Синові – 80, батькові – 113, дідові – 143 роки
Ця історія відноситься до XVII століття. У своїй книзі «Подовження життя» київський академік Богомолець пише: «31 липня 1654 року кардинал д’Арманьяк побачив, проходячи вулицею, 80-річного старого, який плакав. На запитання той відповів, що його побив батько. Здивований кардинал забажав того побачити. Йому представили бадьорого старигана 113-и років. Старий пояснив кардиналу, що побив сина за неповагу до діда. Ввійшовши до будинку, кардинал побачив що одного старенького, якому було 143 роки». Історії відомі феноменальні приклади тривалості життя. Найвідоміший описаний у Біблії. Як твердить остання, Мафусаїл – найдовговічніший представник людського роду – прожив 969 років. За всієї поваги до Біблії, сучасні дослідники, сумніваючись у цьому, провели пошук даних про життя легендарного героя. Виявилося, що сталася плутанина в обчисленнях. Справа в тому, що за часів Мафусаїла, рік календаря за кількістю днів дорівнював нашому місяцеві. В ті часи люди жили мало, а тому 78-річний старець міг здатися тисячолітнім довгожителем. Це – легенда. А скільки ж насправді жили люди? У 600 році нашої ери помер абат Кентінген, якому було 185 років. У такому ж віці скінчив свої дні угорський землевласник Зоргай. Ще одне угорське сімейство Джона і Сари Равель поставило рекорд не лише довгожительства, а й подружнього союзу. Коли Джон залишив цей світ у віці 172 роки, Сарі було 164 роки. В парі вони прожили 147 років.

Сьогодні більшість геронтологів схиляються до думки Ж.Бюффона, що за належних умов і відсутності шкідливих впливів, які негативно діють на тривалість життя, гомо сапієнс може і повинен жити до 200 років. Але людина проходить свій земний шлях у середньому втричі швидше, хоча живе набагато довше, ніж у древні та середні віки. У Стародавній Греції середній вік становив лише 29 років, у Римі – трохи довше. У ХVІ столітті в Європі середній вік людини був лише 21 рік. Через сторіччя – вже 26 років. На початку ХІХ століття середня тривалість життя досягла 40-50 років.

У свідомості людей вкорінилася думка, що поміркований спосіб існування, правильне харчування, відсутність хибних звичок – запорука довгого життя. На жаль, це далеко не завжди так. Датчанин Дракенберг, який помер на 146 році життя, 91 рік служив матросом, а ще 15 років був невільником в африканських піратів. Зловживав курінням, їжею і питвом, що ніколи не сприяло довголіттю. Отож більшість вчених схиляються до того, що першопричиною довгого життя є спадкоємність і рівень духовності людини.

Григорій Василів.
За матеріалами газети «Київська правда» (1999 рік).