Діти, як квіти – як не доглядати за ними, то виросте бур’ян, а якщо оточити турботою, то у велике життя ступить гідна людина. Діти - наш національний скарб, гордість і наше майбутнє. Тому ми об’єднуємо наші зусилля для того, щоб забезпечити їм всебічний розвиток і виховання. Вони – найбільш вразлива категорія, якій необхідно допомагати. Давно помічено, що ступінь цивілізованості суспільства визначається саме тим, як воно ставиться до дітей та людей похилого віку. В особливо складному становищі завжди опиняються діти-сироти, позбавлені підтримки близьких родичів, а у багатьох випадках - і матеріальних ресурсів. Служба у справах дітей займається всіма проблемами дітей, які опинилися в складних життєвих ситуаціях, з кожним працює індивідуально. Важливо розуміти і проблеми батьків. Складні питання, які порушуються в ході роботи служби, виносяться щомісяця на розгляд комісії, основним завданням якої є сприяння забезпеченню реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток.
Нещодавно, відповідно до плану роботи, відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини при районній державній адміністрації. На порядку денному порушувалися такі питання: про доцільність призначення опіки та піклування над малолітньою та неповнолітньою дитиною; про припинення піклування та звільнення від повноважень піклувальника; про виконання обов’язків опікуна відносно підопічної; про взаємодію служби у справах дітей, районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, відділу освіти, Петрівського відділу поліції Долинського ВП ГУНП України в Кіровоградській області в ході роботи з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, опікунами, піклувальниками та прийомними сім’ями; затвердження індивідуальних планів соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які опинилися в складних життєвих обставинах.
На засіданні комісії було озвучено, що до цього часу в Україні працюють дитячі будинки та інтернати, проте важливо, щоб кожна дитина виховувалася в родині, а також те, що люди не повинні бути байдужими один до одного. До зали для бесіди запрошували опікунів, кандидатів для опіки, посадових осіб з метою встановлення обставин, причин та умов, які призвели до порушення прав дітей.
Порушувалося питання про надання дитині віком до 18 років права самостійно розпоряджатися своїми прибутками, оскільки опікун не використовувала кошти за призначенням. На неодноразове зауваження соціальних служб вона не реагувала і дитині виділяла дуже мало грошей, яких підопічному не вистачало навіть на їжу і одяг, в той час, як хлопець став студентом, що потребує певних додаткових витрат.
Болючим було питання стосовно надання переваги опікунства над дітьми тіткою чи бабусею. Членами комісії враховувалася низка аспектів, оскільки, на превеликий жаль, з обох боків у претендентів на опікунство були, здебільшого, корисливі інтереси та власні амбіції, а ніхто з родичів не дбав про інтереси дітей. Діти ж, у свою чергу, у співбесіді з членами комісії віддали перевагу рідній домівці та авторитету тітки. На жаль, саме неповага родичів один до одного особливо вразила членів комісії. Який приклад вони подають цим діткам? У нашій практиці такі випадки не поодинокі: у той час, коли волонтери України збирають по крупинках кошти дітям-сиротам на допомогу, рідні люди влаштовують сімейну ворожнечу, а дітям, через байдужість дорослих, немає з ким розділити свою радість, смуток, переживання. На жаль, страшним прикладом такої байдужості дорослих до дітей служить випадок, який нещодавно стався в нашому районі: хлопець, що виховувався під опікою бабусі, передчасно, за власним бажанням, пішов з життя. І ніхто зараз вже не дасть відповіді на питання, чому він це зробив: чи не тому, що його мати покинула ще в пологовому будинку? А, може, тому, що бабуся, яка ним опікувалася, більше дбала про своє особисте життя, а дитині не було з ким розділити своїх радощів, переживань, страхів?
Нагальним питанням також було тривале невиконання опікуном своїх прямих обов’язків по догляду за дитиною, встановлених законодавством. Цьому свідчить неодноразове звернення представників влади з приводу відсутності власного житла. Є великий ризик того, що малолітня дитина залишиться без даху над головою, і відповідні органи змушені будуть вилучити її з даної сім’ї.
Підводячи підсумки роботи комісії, яка цього разу була дуже напруженою та емоційною, хочеться сказати, що для того, аби достукатися до дитячого, а потім до юнацького серця, нам, дорослим, необхідно виховувати позитивні якості з любов’ю, розумінням, повагою як, в першу чергу, до самих дітей, так і один до одного. Наші діти - як відкрита книга, яку тільки треба навчитися читати. У них немає ні краплі інтриги, злості, ненависті. Це дорослі зароджують в дитячих головах такі почуття і думки.
Олена Приходкова
На знімку: склад комісії у робочому процесі
