Тамара Сакара: «Петрівщина стала мені рідною»

Тамара Вікторівна Сакара – людина добре відома жителям нашого району, адже впродовж певного часу очолювала районну державну адміністрацію, є депутатом районної ради нинішнього скликання. І, хоча термін її перебування на посаді очільника району був досить коротким, вона запам’яталася не тільки як компетентний, вимогливий керівник, а й як чуйна, справедлива, приємна і проста в спілкуванні жінка. Сьогоднішня наша розмова з нею присвячена виборам до місцевих органів самоврядування, що і зрозуміло, бо вона знову балотується у депутати районної ради, але мова стосується й інших тем. Тож будемо сподіватися, що думки Т.Сакари будуть цікавими нашим читачам.

- Отже, Тамаро Вікторівно, від якої політичної сили Ви йдете до районної ради, чому саме ця партія виявилася Вам ближчою?

- Напевно, ви знаєте, що я займалася Президентськими і парламентськими виборами, представляючи ПАРТІЮ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА «СОЛІДАРНІСТЬ» і тому для мене було абсолютно логічним на місцевих виборах стати кандидатом в депутати Петрівської районної ради саме  за підтримки цієї політичної сили. Ви можете запитати: чому, адже сьогодні рейтинг партії досить низький. Відповім: зараз наша держава переживає непростий період – бойові дії на Сході, реформування економіки, адміністративна реформа… В такі часи завжди живеться складно. Але я переконана, що всі ми зараз на вірному шляху, хоча  і дуже нелегкому, який потрібно пройти. Сподіваюся, що і виборці розуміють, що, аби розгребти безліч завалів, які накопичилися в державі за понад два десятиліття, потрібен час і довіра до тих, хто цим займається.

- Зрозуміло, що для того, аби перемогти на виборах, потрібна сильна команда однодумців, бо ж один в полі не воїн. Хто в команді, до якої Ви належите, як оцінюєте її потенціал?

- Дійсно, одній людині важко щось зробити, а тим більше змінити застарілі стереотипи, і мені приємно відзначити, що наша команда - це люди, яких поважають в районі і які своєю щоденною працею змінюють Петрівщину на краще. Серед нас є представники малого бізнесу, керівники потужних сільськогосподарських підприємств, освітяни, медики, працівники органів місцевого самоврядування та виконавчої влади. Ми вміємо і хочемо працювати задля добробуту жителів Петрівщини.

- Після Майдану, втечі Януковича і наступних подій сталося так, що Вам довелося залишити посаду голови райдержадміністрації, але Ви не полишили Петрівський район, були серед тих депутатів районної ради, які брали активну участь в роботі ради, намагаючись стабілізувати її діяльність, не допустити анархії. Чому, адже могли махнути рукою, зайнятися іншими справами, знайти достойну роботу (з Вашим досвідом, мабуть, з цим не було б проблем) і жити спокійно?

- За час роботи в районі Петрівщина стала для мене рідною, до того ж у нас була команда однодумців, які робили все, щоб в районі зберігалася стабільність. Та й взагалі - не звикла я кидати справи, які розпочала. Хочеться, щоб петрівчани зрозуміли, що можна жити краще, що влада може бути іншою, дбати про людей.

- Так вже виходить, що коли на Банкову приходить новий господар - вступає в дію правило «віника»: зі своїх посад «вимітають» працівників управлінських структур, які нібито належали до попередньої команди. Чи не здається Вам, Тамаро Вікторівно, що пора вносити корективи в законодавство, визначивши політичні посади і передбачивши, що державні службовці, працівники силових структур і органів правопорядку, військові завжди повинні залишатися поза політикою, служити державі, а не бути заручниками політичних партій?

- Я абсолютно з вами погоджуюсь, але, на жаль, поки що державні службовці є заручниками політичної ситуації - дається взнаки рядянське минуле, коли необхідно було обов’язково бути членом партії, аби мати можливість працювати на певних посадах. Я вважаю, що пора з цим покінчити, бо від цього втрачає держава, втрачають люди.

- Я думаю, що читачам було б цікаво познайомитися з Вами ближче як з людиною, а не з колишнім чи майбутнім працівником певних управлінських структур. Та й Ви, переконаний, у дитинстві та юності, мабуть, не мріяли стати в дорослому житті керівником якоїсь установи чи органу влади, мрії були, напевне, більш романтичними. А ще про людину найкраще говорить те, що вона читає, які фільми їй до вподоби, яку музику слухає. Тож розкажіть про себе – свою сім’ю, мрії юності, захоплення тощо.

- Сім’я моя не дуже велика. Маю доньку Ірину і маму, обох їх дуже люблю. І дуже ціную проведений з ними час, хоча не часто випадає така нагода, бо живемо в різних містах. Мрії в дитинстві, дійсно, були зовсім інші: хотілося бути вчителем, трохи пізніше - архітектором. Але життя розпорядилося по-іншому. Та я не жалкую, бо робота з людьми і для людей завжди мені приносить радість. Як і у всякої людини, у мене також є захоплення. Дуже люблю читати історичну літературу. Останнім часом цікаво було читати про революційні часи - події в державі надихнули. Нещодавно закінчила читати Д.Орвелла «1984» та «Колгосп тварин». Зараз читаю «Источник» Джорджа Миченера. Крім того люблю в’язати, інколи малювати. Музику люблю різну, але, як то кажуть, справжню. Мені до вподоби і класика, і рок, і блюз, і наші українські народні пісні.

- Дякую, Тамаро Вікторівно, що впустили нас на свою «приватну територію», розкрилися перед людьми. Але повернімося до головної теми.

Ви добре обізнані з ситуацією в районі, з головними проблемами, які потребують вирішення. Назвіть їх і означте шляхи розв’язання і подальшого розвитку району.

- Я дуже добре знаю район, людей та їхні проблеми. Сподіваюсь, що найближчим часом відремонтується міст в центрі селища. А найочевиднішою проблемою є стан наших доріг. Питання складне, бо без підтримки державного  та обласного бюджетів, депутатів вищого рівня нам не обійтися, але і самі не будемо сидіти, склавши руки, адже відчиняють, коли стукаєш. Сподіваюсь, що з ремонтом доріг вирішиться і питання транспортного сполучення.

Майже кожному населеному пункту притаманна пробема водопостачання, оскільки більшість водогонів побудована ще за радянських часів і  потребують  повного оновлення. Над цим питанням можна працювати за декількома напрямками, а саме: залучати державні кошти, як, наприклад, для будівництва водогону по вулиці Леніна в Петровому, а також співпрацювати з інвестиційними фондами, яких сьогодні чимало. Хотілося б також розв’язати багаторічну проблему - водопостачання хутора Петрівського.

У районі потрібно покращити медичне обслуговування, поліпшивши матеріально-технічне забезпечення та  залучивши фахівців, яких не вистачає. Створювати для наших дітей найкращі умови для навчання та самореалізації, проводити благоустрій населених пунктів. Роботи чимало. Але, як Ви казали раніше, – один в полі не воїн. Тому хочеться, щоб до районної ради прийшла команда однодумців, команда фахівців – наша команда.

- Дякую, пані Тамаро, за цікаву розмову, і бажаю Вам не тільки перемоги на виборах та успішної діяльності в подальшому, а й усього найкращого, простого людського щастя.

Спілкувався Анатолій РЯБОКОНЬ.