Одним із найголовніших завдань влади на сьогоднішній день визначено втілення цілого комплексу заходів по енергозбереженню та енергоефективності: як у виробничих підрозділах, так і серед побутових споживачів газу та електроенергії.
І зумовлено це не лише непростими взаєминами, які склалися останнім часом з головним постачальником енергоносіїв до нашої країни – Російською Федерацією, а й необхідністю зниження енергозатратності у різних сферах людської життєдіяльності. Саме про це сьогоднішня наша розмова з головою райдержадміністрації Сергієм Завалієм.
- Отже, Сергію Володимировичу, схоже, що в нашій країні від безкінечних розмов про необхідність більш ощадливого використання газу, нафтопродуктів та електроенергії нарешті таки починають переходити до конкретних кроків по реалізації заходів з енергозбереження та енергоефективності?
- Відверто кажучи, це питання вже давно не лише назріло, а й перезріло. Принаймні ми з ним запізнюємося не на роки, а навіть на десятиліття. І справа сьогодні не лише у загостренні стосунків з традиційним постачальником основного обсягу енергоносіїв – Російською Федерацією. Це загострення просто стало каталізатором, що має прискорити процес, який ми давно повинні були ініціювати самі. Ще коли обрали ринковий шлях розвитку нашої економіки, а значить – мали подбати про те, щоб наші товари, продукти і послуги були конкурентними на світовому ринку продуктів, товарів і послуг. Судіть самі: як ми можемо на рівних конкурувати з провідними світовими товаровиробниками, якщо на одну й ту ж одиницю випущеного умовного товару витрачаємо втроє-вчетверо більше (а в окремих випадках таке перевищення сягає шестикратного розміру!) зовсім не дешевих електроенергії або газу чи нафтопродуктів? Економіка – вона річ прагматична, тож такого марнотратства не вибачає. Так, ми намагаємося зробити наші продукти конкурентоздатними, знижуючи їх собівартість за рахунок зменшення частки заробітної плати працівникам, задіяним на їх виготовленні. Але хіба це вихід? Хіба це нормально, коли за одну й ту ж роботу наш працівник отримує утричі-учетверо меншу заробітну платню, аніж поляк, чех чи словак, і взагалі у десятки разів менше, ніж, приміром, німець, швейцарець чи голландець?
Те ж саме можна сказати й про споживання енергоносіїв у побуті: при рівні доходів наших громадян у десятки разів нижчому, ніж у країнах Західної Європи, ми дозволяємо собі вдвічі, а то й втричі більше витрачати газу чи тієї ж електроенергії для обігріву житла, для вирішення найнагальніших побутових потреб тощо.
- Чим же тоді пояснити, що в тій же Західній Європі суспільство значно швидше пристосувалося до життя в умовах ощадливості і бережливості? Адже, з огляду на їх рівень життя, вони навпаки мали б рідше, ніж ми, поглядати на лічильники газу, тепла чи електроенергії?
