Видовищна гра й чудовий результат

Минулої суботи уболівальники Петрівщини отримали від футболу справжнє задоволення: як моральне, так і естетичне, адже наші улюбленці з ФК «Інгулець» нарешті знову потішили нас чудовою грою: результативною, а головне – видовищною, завдяки якій багато хто з нас і полюбив футбол.

Грізний колись «старожил» Прем’єр-ліги «Арсенал-Київ» до Петрового приїздить вже не вперше: трохи більше року тому жереб звів нас із канонірами на відбірковій стадії Кубку України серед аматорів. Тоді, нагадаємо, за сумою двох матчів до наступного кола розіграшу Кубку пробилися саме наші хлопці (на той час ще ФК «Агрофірма «П’ятихатська»), уже тоді довівши, що ми не маємо жодного «трепету» перед авторитетними опонентами. Сьогодні склад киян суттєво оновився: якщо минулого сезону тон в «Арсеналі» задавали переважно молоді гравці, то вже нинішній підбір виконавців скомпоновано таким чином, аби в усіх лініях кістяк команди «цементували» по одному-двоє гравців з досвідом виступів на найвищому рівні. Заміна відбулася й на тренерському містку: якщо минулого року своїх гравців до Петрового привозив колишній київський динамівець Андрій Анненков, то зараз «Арсенал» очолив болгарський спе-ціаліст Ангел Червенков, який має у своєму послужному списку досвід тренерської роботи не лише в рідній Болгарії, а й в Шотландії, Литві і ось тепер в Україні.

Стосовно ж готовності нашої команди до звітного поєдинку, то у вболівальників були певні побоювання, адже «Арсенал-Київ» дві свої попередні гри провів значно переконливіше, аніж «Інгулець», який, нагадаємо, в двох останніх турах набрав лише одне очко. До того ж, цей матч через перебір жовтих карток змушені були пропустити одразу два ключових гравці основи – Іван Отрок та Євген Запорожець. Їх замінили, відповідно, Денис Катрюк та Богдан Сокол. І, слід зазначити – за великим рахунком, - обидва, як мовиться, «каші не зіпсували». Особливо сподобався цього дня Богдан Сокол, який раніше, бувало, на полі виглядав дещо розгубленим. Але цього разу від розгубленості не залишилося й сліду, натомість на своєму правому фланзі, вправно асистуючи Віталію Колєснікову, Богдан вніс вагомий вклад у впевнену перемогу над столичними гостями.

Головними ж героями поєдинку цього дня в нашій команді слід назвати нападників: Олександра Мішуренка та Віталія Колєснікова. Саме Мішуренко своїми сміливими і несподіваними для захисників «Арсенала» діями змусив останніх спочатку порушити правила у власному штрафному майданчику, заробивши пенальті. На жаль, Олександр Бриль, котрий узявся реалізувати суддівський присуд, не зумів переграти, голкіпера гостей: той, угадавши напрямок руху м’яча, в падінні зумів його парирувати на кутовий. Втім, уже за кілька хвилин, той же Мішуренко в ігровій ситуації, яка, здавалося б, ніякої загрози киянам не становить, несподівано «обікрав» капітана гостей Сергія Карпенка, котрий дещо вальяжно і надто самовпевнено почав гратися з м’ячем, перебуваючи, фактично, на останньому рубежі оборони. Тож, аби якимось чином виправити власну помилку, Карпенкові нічого не залишалося, як хапати нашого нападника руками, заваливши його на газон. Футбольні правила дії арбітра в такому випадку трактують чітко і недвозначно: за «фол останньої надії» порушник видаляється з поля, тож було дивно спостерігати, як гравці «Арсеналу» пробують щось апелювати то до головного арбітра матчу, то чомусь до його бокового помічника…

І, звичайно ж, одну з найкращих своїх ігор за «Інгулець» цієї суботи провів Віталій Колєсніков, відзначившись у воротах гостей тричі. Втім, уваги заслуговує навіть не стільки факт цих трьох забитих м’ячів, скільки те, як саме вони були забиті. Відверто кажучи, такі дії нашого нападника могли б зацікавити й багатьох скаутів команд Прем’єр-Ліги, адже в найсильнішому нашому дивізіоні не так багато гравців, що володіють таким широким арсеналом тактико-технічних навиків, якими порадував цього дня любителів футболу Колєсніков.

Відкрив рахунок Віталій, обробивши у два дотики фланговий діагональний простріл та пробивши сильно і точно низом в лівий від воротаря кут.

Другий гол був забитий у стилі славнозвісного Уго Санчеса – в падінні через себе так званими «ножицями». Не менш видовищним виявився і третій забитий м’яч, коли голкіпер гостей, вибігши на перехоплення за межі штрафного майданчика, не встиг за Колєсніковим до м’яча лише на якусь долю секунди, тож змушений був лише здаля проводжати його поглядом, сподіваючись, що запущений «парашутом» удар, ледь не з центру поля, не влучить у рамку воріт. Втім, до нашої втіхи, і на горе голкіпера, удар виявився і влучним, і досить сильним для того, аби найближчий до м’яча захисник встиг його відбити. Тож, коли за кілька хвилин до кінця гри тренери нашої команди вирішили дати нарешті Колєснікову відпочити, стадіон вітав його бурхливими оплесками і схвальними вигуками. Втім, гольова феєрія на цьому ще не закінчилася: влучним ударом у воротах гостей за сім хвилин до кінця гри встиг відзначитися і новачок «Інгульця» Владислав Музика, який на 71-й хвилині замінив Дениса Катрюка. Щоправда, заслугу в забитому м’ячі Владислав має ділити порівну зі своїми партнерами по атаці – Олександром Мішуренком та Юрієм Періним, які уміло «розтягли» лінію захисту киян, вивівши Музику на позицію, з якої просто складно було не забити.

Отож підсумковий рахунок зустрічі 4:0 на користь «Інгульця» дозволив нашій команді повернутися на другу сходинку в турнірній таблиці, потіснивши звідти «Скалу», яка в Одесі поступилася «Реал Фармі» з з рахунком 0:1.

Наступний 13-й тур першості, здається, очікується найцікавішим за увесь чемпіонат, адже одразу три матчі туру можна вважати центральними, оскільки між собою зустрінуться команди, що посідають місця в чільній шістці і які об’єктивно мають усі шанси поборотися за путівки до Першої ліги. Отож «Інгулець» в Стрию змагатиметься з місцевою «Скалою», «Верес» прийматиме «Реал Фарму», «Буковина» - «Колос». Ми ж триматимемо кулаки за наших улюбленців і віритимемо в їх перемогу, адже, якщо вони продемонструють таку ж налаштованість на гру і такий же рівень самовіддачі, який ми побачили минулої суботи, то «Інгульцю» цілком до снаги «втопити» «Скалу» в своїх бурхливих водах. Сподіваємось також, що президент клубу Олександр Поворознюк зуміє психологічно налаштувати своїх підопічних на боротьбу, адже, як показує досвід, він з обов’язками «психолога-вихователя» справляється на «відмінно».

Тож чекатимемо наступної суботи і втішних новин з Львівщини.

Володимир КІФЕНКО.

Чемпіонат другої ліги
Турнiрне становище команд
на 10 жовтня 2015 року