У протистоянні з маститими опонентами виглядали достойно, але претендувати на Кубок України поки ще зарано

Безумовно, на минулому тижні найголовнішою подією футбольного сезону для уболівальників Петрівщини стала кубкова зустріч за участі наших улюбленців - ФК «Інгулець» та представників української Прем’єр-ліги, команди, яка в поточній українській першості перебуває на досить високій шостій сходинці найсильнішого вітчизняного дивізіону - луцької «Волині», очолюваної одним з найяскравіших метрів українського тренерського корпусу, харизматичним Віталієм Кварцяним. Слід зазначити, що до Петрового «Волинь» прибула у найсильнішому своєму «зірковому» складі, тож численні уболівальники, яких цього дня на трибунах і обабіч ігрового поля зібралося близько двох тисяч чоловік, могли насолодитися грою Сергія Кравченка, вихованця школи донецького «Шахтаря», який став широко відомим завдяки своїм виступам за київське «Динамо» й «Дніпро», та Богдана Шуста – колишнього голкіпера донецького «Шахтаря», не кажучи вже про яскравий виступ квартету досить потужних легіонерів – грузина Олександра Кобахідзе, хорвата Івіци Жуніча, ізраїльтянина Гала Шіша та румуна Флорентіна Матея. Останній, до речі, й став головним героєм матчу, адже саме завдяки двом забитим ним голам «Волинь» і здобула перемогу, пройшовши до однієї восьмої фіналу.

Натомість склад «Інгульця» дещо здивував своїм ненайпотужнішим форматом, зокрема, окрім травмованого в матчі з «Барсою» Віталія Колєснікова, на поле з перших хвилин гри не вийшли уже добре звичні нам своєю яскравою грою в попередніх матчах Ілля Ходуля, Іван Отрок, Микола Коляда, Євген Запорожець, Богдан Сокол, Руслан Соляник та Юрій Перін.

Разом з тим змогли скористатися нагодою використати свій шанс гравці, які, здебільшого, перебували на лаві запасних: Євген Саф’яник, Єгор Кривошей, Олександр Горват, Роман Кретов та Павло Тарануха.

На жаль, не всі вони змогли стати рівнозначною заміною своїм основним партнерам, тож подекуди в грі «Інгульця», особливо в середній лінії, виникали справжні провали, і відчувалася сумбурна метушня: часом складалося враження, що гравці просто не знають, що робити з м’ячем. Можливо, далася взнаки незіграність партнерів у такому складі, можливо, й відчутна різниця у класі. Натомість лінія захисту «Інгульця» зіграла бездоганно (попри пропущені голи), так саме впевнено і надійно відстояв у «рамці» й голкіпер нашої команди Денис Бобров. Особливо сподобалася впевнена і надійна гра Ігоря Пащенка, Андрія Голуба та Олександра Бриля, які, фактично, не дали «розгулятися» небезпечним гравцям атаки «Волині» Олександру Кобахідзе, Редвану Мемешеву та Анатолію Діденку. Разом з тим, попри ненайсильніший свій склад, «Інгулець» не використав кілька слушних нагод, аби відзначитися у воротах «Волині». Особливо чудові, майже стовідсоткові нагоди мав Олександр Мішуренко, якого двічі виводили сам на сам з голкіпером волинян. Але в першому таймі, практично на самому початку гри, Олександр, певне через надмірне хвилювання, не зумів переграти голкіпера, а в другому, вже за рахунку 0:1, перекинувши м’яча через Богдана Шуста, на жаль, ліченими сантиметрами перекинув і перекладину воріт, так що м’яч впав на сітку згори, викликавши бурю емоцій схвильованого стадіону. Тож було трохи неприємно за добу в передачі «Про футбол» на телеканалі «2+2» почути коментар Ігоря Циганика: «Волинь» без проблем розібралася зі своїми опонентами», особливо враховуючи, що другий м’яч волиняни забили з досить-таки сумнівного пенальті. В цьому, до речі, кожен може переконатися, переглянувши відеозапис гри на Ютубі чи на сайті ФК «Інгулець». Так, можливо, Бриль десь трохи й зачепив ногу Кобахідзе, але це вже сталося після того, як півзахисник гостей, промахнувшись по м’ячу, втратив його, випустивши за межі поля. То де ж тут пенальті? Та хай це залишається на совісті арбітра Павлюка, як і зазначений коментар на совісті Циганика.

