Без сюрпризів не обійшлося

Нинішній тиждень виявився особливо насиченим для гравців і тренерів команди «Інгулець-2», адже упродовж трьох днів поспіль вони зіграли три пропущених календарні матчі першості області, які було перенесено на пізніший строк через участь нашої команди в Чемпіонаті та Кубку України серед аматорів. Отже першими суперниками нашої команди стали футболісти добре знайомої «Гідросили» з Кіровограда. Уже за своєрідною традицією «Гідросила» знову поступилася нашим хлопцям «всуху», з рахунком 0:4, і все ж хотілося б цього разу на адресу гостей висловити кілька добрих слів. По-перше, незважаючи на поразку, заводчани показали себе доволі міцним, а головне – прогресуючим колективом, що, власне, відобразилося й на результаті гри, адже якщо в попередні роки в розіграші чи то першості області, чи то Кубку – вони бували «биті» «Інгульцем», а ще раніше - «П”ятихатською», досить серйозно, пропускаючи  по 6-8 м’ячів, то тепер трималися цілком достойно, вибудувавши  загалом  грамотну лінію оборони. Хоча, звичайно, над злагодженими атакуючими діями «Гідросилі» ще слід  попрацювати, адже в атаці у гостей, відверто кажучи, не ладилося майже нічого. Разом з тим, чим сподобалася команда – це духом спортивного благородства, адже грали гості, загалом, коректно, без умисних грубощів, що особливо контрастувало з попередньою грою на майданчику цієї ж таки навчально-тренувальної бази, коли за вихід до чвертьфіналу Кубку України серед аматорів приїздили позмагатися гравці хлібодарівського «Колоса». А особливо показовим став  епізод, коли судомою звело ногу нашому нападникові Джабі Фхакадзе, і на виручку йому тут же поспішили гравці «Гідросили», допомігши послабити спазм, доки лікар добіжить до місця пригоди. Приємно було бачити таке справді спортивне і дружнє ставлення один до одного, адже дійсно – на поле виходять змагатися суперники, а не вороги.

Кілька слів хотілося б приділити й тому, що Олександр Поворознюк продовжує приємно дивувати своїх земляків-уболівальників Петрівщини сміливими й нестандартними вчинками. Цього дня, скажімо, навряд чи хтось залишив поза увагою той факт, що у Володимирівці завершується будівництво ще одного нового стадіону, звісно, за кількістю глядачів значно меншого, аніж райцентрівський «Інгулець», але, схоже, не менш зручного і сучасного. З урахуванням нині існуючих двох добротних футбольних полів можна стверджувати, що Володимирівка поступово стає своєрідною «футбольною столицею» не лише району, а, можливо, і області. Не хотілося б обійти увагою й ще одну цікаву річ: цього дня вперше у складі нашої команди на поле вийшли одразу два іноземці – темношкірі легіонери з африканського Кот-д’Івуару. Обидва вийшли на заміну наприкінці першого тайму, і, слід зазначити, - досить органічно вписалися в гру, активно працюючи як у відборі, так і в атакувальних діях. Один із забитих м’ячів, до речі, на рахунку саме одного з легіонерів. Здається, це поки що вперше на Кіровоградщині ми маємо такий приклад. До речі, приємним враженням було й те, як тепло сільські уболівальники зустріли появу футболістів з Африканського континенту. Кожні їх вдалі  дії на полі супроводжувалися бурхливими оплесками, а по закінченні зустрічі виявилося чимало бажаючих  з ними сфотографувалися, юні ж футбольні уболівальники вважали за щастя просто потиснути їм руку. До честі темношкірих хлопців – вони терпляче витримували усі прояви уваги до себе, не відмовляючи нікому: чи то, аби сфотографуватися з ними, чи дати автограф, чи просто потиснути руку. 

А вже наступного дня «Інгулець-2» в Зна-м’янському районі зуст-річався з місцевим «Стартом».

І вже там стався, здається, найбільший сюрприз чемпіонату: замість того, щоб зіграти там бодай внічию і цим самим уже за тур до  за-кінчення турніру в своїй групі вибороти собі звання переможця групи «Схід», наші хлопці несподівано поступилися господарям з рахунком 0:2, зазнавши таким чином першої поразки в чемпіонаті та відстрочивши вирішення питання про лідера групи до останнього туру. В остан-ньому турі, до речі, наша команда має зіграти на власному полі з одним з аутсайдерів чемпіонату – ФК «Долинська», і зустріч ця на момент виходу цього номера з друку вже  відбудеться. Тож, хочеться сподіватися, що на момент, коли ви триматимете цей номер в руках, футболісти «Інгульця-2» вже стануть переможцями групи «Схід», адже для цього їм бракує лише одного очка. Втім, мабуть, нічию з аутсайдером на власному полі уболівальники навряд чи зрозуміють, тож віритимемо в перемогу і в лідерство «чисте», а не за рівністю очок та перевагою за різницею забитих-пропущених м’ячів. І хоч сезон у наших хлопців видався справді дуже важким і насиченим (через що, можливо, й стався неочікуваний збій на Знам’янщині), все ж ми розуміємо, що за рівнем підбору гравців «Інгулець» має залишатися поза конкуренцією, тож, гадаю, вже в наступному номері ми матимемо усі підстави привітати їх з перемогою і виходом до фінальної групи з першого місця.

Володимир Кіфенко.

На знімках: завдяки створеній Олександром Поворознюком футбольній інфраструктурі малеча Володимирівки та довколишніх сіл отримала чудову нагоду вдосконалювати свою спортивну майстерність, тож не виключено, що за кілька років хтось із них також здобуде право одягти на себе футболку «Інгульця»; легіонери з Кот-g’Івуару терпляче  витримали «фотосесію» з настирливими уболівальниками.