Петрівщина, як і вся Україна, 22 червня відзначила День скорботи і вшанування пам’яті. З цього приводу в усіх територіальних громадах пройшли відповідні заходи, в Петровому відбулося покладання квітів до меморіалу загиблих воїнів, в якому взяли участь працівники райдержадміністрації та районної ради, їхніх структурних підрозділів, представники громадськості селища.
Голова райдержадміністрації С.Завалій, звертаючись до присутніх, нагадав, що 75 років тому на нашу землю прийшла війна, яка забрала мільйони життів - як воїнів, так і мирних жителів. Сьогодні ми зовсім не так, як ще два-три роки тому, сприймаємо слово «війна», бо вона стала реальністю нашого життя. Тож ми пам’ятаємо і тих, хто загинув у війні з гітлеризмом, і захисників Батьківщини, які сьогодні воюють і гинуть на Донбасі.
-Тож дай нам, Боже, мудрості, щоб прийшов мир. Пам’ятаючи подвиг наших дідів, слід щодня доводити, що ми достойні їхньої світлої пам’яті, збережемо країну, яку вони захищали від фашистської навали, – сказав він.

Його виступ доповнила голова районної ради Т.Сакара. Вона зауважила, що війна не тільки забрала мільйони життів, а й зруйнувала долі, надії і сподівання десятків мільйонів людей. Важко знайти родину, члени якої так чи інакше не брали б участі у війні, на фронті чи в тилу наближали перемогу. Тож, допоки житимемо, будемо це пам’ятати. Інколи пам’ять потребує не гучних слів, а мовчання, тож Тамара Вікторівна запропонувала вшанувати жертви війни з фашизмом і військового протистояння на Донбасі хвилиною мовчання.
-З пам’яттю людей щось сталося. Нинішні покоління виросли в умовах миру і, напевне, знаючи історію з книжок та підручників, сприймали поняття «війна», як щось далеке, абстрактне. Тому вона і прийшла знову на нашу землю. Всі люди повинні пам’ятати про жахіття війни, мають усвідомити, що тільки за умови миру можливе нормальне майбутнє , - підсумувала вона.

Дійсно, ми, люди післявоєнного покоління, пам’ятаємо, слова тих, хто пережив те страшне лихоліття: «Що б то не було, якби тільки не було війни». Та й в піснях співалося: «Якщо ми війну забудемо, знову прийде війна…». Тому важко пояснити здоровим глуздом ту ура-патріотичну істерію, яку підігріває серед росіян путінська пропаганда. Люди з ентузіазмом сприймають заклики до військового походу проти «гейропи», рахують дні і години, потрібні ро-сійським танкам, щоб дійти до Берліна. Страшно і боляче спостерігати за тим, як люди кличуть війну на свою землю. В Донецьку та Луганську також кричали: «Путін, введи війська!». Що з цього вийшло - тепер бачить увесь світ. Війну легко розпочати, але важко закінчити. Тож дай, Боже, розуму кремлівським стратегам, допоки вони не довели світ до повної катастрофи.

Анатолій РЯБОКОНЬ.

На знімках: хвилина мовчання; учасники скорботної церемонії.
Фото автора.