Футбольна драма в Чернівцях
Море емоцій і яскравих вражень залишив по собі один з найголовніших, а точніше – найголовніший поєдинок дев’ятнадцятого туру, в якому чернівецька «Буковина» приймала наших улюбленців – футболістів «Інгульця». Причому емоції ці були різного ґатунку – від гордості за нашу команду, яка впродовж усієї першої половини фактично домінувала на полі господарів, незважаючи на їх славетну історію та кількатисячну підтримку, до відвертого розпачу, коли через дві підряд грубі помилки в захисті на протязі якихось трьох хвилин на початку другого тайму ми вже «горіли» з рахунком 0:2 і, здавалося, втратили усі шанси на те, щоб привезти з Чернівців бодай очко. І все ж тоді, коли, напевне, більшість уболівальників «Інгульця» вже змирилися з поразкою, наші хлопці повернули нам емоції радості і навіть справжнього щастя, адже наприкінці зустрічі, завдяки невтомним атакувальним діям спочатку скоротили розрив у рахунку, а зрештою – і зрівняли його. Більше того – в додані ар-бітром хвилини ми мали й цілком реальну можливість вирвати перемогу, коли влучний і сильний удар головою Антона Шарка голкіпер господарів Володимир Мельниченко в неймовірному стрибку зумів перевести на кутовий, врятувавши своїх одноклубників від поразки.
Власне, нічию у Чернівцях, на відміну від нічиєї у Нікополі, можна зарахувати собі в актив. Особливо, виходячи з того сценарію, за яким розгорталися події на полі. Адже, не зважаючи на територіальну й ігрову перевагу, вразити ворота господарів у першому таймі ми так і не зуміли, хоча навіть за статистикою поданих кутових (підрахунки яких вели коментатори місцевого чернівецького телеканалу) перевага наших хлопців була поза сумнівом - десять подач «Інгульця» проти трьох у господарів поля.
А на початку другого тайму сталися дві грубі позиційні помилки в захисті про які йшлося вище. Спочатку наші оборонці залишили без опіки свого недавнього одноклубника Юрія Періна, який влучно і точно пробив у нижній кут воріт. Денис Бобров цей удар парирував, але на добиванні раніше за всіх опинився нападник господарів Василь Палагнюк. Бобров і вдруге відбив м’яч, проте наші захисники знову не встигли на допомогу своєму голкіперові, і той же Палагнюк, зрештою, «розстріляв» уже зовсім порожні ворота. Сталося це на 55-й хвилині. А вже за три хвилини той же Палагнюк, знову опинившись без опіки на розі карного майданчика, сильним і влучним ударом збільшив розрив на користь господарів до двох м’ячів. Відверто кажучи, якийсь час на наших футболістів було жаль дивитися – їх поведінка на полі стала чимось нагадувати поведінку боксера після двох поспіль нокдаунів. Але все ж зібралися і знову пішли вперед. А публіка на стадіоні тріумфувала… Заливалися від щастя й обидва телекоментатори, які вже почали підраховувати, яке ж тепер місце в турнірній таблиці посяде «Буковина». Тож, коли на 87-й хвилині після флангового проходу і прострілу у воротарський майданчик Сергія Дячука захисник господарів Носарєв зрізав м’яч у сітку власних воріт, в коментаторській кабіні на якусь мить запанувала мертва тиша, а потім почалися просторікування щось про те, що слід грати зібраніше та обережніше. А ще за 3 хвилини, коли після чергового кутового Владислав Ковтун відправив м’яч у сітку воріт, випередивши і голкіпера, і захисників, цим самим зрівнявши рахунок в цьому видовищному й драматичному поєдинку, здавалося, що з коментатором станеться істерика.
Щоправда, нічия не дозволила утриматися нам на третій сходинці турнірної таблиці – нас знову обійшов «Верес», який під орудою також вже знову нового наставника – Володимира Мазяра, що змінив на тренерському містку добре нам знайомого Віктора Богатиря, здобув домашню перемогу над новокаховською «Енергією». Та все ж шанси підвищилися у класі у нас залишаються доволі реальні – головне не втратити очки тепер в трьох підряд домашніх матчах. А ще, відверто кажучи, трохи викликає занепокоєння майбутнє суддівство, адже, здається, до першої ліги вже майже пробилися футболісти ковалівського «Колоса». А як поведе себе керівництво професійної футбольної ліги, усвідомлюючи, що наступну путівку до першої ліги може вибороти ще одна команда, яка також не представляє жодного обласного центру – важко сказати. Хотілося б вірити, що тут керуватимуться виключно спортивним принципом, але в нашій країні, здається, всяке може статися. Та все ж будемо оптимістами.
І наостанок кілька слів про виступ «Інгульця-2» в чемпіонаті України серед аматорів. На жаль, наші хлопці поступилися гостям з клубу «Таврія-Схід» з рахунком 0:2, хоч по ходу гри постійно володіли ініціативою і територіальною перевагою. Що ж, у футболі трапляється й таке. Наступну зустріч в цьому турнірі уже цієї суботи вони проведуть з каховським «Авангардом». Відбудеться цей поєдинок також у Володимирівці і після нього ми вже побачимо, чи залишаться у нас шанси для проходження до наступного туру, чи ні.
Володимир Кіфенко.
