На порозі останній місць літа. І, мабуть, ніхто на нього так не чекає, як мисливці. Адже у другу суботу серпня відкривається полювання на пернату дичину. Збідніли наші мисливські угіддя. Особисто я бачу у цьому, як кажуть, людський фактор. Браконьєри, фермери-землевласники... Але, щоб не накликати на себе гніву тих чи інших , наложимо на цю тему табу.
Мисливці добре знають, що надіятися на багату здобич марно, тому й несуть з собою домашню качку, курку чи гуску. А якщо ще й вдасться підстрелити лиску чи крижня, то це буде великою удачею. Та справа не тільки в цьому. Приємно зустрітися на природі з друзями, погомоніти про наболіле, позгадувати минуле, посміятися з веселих випадків. Це справді як бальзам на душу. Та в дописі мова піде про мисливську зброю.
Всі мої знайомі мисливці мають досить старенькі, ще з радянських часів, рушниці. Думаю, що їм би хотілося мати кращу зброю. Але вся справа у фінансах. І, якщо ще 10 років тому модель рушниці «Іж-27» в магазині можна було придбати за 1500 гривень, то зараз така ж самісінька модель, тільки називається вже «МР-27» коштує 16 тисяч гривень. А що до якості – думаю вона не краща. Не раджу вам купувати російські напівавтомати «МР-153» чи «Алтай». Хто їх купував то через декілька сезонів намагався «здихатися». Звичайно, турецькі «Ата-Армси» і «Кірсани» - на порядок кращі. Елегантніші і надійніші. Та все таки через 3-6 років вони починають підводити. «Меркелі», «Франчі» та «Бенеллі» коштують десять тисяч гривень. Про них можна бідному мисливцеві тільки мріяти. Та не падайте духом. І ваша старенька рушниця може мати кращий бій ніж нова. А згадайте скільки влучних пострілів зробили ви з неї! Якщо ж у стволах є раковини, то це на якість бою не впливає. Просто сильніше засвинцьовується ствол. Нагар і освинцівку досить гарно знімає скіпідар. Не потрібно шустувати стволи. Тобто позбавлятися раковин. Це може вплинути на якість бою, та й небезпечно. Бо стволи стають тоншими. Якщо стволи вашої рушниці хитаються у колодці, ніколи не стукайте молотком ні по колодці ні по під ствольному гаку. Ніколи не користуйтеся керном. Ніякий майстер після вашого ремонту її не відремонтує. Даю вам пораду: візьміть хороший паяльник і олово. Кислота повинна бути тільки ортофосфорна. Напаяйте на підствольному гаку в тому місці де він надівається на шарнірний болт, чи вісь. Тоді круглим надфілем зніміть зайве олово. Робота не складна, але кропітка. Головне не поспішати і не вибрати лишнього. Рушниця повинна закритися з невеликою недоводкою верхнього ричага відкривання стволів. Потім кожен раз, йдучи на охоту, не забувайте це місце змазувати краплями густої змазки, можна солідолом. Згодом через 2-3 сезони шот може відновитися. Проведіть цю операцію знову. Ваша рушниця вам служитиме ще чимало років. Якщо цівка на стволах вашої рушниці зовсім розхиталась – проблем немає. Зсередини цівки викрутіть два болти. Не сплутайте їх потім місцями. Вибийте застібку, защелку і методом «тика» покладіть під неї тоненькі шматочки пластмаси. Це теж робота не складна, але потребує часу. Весь час пробуйте надіти цівку на ствол. Вона повинна стати легко, але без шату. Тепер, щодо дива-рушниці бездарного тульського зброяра Коров’яка. Це ТОЗ-34. Стволи зовсім розхиталися. Відкрутіть два горизонтальні болти, якими закріпиться досить масивна пластина. У ній два отвори для виходу бойків. Візьміть кришку з консервної банки. Просверліть у ній дірки для бойків і шурупів. Поставте на місце пластину і спробуйте надіти стволи. Якщо вони і далі будуть хитатися, підмощуйте ще пластину. А якщо рушниця не закриється, за допомогою надфіля надайте пластині з консервної банки потрібної товщини. Знову ж таки методом тика, кожен раз приміряючи. Робота кропітка, але тоді ваша рушниця ще послужить вам роки. Стволи повинні щільно сісти на місце, але не прикладайте великих зусиль, бо ця модель занадто ніжна і може зламатись. Тепер подивіться, у якому стані дерев’яні частини вашої рушниці. Думаю, вони теж потребують ремонту. Якщо в кінці колодки, за запобіжником на прикладі є тріщина, його потрібно від’єднати від колодки. Сверлом діаметром 2-3 мм просверліть отвори, зробіть дерев’яні нігелі і за допомогою швидковисихаючого клею (Момент) склейте щічки приклада, посадивши на клей нігелі. Великі тріщини чи сколи залийте епоксидною смолою і старанно за шліфуйте, коли все висохне. Те ж саме зробіть із ців’ям. Згодом купіть морілку, тільки не з лаком, а порошок, ще краще на спиртовій основі, темний колір горіха.
Покрийте дерево декілька разів і хай сохне. Потім зробіть пропитку для дерев’яних деталей. Візьміть бджолиний віск і каніфоль, у рівній пропозиції, розтопіть на водяній бані, добавте м’якого масла і скіпідару до густоти лаку. А тоді не лінуйтеся 10-15 разів насичте цією сумішшю дерев’яні деталі. На це може піти місяць і більше. Коли все висохне - розітріть сухою ганчіркою. Ваш приклад і ців’я тоді не боятимуться ні дощу ні снігу, а в морозний день приємно зігріють вам руки. Коли ж на прикладі чи ців’ї вашої нової рушниці, при необережності трапилися забої – не переживайте. Прийшовши, додому, у невеликій кількості води розбавте трішки нашатирного спирту, намочіть шматок сухої ганчірки і покладіть на місце вм’ятини. Хвилин через 5-3 прогрійте це місце гарячою праскою. Можливо це доведеться зробити не раз. Вибоїна виправиться обов’язково. Не допускайте попадання масла, яким ви змащуєте свою рушницю, на дерев’яні частини, інакше дерево буде крихким.
Тепер, щодо складних ремонтів. На рушницях «ІЖ-17», «ІЖ-18», «ІЖ-12», «ІЖ-27», «ІЖ-58», «ІЖ-43» - стоять виті, спіральні пружини, які майже ніколи не ламаються, але куркові тозівки, «Зімпсон», «Зауер», «ІЖ-26», «ІЖ-52», «ІЖ_54», мають пластинчасті V-образні пружини. Вони лопаються частіше і так, як моделі ці старі, запчастини до них знайти важко. Те ж саме стосується бойків.
Хтось думає, що виточити обойок – просто, але, до рушниць «ІЖ-12» та «ІЖ-27» - складно. Нижній і верхній – різні. Та до «ІЖ-27» зараз є у магазині, вони підходять і до «ІЖ-12». Щодо інших моделей рушниць – тут вже проблематично. Але все таки, самому точити – не раджу. Бойок із м’якого металу, розклепується курком і застрягає у своєму гнізді. А бойок зі свердла – розбиває самий курок. Я думаю, що з такими проблемами потрібно звертатися до хороших майстрів. На щастя, такий майстер живе у місті Кривий Ріг. Він має хорошу репутацію серед мисливців. І хоч я особисто не знайомий із ним, у мене є його номер. Тож можете собі записати. Місто Кривий Ріг, № телефону 096-49-79-011. Михайлович.
З відкриттям полювання вас, друзі, і ні пуху вам, ні пера.
Григорій Василів.