- Знаєте, очевидно, багато чого тут залежить від менталітету тієї чи іншої нації, а він, у свою чергу, формувався під впливом обставин, в яких живе кожна конкретна спільнота. Для них ринкова економіка – це середовище, в якому кожен з них народився і прожив усе своє життя, тож по-іншому існування просто не уявляє. А відтак, як мовиться, вони змалечку привчені шанувати й примножувати кожну копійку, усвідомлюючи, що саме з цього й починається добробут, матеріальна свобода і незалежність кожної особистості, кожної родини. А наш менталітет навпаки формувався за обставин, коли всі, з одного боку, жили доволі скромно, без розкошів і показушного сибаритства (що, можливо, й не зовсім погано), але, з іншого боку, ми були дещо «розбалувані» і, зокрема, дешевизною і доступністю енергоносіїв, а відтак довго не могли, та ще й досі не можемо сформувати правильну поведінку їх споживання. Люди старшого покоління ще добре пам’ятають випадки, коли, скажімо, водії, аби «виконати» поставлену норму виробітку, просто «підкручували» спідометри, а залишок пального зливали в лісосмугу. І такі випадки були далеко непоодинокими. Або ще, приміром, ось такий приклад: у 60-ті – 70-ті роки рідко в якій селянській хаті, якщо її господар мав хоч якісь початкові знання з електротехніки, не існувало, десь там за повіткою, прихованої електророзетки в обхід лічильника, до якої підключався чи насос для поливу, чи циркулярка для пиляння дров, чи ще якийсь електроприлад. Інколи, щоправда, наглядові органи подібні «безкоштовні» джерела електроенергії виявляли, і тоді таких «кулібіних» штрафували. Але, говоритимемо відверто, за умов, коли електроенергія коштувала якийсь дріб’язок, буквально – лічені копійки, - служби енергонагляду також особливої пильності не виявляли, часто дивлячись на усі ці «пустощі» крізь пальці. Знову ж таки – дешеві енергоносії зіграли свій злий жарт і з тогочасними архітекторами, для яких було поставлено завдання – забезпечити потреби в житлі для якомога більшої кількості громадян, не особливо переймаючись над тим, аби воно було ще й теплим. Вважалося – головне забезпечити усі родини дахом над головою, а обігріти це житло знайдемо чим. До речі, вже за часів державної незалежності України багато хто з тих, хто, як мовиться, своєчасно «зорієнтувався» і зумів десь правдами чи неправдами заробити «швидкі» гроші, потім поспішив собі звести «круте» двоповерхове житло на десяток чи й більше кімнат. А вже невдовзі частина з них, передусім ті, хто залишився без постійного джерела великого доходу, ладні були кусати себе за лікті, адже обігріти таке житло виявилося значно важче, ніж його збудувати. Тож або такі будинки продавалися більш заможним власникам, або ж узимку проживали в одній-двох кімнатах, решту «законсервувавши» «до кращих часів».
- А Вам не здається, що сьогоднішній рівень доходів основної маси наших громадян, навіть тих, хто не проживає в описаних Вами палацах, все ж є занизьким для пересічного українця з огляду на різке підвищення цін на газ, електроенергію та комунальні послуги?
- Ну чому ж не здається – сьогодні це аксіома, яку ніхто й не має наміру оспорювати. Водночас, Ви ж розумієте, що це вимушений крок, адже іншого шляху, як підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги до економічно обґрунтованого рівня для досягнення державою енергетичної незалежності просто не існує? Саме тому, до речі, й було прийнято рішення про спрощення і розширення практики надання субсидій, про що постійно інформуємо жителів району, закликаючи їх ще активніше долучатися до такої схеми соціального захисту, яка покликана допомогти людям вижити в умовах нової цінової політики. Разом з тим – субсидії, очевидно, - це засіб захисту тимчасовий. Колись таки, хочеться сподіватися, наші громадяни усе ж отримуватимуть такі зарплати і пенсії, які б дозволили розраховуватися за комунальні послуги без особливого навантаження на сімейний бюджет, тобто не відмовляючись від якихось найнеобхідніших для нормального життя речей, а отже і субсидії вже будуть не потрібні. Водночас, уже не тимчасовим, а постійним, причому таким, що не мав би межі для вдосконалення, ми вбачаємо інший захисний засіб – запровадження заходів з енергоефективності. Адже, за великим рахунком, споживачеві неважливо, скільки коштує енергія – для нього принциповим є лише те, скільки він має викласти за неї зі свого власного гаманця. Тобто, якщо ціна на енергоносії зростає, то заходи з енергоефективності мають вживатися наскільки адекватно, щоб