Інтрига загострюється, розв’язка наближається

Радісним для усіх уболівальників Петрівщини підсумком завершився перший матч весняної частини чемпіонату України з футболу в другій лізі між нашим «Інгульцем» та гостями із Сум – командою з грізною назвою «Барса».

Власне, те, що сумська «Барса» схожа на своїх «одноклубників» з далекої Каталонії лише за назвою – стало зрозумілим ледь не з перших хвилин, адже з самого початку гри упевнену перевагу над своїми опонентами в усіх її компонентах продемонстрували наші футболісти, переграючи гостей на усіх ділянках футбольного поля. Однак реалізувати свою перевагу довгий час не вдавалося: сумчани виявилися досить таки бойовитим і непоступливим колективом, який своє відставання в технічній і тактичній майстерності компенсував шаленою самовіддачею та злагодженістю командних дій. Цікаво зазначити, що в їхньому складі на помітних ролях були два гравці, які ще минулого сезону захищали кольори «Інгульця» - Богдан Сокол і Олександр Горват. І все ж, як уже зазначалося, впродовж майже усього ігрового часу більш потужно і переконливо виглядали саме наші футболісти, створивши значно більше гострих епізодів біля воріт гостей, аніж гостям взагалі вдавалося сконструювати щось більш-менш схоже на атаку. Гравці ж «Барси» переважно відбивалися усією командою, лише зрідка намагаючись спіймати наших футболістів на контратаці.

Однак переконлива перевага наших футболістів у першій половині зустрічі результату не принесла: на перерву команди так і пішли за рахунку 0:0. Хоча, відверто кажучи, нульова нічия стала можливою завдяки відвертій помилці арбітра: хвилин за 6 до перерви після удару Сергія Алексанова м’яч таки перетнув лінію воріт гостей, і голкіпер відбив його уже, фактично, після того, як мав би бути зарахований гол. Це було чітко видно збоку від кутового прапорця, неподалік від якого перебували у той момент як автор цих рядків, так і арбітр на лінії Андрій Шевчук. Чому асистент головного арбітра Шевчук «не помітив» взяття воріт - можна лише здогадуватися. Але, як вважають ті, хто знається на закулісних тонкощах футболу, причиною такої «незрячості» могло бути й те, що асистент арбітра Шевчук  родом з Рівного – міста, чий «Верес», як відомо, сьогодні є прямим конкурентом «Інгульця» в боротьбі за одну з путівок до першої ліги. Сам же епізод чимось нагадав схожу ситуацію на Євро-2012, де угорський арбітр Віктор Кашшаї так само «не помітив» гол, забитий нашим нападником Марко Девічем у ворота збірної Англії, завдяки чому українська  збірна не змогла пробитися до наступного раунду змагань. Втім «Інгулець», на відміну від тодішньої національної збірної, своїх опонентів таки дотиснув, хоча, скажемо відверто, коли до кінця гри стало залишатися вже менше 20-ти хвилин, а на табло все ще світилися нулі, багато хто з нас почав помітно нервувати, адже нічия з «Барсою» значно утруднювала б вирішення головного завдання на сезон – боротьби за путівку до першої ліги. І все ж зарядженість на ворота суперників і постійний тиск таки принесли свої позитивні наслідки: після чергової атаки з правого флангу м’яч підібрав Микола Коляда і пробив, можливо, й не надто  сильно, але точно в правий від голкіпера нижній кут воріт. Той же, закритий своїми власними захисниками, момент удару не бачив, відтак і зреагував на постріл Коляди із запізненням. А ще через п’ять хвилин наші хлопці подвоїли результат: знову комбінацію при атаці з правого флангу розпочав Сергій Дячук. Але м’яч після його прострільного навісу наш нападник Антон Шарко не скидав під удар комусь  із партнерів, як під час попередньої гольової атаки, а просто, стоячи спиною до воріт, головою через себе і через голкіпера гостей перекинув у сітку воріт. Гол виявився надзвичайно красивим, тож півтисячі глядачів, які цього дня підтримували нашу команду на стадіоні у Володимирівці, стоячи вітали своїх улюбленців, дякуючи їм як і за гарну гру, так і за обнадійливий результат - перемогу з рахунком 2:0.

Втім, як з’ясувалося далі, хороші новини для нас цією перемогою не обмежилися: у Києві несподівано зазнав поразки лідер першості після першого кола – ковалівський «Колос», який поступився своїм землякам – команді «Арсенал-Київ» з рахунком 1:3. Ще одна пара команд, які перебували вище за нас в турнірній таблиці – чернівецька «Буковина» та стрийська «Скала» - зіграли внічию, так і не зумівши жодного разу вразити ворота одне одного. Щоправда, виїзну перемогу в Нікопольському районі над командою «Нікополь-НПГУ» здобув рівненський «Верес», очолюваний недавнім нашим наставником Віктором Богатирем, завдяки чому піднявся на другу сходинку турнірної таблиці. До речі, якщо хтось дивився трансляцію цього матчу в інтернеті по каналу «Рівне-1», той може погодитися, що нічим видатним гравці «Вереса» не вразили, так що рішення Олександра Поворознюка будувати майбутнє «Інгульця» окремо від Богатиря, очевидно, було вірним. Єдиний гол рівняни забили у ворота аутсайдерів чемпіонату хіба що завдяки високій виконавській майстерності гравця «Вереса» Бориса Орловського, який на 20-й хвилині в один дотик, без обробки, сильно й точно пробив по воротах нікопольчан. А загалом же гра, з обох боків, була натужною і малоцікавою, дії гравців обох команд виглядали млявими і безпорадними навіть порівняно з діями тієї ж «Барси». Так що нашим гравцям, як мовиться, сам Бог велів і надалі покращувати свої турнірні позиції (поки що, після шістнадцятого туру, ми піднялися з п’ятої сходинки на четверту). Але зрозуміло, що в Нікополі, в наступному турі, який відбудеться вже найближчої суботи, (а черговим нашим суперником буде саме «Нікополь-НПГУ») ми також зобов’язані лише вигравати. За класом «Інгулець» від нікопольчан явно вищий, однак недооцінювати суперника не варто в жодному разі, тим більше, що днями цей клуб очолив молодий, але доволі амбіційний тренер – колишня «зірка» легендарного  складу харківського «Металіста» Сергій Валяєв, якому, зрозуміло, буде важливо довести обґрунтованість своїх тренерських амбіцій. А також наші погляди наступного тижня будуть прикуті й до Рівного, де «Верес» прийматиме «Буковину». Більшою мірою, очевидно, ми усі уболіватимемо за буковинців, хоча найбільш жаданим для нас підсумком цього протистояння знову ж таки була б нічия між ними.

Отож, чемпіонат триває, інтрига загострюється, а розв’язка наближається. Віритимемо, що для нас із вами вона буде позначена радісними емоціями. Принаймні якість гри нашої команди дає нам таку надію.

Володимир Кіфенко.

На знімках: в атаці «Інгулець»; здається вперше в своїй історії Володимирівка прийняла таку кількість футбольних уболівальників.

Турнiрне становище команд на 27 березня 2016 року