Кілька останніх місяців наша країна, як відомо, проживає під знаком малознайомого й, саме тому, для більшості з нас особливо загадкового слова «децентралізація». Що це за «фрукт» такий, які вигоди чи, навпаки, втрати він несе громадам – зараз від різних, начебто компетентних коментаторів доводиться чути різні, часом протилежні думки. Ми ж для того, аби почути офіційну позицію, так би мовити, державну точку зору, просимо надати свій коментар керівника району – голову районної державної адміністрації Сергія Завалія.
- Отже, Сергію Володимировичу, що таке децентралізація, і чого нам усім від цієї процедури очікувати?
- Знаєте, для мене, як для державного службовця, сам по собі процес децентралізації, певне, мав би бути не дуже привабливим, адже він передбачає передачу значної частини повноважень та бюджетів від державних органів (тобто і від районних державних адміністрацій у тім числі) органам місцевого самоврядування. Однак я людина, яка мислить категоріями державницькими, і розумію, що це процес об’єктивно необхідний для нашої країни з тим, аби якомога більше повноважень отримали ті органи, що перебувають найближче до людей, і де такі повноваження могли б бути реалізованими найбільш успішно.
До речі, ми далеко не перша країна з тих, що змушені йти цим шляхом, якщо хочемо, щоб наша держава справді виходила на якийсь якісно новий рівень у своєму розвитку, щоб громадяни в ній жили заможно, прогнозовано і благополучно, нарешті – щоб у них знову з’явилася, як це раніше прийнято було казати – упевненість в завтрашньому дні. Через процедуру децентралізації у різні часи проходили Сполучені Штати Америки, Данія, Бельгія та Швейцарія, наші вчорашні партнери по так званому соціалістичному табору Польща та Словаччина і навіть колишні радянські республіки Прибалтики та Грузія. Практично, в кожній з них децентралізація визнана успішним проектом, який дозволить позитивно розв’язати багато актуальних питань. Завдяки реформі вони включили в роботу те, що є найбільш цінним капіталом будь-якої держави, - інтереси людей. І навпаки – прибрали головну перешкоду на шляху успіху та добробуту – корупцію.
- Гаразд, але ж ми мали вже до цього цілком самостійні органи самоврядування, наділені конкретними повноваженнями. Чому ж вони у такому вигляді, в якому ми до них звикли, виявилися малоефективними?
- Певне тому, що повноваженнями вони справді були наділені, але от ефективними важелями для їх вирішення, на жаль, ні. Недарма ж серед багатьох сільських голів була поширена приказка, що їхніми атрибутами влади є «язик, прапор і печатка». Іншим словами, аби зробити щось корисне в своєму місті, селищі чи селі, місцевій владі необхідно мати для цього фінансовий ресурс. А от його якраз було недостатньо. Через недосконалість бюджетного та податкового законодавства, багатоступеневу систему фінансування допускалося неефективне витрачання бюджетних коштів. Продуктивно та ефективно могли працювати хіба що найбільш креативні та ініціативні сільські голови, як, приміром, той же Сергій Павлович Дяченко – Чечеліївський сільський голова, який проблему нестачі коштів вирішував шляхом участі в усіляких грантах, програмах та проектах, залучаючи фінанси міжнародної технічної допомоги. Честь і хвала йому за це, але не всі, на жаль, можуть так діяти, та й взагалі – залучення коштів ззовні логічно б використовувати як додатковий ресурс для розвитку, а він часом стає ледь не основним.
- У чому ж полягає головна суть перетворень, які мають відбутися внаслідок децентралізації?
- Основним наслідком перетворень, зумовлених реформою децентралізації, має стати створення таких умов, за яких органи місцевого самоврядування, як і органи виконавчої влади, могли б зайнятися властивими для них повноваженнями, виписаними, до речі, їх Статутами та іншими нормативними документами. Та й люди, очевидно, тепер більш відповідально ставитимуться до можливості творення (через вибори) вертикалі місцевого самоврядування у своїй громаді, районі чи області.
На обласному та на районному рівнях обиратимуть депутатів відповідних рад. У свою чергу, ці ради обиратимуть своїх голів, які очолять виконкоми. Така система сьогодні працює в містах. Відмінність тільки у тому, що у містах голів мешканці обирають прямим голосуванням. Органи місцевого самоврядування відповідатимуть за шкільну і дошкільну освіту, охорону здоров’я первинного рівня (поліклініки, амбулаторії), заклади культури, благоустрій (освітлення вулиць, стан доріг, прибирання, громадський порядок) та багато інших повсякденних питань. Згідно із запропонованими змінами, замість нинішніх місцевих адміністрацій вертикаль державної влади на місцях представлятимуть префекти, а місцеве самоврядування здійснюватимуть відповідні ради та їх виконавчі органи.
- Сергію Володимировичу, зазначена реформа передбачатиме якісь зміни у звичному нам адміністративно-територіальному поділі?
