У поточному році «Інгулець» виборює вже другий кубок

Наприкінці минулого тижня завершився ще один турнір за участі обох наших команд – причому завершився тріумфально, як, власне, більшість із нас на це й сподівалися: перше місце виборола перша команда, другими ж стали їх дублери з «Інгульця-2».

Втім, сказати, що перемога далася легко й безпроблемно – було б неправильно. Зокрема, досить відчутно наші футболісти попсували нерви своїм уболівальникам під час гри з кременчуцьким «Кременем» та й з традиційно незручним для себе суперником ФК «Головківка» виявилися знову не на високі.

Отож нічия з головківцями, про яку ми розповідали в попередньому номері, змушувала грати з головним своїм опонентом – «Кременем» - виключно на перемогу, аби вибороти головний приз турніру – Кубок президента ФК «Інгулець». Разом з тим, якраз матч з кременчужанами для нас розпочався вкрай невдало: вже на 6-й хвилині захисники «Інгульця» припустилися грубої позиційної помилки, внаслідок якої нападник гостей Костянтин Черній опинився на зручній «убойній» позиції, фактично сам на сам з Бобровим. Цього разу наш голкіпер виявився безсилим. Однак пропущений м’яч, схоже, спонукав гравців «Інгульця» до більш активних і агресивних дій: одну за одною наші футболісти провели кілька потужних атак, які завершалися прицільними ударами по воротах «Кременя». Удар Владислава Ковтуна відбила поперечина воріт, трохи більше, як за хвилину, атаку завершував Микола Коляда – м’яч просвистів у лічених сантиметрах над ворітьми. А вже на 21-й хвилині черговий раз своє реноме «забивного» захисника підтвердив Іван Мучак, першим встигнувши на добивання після штрафного удару, виконаного Артемом Прошенком.

По перерві наші футболісти ще більше посилили тиск на ворота «Кременя». Один за одним почергово кілька гострих моментів для того, аби збільшити рахунок, мали Джаба Фхакадзе та Антон Шарко. Втім, вийти вперед «Інгульцю» вдалося завдяки точному удару в дальній від голкіпера кут Сергія Дячука. Сталося це на 58-й хвилині матчу. А ще за сім хвилин розрив у рахунку збільшив той таки Фхакадзе. Тож коли на 75-й хвилині гри за друге попередження був вилучений з поля однин з гравців «Кременя», здавалося, що гру вже зроблено, більше того – що рахунок має стати розгромним. Однак вийшло навпаки: певне, наші футболісти також надто зарано повірили, що вже можна «зупиняти оберти», тоді як кременчужці, граючи в меншості, стали більш концентрованими на гру, відмобілізованими, завдяки чому і змогли скоротити розрив у рахунку до мінімуму, «спіймавши» захисників «Інгульця» на контратаці. Сталося це вже на 87-й хвилині. Зрештою, саме з таким рахунком гра й завершилася, відтак стало зрозуміло, що тепер здобути Кубок президента свого клубу гравцям «Інгульця» може завадити хіба що диво.

Звісно ж, що дива не сталося: свого суперника – олександрійський «Шляховик» упевнено здолали й футболісти другої команди – «Інгулець-2» (з рахунком 7:2), а отже для того, щоб обидва «Інгульці» стали недосяжними для усіх своїх опонентів, у грі останнього туру їм достатньо було набрати бодай по одному очку. Зрештою, так і сталося: в заключній грі між собою «Інгулець» та «Інгулець-2» зіграли внічию з рахунком 1:1, тож, набравши по 11 очок, обидві команди стали недосяжними для «Кременя». До речі, ця обставина викликала невеликий скандал: адміністрація та тренерський штаб «Кременя», вважаючи, що нічия була результатом домовленості, відмовилися зіграти останній матч турніру, начебто через порушення спортивного принципу його організаторами. Насправді ж, говорячи об’єктивно – кременчужани втратили свої шанси на футбольному газоні, тож тепер нарікання на можливі закулісні домовленості більше нагадують пошук виправдань перед власними уболівальниками.

Окрасою останнього дня турніру стала товариська гра між «Інгульцем» та командою «Олександрія» U-19. Дублери прем’єр-лігівського клубу розпочали свою гру досить агресивно і заряджено на перемогу, але вже в першій же контратаці пропустили м’яч, а далі атакували переважно футболісти «Інгульця». Тепер гості намагалися грати від оборони, діючи на контратаках, але, відверто кажучи, в них це виходило не дуже вдало, отож «Інгулець» і цього разу здобув переконливу перемогу з рахунком 7:0, яка, до речі, стала,  найбільш приємним подарунком до ювілейного дня народження  президентові клубу – Олександру Поворознюку, який саме цього дня відзначив своє 45-річчя.

А одразу по закінченні гри відбулася урочиста церемонія нагородження. Отож Кубок президента ФК «Інгулець» вибороли підопічні Олександра Григоровича, так що трофей залишився удома. Було відзначено також кращих футболістів (за ігровими амплуа) та кращого арбітра. Після урочистостої церемонії народження численні гості, серед яких були і керівники району, і бізнес-партнери, і представники територіальних громад та просто добрі знайомі і друзі Олександра Поворознюка вітали ювіляра за святковим столом.

Володимир Кіфенко.

На знімках: Кубок президента ФК «Інгулець» в руках капітана команди Андрія Голуба; щаслива мить тріумфу.