Цими днями на сайті Кіровоградської обласної ради нарешті було розміщено відомості про офіційні підсумки виборів у багатомандатному виборчому окрузі до найвищого нашого органу місцевого самоврядяування. Отож, за підсумками голосування на останніх виборах, до обласної ради пройшли одразу 8 політичних сил. Найбільшу кількість депутатських мандатів – по 14 – вибороли представники ВО «Батьківщина» та Партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність», 13 депутатських місць отримали представники «Опозиційного блоку» на чолі з колишнім очільником Кіровоградщини Сергієм Ларіним. 6 депутатських мандатів здобули висуванці Кіровоградської територіальної організації Радикальної партії Олега Ляшка, 5 місць посядуть представники однієї з наймолодших політичних партій «Українське об’єднання патріотів – Укроп», і ще по чотири депутати в обласній раді матимуть Об’єднання “Самопоміч», Політична партія «Наш край» та Всеукраїнське об’єднання «Свобода».
Певне, для нас приємною звісткою має стати те, що цього разу Петрівщину в найвищому самоврядному зібранні області представлятимуть одразу троє депутатів (тоді як у минулому скликанні таких було лише двоє): висуванці Політичної партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» Сергій Завалій та Микола Давидовський, а також представниця Радикальної партії Олега Ляшка Тетяна Ямко. До того ж, якщо одного з депутатів попереднього скликання (маю на увазі Василя Вінницького) лише умовно можна було вважати нашим представником, оскільки з районом його безпосередньо пов’язували хіба що споруджені очолюваною ним організацією об’єкти газового господарства, яких було не менше, а, можливо, й більше в інших районах області, то нинішні наші обранці більш тісно поєднані з Петрівщиною, адже живуть і працюють саме на її теренах, а отже, як мовиться, «кровно» зацікавлені в її розвитку.
Характеризуючи підсумки виборів до Кіровоградської обласної ради, поки що чинний її голова Олександр Чорноіваненко в інтерв’ю місцевим ЗМІ заявив, що в області упевнену підтримку і перемогу на виборах здобули представники демократичних сил, а відтак конфігурацію майбутньої владної коаліції він прогнозує саме в демократичному форматі. Як воно буде насправді – побачимо вже незабаром. Адже, мабуть, важко ще де-небудь у світі крім, як в Україні, знайти такі віртуозні приклади по-літичної візантійщини, коли учорашні демократи стають найзатятішими реакціонерами, а недавні ще консерватори – живим втіленням патріотизму і безкорисливої любові до народу. А отже і формування владних та навколовладних структур у нас часто стає предметом політичних торгів і домовленостей, як правило - підкилимних, і зовсім не обов’язково вони обумовлюються ідеологічною спорідненістю суб’єктів таких домовлень. Втім, будемо оптимістами і віритимемо, що приклади такої політики вже відходять у минуле, а ми, проголосивши про свій європейський вибір, поступово вчитимемося ставати європейцями не лише за риторикою, а й за способом мислення та за характером дій.
Володимир Кіфенко.