- Так, передбачатиме. Втім на першому етапі ці зміни торкнуться лише первинних ланок адміністративно-територіальної структури, а саме громад. Передбачається, що тепер так називатимуться найменші адміністративно-територіальні утворення, які раніше називалися сільськими та селищними радами. Щоправда, порівняно з радами, громади матимуть значно більші територіальні межі. Скажімо, у нашому районі, де на сьогодні значаться 15 сільських та селищних рад, тепер буде лише чотири територіальних громади. Тобто, фактично, учетверо має скоротитися адміністративний апарат. Тут слід зазначити, що процес утворення територіальних громад має бути добровільним, з проведенням обов’язкового громадського обговорення на територіях і обґрунтованими економічними розрахунками.
- Можна хоча б у загальних рисах описати межі майбутніх територіальних громад?
- Так, безумовно. Хоча стверджувати, що вже усе вирішено остаточно і жодних коректив не буде, звичайно, передчасно. Однак, як мовиться, скелетний кістяк уже начебто визначили, тож суттєвих відхилень від нього навряд чи слід очікувати. Так от, Перспективним планом формування територіальних громад Кіровоградської області, прийнятим депутатами Кіровоградської обласної ради, передбачається, що в районі утворяться чотири територіальних громади: Петрівська, Новостародубська, Ганнівська та Зеленська. Навколо Петрівської мають об’єднатися території, що входили раніше до складу Богданівської, Водянської, Іванівської, Луганської та Червонокостянтинівської сільських рад, Новостародубська громада поповниться територіями Балахівської селищної, а також Малинівської та Чечеліївської сільських рад, Ганнівська громада збільшиться за рахунок Іскрівської сільської ради, а Зеленська утвориться на основі Петрівської сільської та Йосипівської сільських рад. Тепер кілька слів про те, чим зумовлені такі зміни. Як відомо, в Україні сьогодні адміністративно-територіальний поділ досить нерівномірний. Загалом в країні налічується близько 12000 громад (сіл, селищ, міст), серед яких трапляються навіть громади, де проживає менше ста осіб. Чи можна було б у такій сільській раді створити повноцінне самоврядування? Звісно, що ні. Реформа ж децентралізації підштовхне громади до об’єднання, а прискорити цей процес допоможуть закони про добровільне об’єднання громад і про співпрацю між громадами.
- А чи враховує реформа децентралізації менталітет наших людей? Адже, говоритимемо відверто, за роки радянської влади люди не звикли до системи самостійного прийняття відповідальних рішень, та й за ось уже майже чверть століття незалежності тут мало що змінилося?
- Знаєте, як на мене – це усе відмовки. Так, до речі, впродовж усіх років незалежності говорили ті, кого влаштовувало тихе, спокійне життя, хто не хотів реформувати місцеве самоврядування. Говорили, що громади не готові узяти на себе функції управління, що, мовляв, там не вистачатиме підготовлених кадрів, пануватимуть хаос і корупція… А тому хочеться запитати: а як же вдалося домогтися позитивних змін нашим сусідам в Європі? Чому скрізь, де система влади побудована таким чином, вона доводить свою ефективність? Гадаю, тому, що якщо проблеми вирішують ті люди, які їх реально відчувають, то вони об’єктивно зацікавлені в тому, щоб зробити все якнайкраще. А відтак і дороги будуватимуться, і мости ремонтуватимуться не так, аби «очі замазати», а добросовісно – на довгі роки.
Та й питання освіти, охорони здоров’я, побутового обслуговування громадян вирішуватимуться не десь кимось «нагорі», нехай там будуть і дуже мудрі голови, а безпосередньо на місцях, виходячи лише зі своїх можливостей, свого бачення раціонального використання існуючого фінансового ресурсу і відповідно до існуючої демографічної ситуації.
Як на мене – не слід вважати, що на місцях люди гірші: менш чесні, менш освічені, менш порядні, менш відповідальні, ніж столичні чиновники. Часто буває якраз навпаки. І крім того – усі місцеві мешканці мають особисту зацікавленість в тому, щоб розвивати свою громаду (село, селище чи місто), тож завжди шукатимуть найкращі рішення, а також вчитимуться приймати такі рішення. Крім того, місцеві обранці постійно відчуватимуть жорсткий контроль з боку своїх виборців, а тому вимушені будуть працювати професійно і відкрито. Відтак нова система змушена буде постійно самовдосконалюватися, залучаючи до себе нових, грамотних і відповідальних людей. А завдання держави на цьому етапі реформи допомогти людям на місцях освоїти нові повноваження.
- Що ж, давайте наостанок сформулюємо для наших громадян: що ж має стати головним результатом реформи децентралізації безпосередньо для них?
- Передусім, реформа дасть поштовх до повноцінного розвитку громад, а оскільки кожен з нас є членом якоїсь територіальної громади, значить реформа торкнеться і його безпосередньо. Маємо розуміти: децентралізація призведе не лише до зміни системи влади в Україні, зміни торкнуться практично усіх аспектів нашого повсякденного життя. Усілякі дозволи, реєстрації і посвідчення, необхідні, наприклад, для ведення бізнесу, видаватимуться на місцях. А держава через Фонд регіонального розвитку та інші механізми буде усіляко фінансово стимулювати перспективні громади до всебічного розвитку.
Спілкувався Володимир Кіфенко.