кінцеві рахунки за спожиті комунальні послуги залишилися фактично незмінними. Іншими словами – заходи з енеогоефективності повинні змусити кожного з нас стати ощадливішими, сплачувати за енергоносії менше, але при цьому не відчувати побутового дискомфорту. На Заході цей принцип означили приказкою «done the same with less», що означає: «роби те ж саме, споживаючи менше». Як цього досягти, скажімо, в конкретному житлі – будинку чи квартирі? Ну, передусім, не слід заощаджувати на заходах з теплозбереження. Уже пора зрозуміти, що встановлення металопластикових склопакетів, утеплення стін і фасадів будівлі – це не данина моді, і не чиясь примха, а реальний крок для того, щоб згодом можна було менше витрачати, а значить і менше платити за газ чи електроенергію, підтримуючи при цьому в приміщеннях цілком комфортну для проживання температуру. Між іншим – на сьогодні Урядом запроваджено державну програму утеплення, згідно з якою за рахунок коштів державного бюджету для населення передбачено компенсацію у розмірі від 20 до 40% тіла кредиту на утеплення. З жовтня минулого року держава відшкодовує частину тіла кредиту для населення (20%) для придбання негазових коштів. Загалом же передбачаються такі розміри компенсації: 30% на енергоефективні матеріали для фізичних осіб на заходи в індивідуальних будинках або окремих квартирах, 40% на енергоефективні матеріали для ОСББ та ЖКБ на загальнобудинкові заходи. На реалізацію цих механізмів для населення у 2015 році передбачено 344 млн. грн.. Це цільові європейські кошти, які можуть бути використані лише для енергоефективних заходів. А вже у серпні цього року Урядом прийнято рішення щодо збільшення граничного розміру відшкодування, а також компенсації для отримувачів субсидії на комунальні послуги у розмірі 70%. Зрозуміло, щоб повністю довести своє житло до такого рівня енергоощадливості, як це зараз практикується у більшості європейських країн, доведеться вкласти чимало як матеріальних, так і організаційних зусиль. Але, переконаний, - воно того варте. Для початку спробуйте з найпростішого: замініть усі лампочки розжарювання у вашій оселі на економніші, найкраще – на світлодіодні, а потім в кінці місяця порівняйте рахунок за спожиту електроенергію з тим, що мали до цього. Запевняю – ви будете приємно здивовані.
- Гаразд, давайте тепер кілька слів про те, що в плані енергозбереження та енергоефективності робиться сьогодні у нашому районі?
- Вже на початку вересня були завершені роботи з втілення мікропроекту «Покращення надання умов освітніх послуг для громади смт Петрового, яким передбачалося здійснення першочергових заходів по капітальному ремонту та енергоефективності в комунальному закладі «Петрівський НВК «ЗШ ІІ-ІІІ ступенів - гімназія». Тут було встановлено 34 віконних блоки та облаштовано внутрішні і зовнішні укоси. Загальна сума освоєних проектом коштів становить 809,3 тис. грн.
Загалом же в рамках участі району в Проекті ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду – ІІІ» у поточному році запланована реалізація мікропроектів, частина з яких ще на стадії виконання, а десь роботи вже добігають кінця. Серед них, зокрема, капітальний ремонт із заміною вікон на металопластикові в Новостародубській та Чечеліївській школах, а також в дитячому садку смт Петрового, капітальний ремонт системи опалення з встановленням піролізного котла в Чечеліївському ФАПі та Іскрівській лікарській амбулаторії, продовжуються роботи по капітальному ремонту з заміною дверних блоків, віконних прорізів та утепленням окремих зовнішніх стін в терапевтичному відділенні центральної районної лікарні.
Крім того, до кінця 2015 року заплановано для реалізації наступні інвестиційні проекти: будівництво першої черги сонячної електростанції з використанням «Зеленого тарифу» в Балахівці, переведення Ганнівської, Червонокостянтинівської шкіл та Петрівського НВК на альтернативний природному газу вид опалення шляхом встановлення піролізних або твердопаливних котлів, переведення на альтернативний вид опалення Петрівського ДНЗ, адміністративного приміщення Петрівської селищної ради та ДНЗ «Рудана». Втім, на цьому перелік об’єктів, де передбачається впровадження енергоефективних заходів, не обмежується, в наступному році цей список, очевидно, буде ще більш широким і повним.
- Що ж, ми вдячні вам за розмову – бажаємо Вам, а значить і нам поруч з Вами, щоб усе задумане здійснилося, а відтак життя наше згодом стало кращим і заможнішим.
Спілкувався Володимир Кіфенко.
