 році, який опублікувала в своїй роботі історик Н. Полонська-Василенко (4), де зокрема згадується про млин, який будувався біля вказаного хутора на р. Інгулець, а також:
«При слободе Петровой в амбаре пшеницы шесть четвертей
Рогожокь старих зьшитых на четверти …………………………….. 50
В томь же амбаре войсковой пшеницы три четверти с половиною…» (5).
Згадував Петрове і академік Гільденштедт, який подорожував цими краями в 1774 році.
Але ще чекає на своїх дослідників-археологів місце, яке розташоване нижче Верблюжки через р. Інгулець. Воно позначено на картах італійця Річчі Заноні 2-ї пол. 18 ст. і яке зветься FortkaIngulu (Інгульська Фортеця)…
Запрошую до написання статей в наступному номері альманаху «ІНГУЛЬСЬКИЙ СТЕП» всіх бажаючих. Теми – краєзнавство, історія, археологія, генеалогія, джерело-знавство, архівознавство, етнографія, культурологія тощо. Свої статті до редакції надсилайте на ел. пошту – bodiaserd@gmail.com або за адресою – м. Київ, вул. Козацька 120/4, Украгросервіс, Сердюку В.А.

Владислав Сердюк, історик, видавець.

_______________________________________________
1 -Петрові скарби./Шеремет М.С. Я родом з Варварівки. Том 1, с. 160-161.
2 -Пивовар А.В. ««Поселення Правобережного Запорожжя в 2-й половині 18 ст.»/ІНГУЛЬСЬКИЙ СТЕП, альманах. Випуск І. Київ, 2016.
3 –Эварницкій Д.И. Источники для историиЗапорожских козаковь. Томь ІІ. Владимирь, 1908.
4 - Наталія Полонська-Василенко. Запорожжя 18 ст. та його спадщина в 2-х томах. Мюнхен, 1967.
5 – «Записки Одесского Об-ва Древностей», т. І.
Карта І – Фрагмент - Генеральная карта Новороссийской и Азовскойгуберниев с показаниемразделением оных на уезды и смежности к оным других геберней и протчых земель. Сочинена 1778 годасентября … дня. Масштаб к карте: английской дюйм содержит 10 верст. Фотокопія аркушів карти: ЦДІАК України, ф. 2194, оп. 1, спр. 415). Укладача карти не зазначено.
Карта ІІ – Фрагмент - «Karta granic Polski, zaczaw szyod Baltya zdorzeki Sina-Woda, zawiera i acaslobody Kozakow Humanskichy Zaporohowskich, stepy Tatarow Oczakowskich, Bessarabskichy Nogayskichzich ordami ta kiew roku 1767 han-Krymski poosadzal, znaydu iesietuieszczedalszewyciagnienie Boguy Dniestru, Dnieper takze od Porohowa zdow pad nie niaw Morze Czarne».