І, звичайно ж, в післяматчевому інтерв’ю кореспонденти поцікавилися у президента клубу Олександра Поворознюка, чому на кубкову гру не було виставлено найоптимальніший склад. Ось що відповів Олександр Григорович: «Це було зроблено з суто прагматичних міркувань. Судіть самі: зараз графік виступів у чемпіонаті другої ліги складений таким чином, що нам уже за три дні після кубкової гри доведеться грати на виїзді з досить непростим «Кременем» з Кременчука, а затим – ще через три дні приймати не менш сильну чернівецьку «Буковину», а потім ще через п’ять днів зустрічатися в Ковалівці з найближчими нашими переслідувачами в турнірній таблиці – місцевим «Колосом». Гадаю, наші хлопці такого темпу просто б не витримали, тож з огляду на те, що ми ставимо перед ними завдання виграти чемпіонат серед команд другої ліги, ми просто зобов’язані були дати їм відпочити, відновившись перед згаданими відповідальними іграми. Що ж до Кубку – резервному складу також було дане завдання грати на перемогу, тим більше, що багато хто з них висловлював невдоволення, що, мовляв, «маринуємо» їх на лаві запасних, не даємо розкритися в повну силу… Ну ось, «розкрилися», як зуміли, тепер, очевидно, по декому з гравців вирішуватимемо кадрове питання: чи перехід в другу команду, чи взагалі з ними розпрощаємося (забігаючи наперед, повідомимо, що півзахисник Єгор Кривошей після кубкового матчу з «Волинню» уже полишив команду). А загалом же ми розуміємо, що всерйоз боротися за Кубок країни нам ще зарано, тому і кидаємо свідомо всі сили на здобуття чемпіонства в другій лізі і вихід у першу.Якщо це завдання виконаємо, то попереду ще будуть і кубкові ігри, й інші видовищні матчі, якими ми обов’язково потішимо наших уболівальників.

Ну ось таке пояснення надав Олександр Григорович, і не погодитися з ним, безумовно, важко.

Водночас наприкінці минулого тижня сталася ще одна значима футбольна подія, яка дещо відійшла на другий план через згаданий кубковий матч, хоча за інших обставин могла б сама по собі претендувати на звання головної спортивної новини: «Інгулець-2» в рамках чемпіонату Кіровоградської області в Головківці переграв свого основного конкурента за першість в групі «Схід» - місцевий ФК «Головківка».

Як відомо, сусіди-головківці цього року стали для нас серйозним подразником: по-перше, якимось незрозумілим чином вони зуміли вибити «Інгулець» з цьогорічного розіграшу Кубку області, а до того ж ще й стали єдиною командою з тих, що беруть участь в чемпіонаті Кіровоградщини, яка зуміла відібрати в «Інгульця» очки та ще й на нашому рідному полі. Певне, уболівальники пам’ятають той, сповнений драматизму, матч, коли наші гравці провели майже усі 90 хвилин в безперервних атаках, кілька разів влучали то в штангу, то в поперечину, але більше одного разу вразити ворота суперників не змогли, тоді як головківці в одній з нечисленних контратак спочатку зрівняли рахунок, а потім зуміли утримати його до фінального свистка. Отож петрівчани вирушили до Головківки з особливим настроєм і рішучістю взяти реванш за невдалі попередні ігри. І вдалося їм це сповна. Вже невдовзі після початку поєдинку найактив-ніший гравець у складі «Інгульця-2» Джаба Фхакадзе відкрив рахунок. Після цього ініціатива цілком і повністю перейшла на сторону нашої команди. Господарі поля ж здебільшого оборонялися, лише зрідка намагаючись діяти на контратаках. Вдавалося їм це приблизно до 60-ї хвилини гри. А далі, очевидно, стомлені швидкими і наполегливими діями наших нападників, головківці «посипалися»: спочатку двічі поспіль з різницею у 7 хвилин ворота господарів вразив точними і потужними ударами Олександр Ніколайчук, а довершив розгром господарів уже під завісу матчу Давид Акопян. Отож виїзна перемога з рахунком 4:0, а разом з тим – упевнене лідерство а турнірній таблиці чемпіонату області (група «Схід») та вагома заявка на чемпіонство.

На знімках: особистим спілкуванням залишилися задоволеними як Олександр Поворознюк, так і Віталій Кварцяний; Ігор Пащенко цього дня був одним з кращих на полі, вигравши в індивідуальних двоборствах практично всі «мікродуелі».